Гордiй БРАСЮК
Брасюк Гордiй Iванович народився 1899 року в с. Лука Троянiвського повiту наЖитомирщинi в бiднiй селянськiй сiм'ï. 1919 року закiнчив Житомирське
комерцiйне училище. Належав до культурологiчноï органiзацiï "Просвiта" й
лiтературного об'єднання "Гарт"
Перше оповiдання "Iстина" опублiкував 1924 року. Автор збiрок оповiдань
"Безпутнi" (1926), "В потоках" (1927) "Устинка" (1929), "Сни i дiйснiсть" (1930).
роману "Донна Анна" (1929).
Коротке, впродовж кiлькох мiсяцiв, перебування на посад iнспектора по
господарськiй ча стинi лазарету петлюрiвськоï армiï вiдiграло трагiчну
роль в життi Брасюка. 1930 року його заарештовано органами ДПУ i рiшенням
судовоï трiйки при Колегiï ДПУ УРСР заслано на 5 рокiв до концтабору
На допитах вiн не приховував своïх симпатiй до Центральне Ради, називаючи
ïï "рiдною нацiональною владою". Пiдтверднi агiтацiйну дiяльнiсть на
пiдтримку уряду УНР.
Вiдбувши покарання, жив працював у Запорiжжi. 27 червня 1941 року на пiдставi
ордера
- 228, виданого Запорiзьким обласним управлiнням НКДБ, був заарештований вдруге,
без Пред'явлення будь-яких звинувачень. Серед вилучених пiд час трусу речей були
рукопис роману "Чечель" (773 стор.) та чотири зошити чернеток повiстей (пiзнiше
все це повернули дружинi).
У висновку судово-слiдчоï справи Брасюка, затвердженому начальником УНКДБ
по Запорiзькiй областi Леоновим, зокрема зазначалося: "...Брасюк переïхав у
Киïв, де зайнявся лiтературною дiяльнiстю. Перебуваючи в колi настроєних у
нацiоналiстичному дусi украïнських письменникiв Хвильових, Iрчанiв,
Блакитних. Антоненкiв-Давидовичiв та iнших, що, як i вiн, нiчого спiльного не
мають iз пролетарською творчiстю, Брасюк почав видавати аполiтичi лiтературнi
працi, розрахованi виключно на темнi й мiщанськi прошарки населення..."
Сповна пригадали йому i службу у петлюрiвському лазаретi. У постановi
особливоï наради НКВС вiд 8 грудня 1941 року вказувалося, що "...Брасюк Г. I.
як соцiальне небезпечний елемент пiдлягає ув'язненню у ви. правно-трудовому таборi
строком на десять рокiв".
Останнi документи стосовно Брасюка датованi сiчнем 1942 року i засвiдчують, що
вiн утримувався у в'язницi м. Уфи. Далi його слiди губляться.
У серпнi 1989 року справу Г. Брасюка переглянуто прокуратурою Запорiзькоï
областi. Вiдповiдно до статтi I Указу Президiï Верховноï Ради СРСР "Про
додатковi заходи по вiдновленню справедливостi щодо жертв репресiй, якi мали мiсце
в перiод 30-40-х i початку 50-х рокiв", Гордiй Брасюк реабiлiтований посмертно.
Вячеслав Юткiн
ЛУ 21(4430) 23.05.1991
