Михайло Драй-Хмара (1889-1939)
Михайло Опанасович Драй-Хмара народився 10 жовтня 1889 року у козацькiй родинi вселi Малi Канiвцi на Золотонощинi (нинi - Чорнобаïвський район
Черкаськоï областi). Рано залишився без матерi. Початкову освiту здобув у
Золотоношi, потiм - чотири класи Черкаськоï гiмназiï. Блискучi знання
дали змогу перемогти у конкурсному iспитi до престижноï Колегiï
(коледжу) Павла Галагана у Києвi, де вiн навчався разом з П.Филиповичем. Пiд час
навчання (1908-1910 рр.) виявив схильнiсть до фiлологiчних наук, опанував
французьку, нiмецьку, латинську й грецьку мови.
У 1910-15рр. навчається на iсторико-фiлологiчному факультетi Киïвського
унiверситету. 1912 року за вiдрядженням Киïвського вiддiлу Слов'янського
Товариства ïде за кордон, де збирає матерiали про хорватського письменника
А.Качiча-Мiошича. Михайло Драй-Хмара працює у бiблiотеках та архiвах Львова,
Будапешта, Загреба, Бєлграда, Бухареста. За цiнну наукову роботу отримує золоту
медаль Товариства. У Києвi вiдвiдує семiнар професора В.Перетца. Закiнчивши
унiверситет, починає готуватися до професури, однак закiнчувати цю пiдготовку
доводиться в Петербурзi, адже у зв'язку з першою свiтовою вiйною унiверситет
евакуйовано до Саратова.
Пiсля заснування урядом УНР унiверситету в Кам'янцi-Подiльському, молодий учений,
прагнучи активно включитися в процес вiдродження й становлення молодоï
держави, повертається на батькiвщину i стає професором славiстики нового
унiверситету. Одночасно керує лiнгвiстичною секцiєю кафедри iсторiï та
економiки Подiлля (1918-1923 рр.), редагує "Записки Кам'янець-Подiльського
унiверситету".
1923 року Драй-Хмара повертається до Києва, де працює професором мови i лiтератури
в Медичному iнститутi. В цей час активно спiвпрацює з рядом науково-дослiдних та
культурно-освiтнiх органiзацiй.
У 1926 виходить його монографiя - "Леся Украïнка. Життя i творчiсть". Як
науковець-славiст, знавець багатьох мов (його дочка Оксана Ашер стверджує, що
Михайло Опанасович вiльно володiв 19-ма мовами) Драй-Хмара зробив неоцiненний
внесок в розвиток лiтератури своïми перекладами. Вiн перекладає поезiю
Верлена, Маллярме, Метерлiнка, М.Богдановича та iнших. На жаль, багато перекладiв
Драй-Хмари було знищено в застiнках НКВД.
Блискуче знання захiдно-європейськоï лiтератури мало вплив на формування
Драй-Хмари як поета. Вiн належить до групи "неокласикiв". Робить вагомий внесок у
пiдготовку антологiï французькоï поезiï.
Перший оригiнальний поетичний твiр Драй-Хмари з'явився у 1920 роцi в
Кам'янцi-Подiльському (ж. "Нова думка"). Перша книга вiршiв - збiрка поезiй
"Проростень" (Киïв, "Слово", 1926, 43 стор.) - виходить порiвняно пiзно. Зате
в нiй перед читачами постає вже зрiлий поет зi сформованим свiтоглядом, складним
естетичним та глибоким фiлософським змiстом. Свiт поезiï Драй-Хмари складний,
що частково зумовлено впливом французького символiзму (передусiм - Верлена).
Складна символiка - характерна риса поезiй М.Драй-Хмари. Найчастiше вживанi
символiчнi образи - вiтер, у якому свобода, прогресивний поступ та iмпульс
творення дiалектично поєднуються з незатишнiстю, незбагненнiстю, передчуттям
раптових фатальних змiн
- Для образно-символiчного свiту Драй-Хмари характерна природна стихiйнiсть,
можливо, навiть, певна "недисциплiнованiсть", що промовляє про химернiсть
соцiального буття. "Поезiя Драй-Хмари належить до найбагатших своєю мовою, з
ïï запашними архаïзмами i смiливими життєздатними новотворами. В
цiлому Драй-Хмара репрезентує типовий для людей 1920-х рокiв волюнтаристичний
гуманiзм культури i високоï етики, що вмiє битися за своє".
В час тотального винищення iнтелектуального генофонду украïнського народу М.
Драй-Хмара також не змiг оминути гiльйотини бiльшовицького безумства. Плiдна праця
на теренi науки i лiтературноï творчостi раптово обривається пiсля
опублiкування його славнозвiсного сонету "Лебедi", в якому цензори в символiчному
образi лебедiв - "грона п'ятiрного нездоланих спiвцiв", якi вiдважно боролися
проти сiрого обледенiння маленького чистого озерця, - "впiзнали" групу
неокласикiв.
У 1933 р. вченого i поета позбавляють можливостi нормально жити й працювати. Пiсля
тримiсячного ув'язнення його випускають (слiдчим так i не вдалося "переконати"
Драй-Хмару, що вiн належить до контрреволюцiйноï нацiоналiстичноï
органiзацiï), але звiльняють з iнституту мовознавства при ВУАН, забороняють
читати лекцiï в рядi iнших iнститутiв, виключають iз Спiлки наукових
працiвникiв, забороняють друкуватися i навiть вилучають його книги з бiблiотек.
Проте iнтелектуальне знищення людини - лише початок репресiй. Фiзичне i психiчне
знищення почалося 5 вересня 1935 року, коли Драй-Хмару кинули до Лук'янiвськоï
в'язницi як терориста.
30 жовтня 1935 року його справу об'єднують зi справою П.Филиповича, друга з
юнацьких лiт, пiд N 99. Але згодом i цю справу приєднують до справи N 1377, по
якiй проходили всi неокласики на чолi з М. Зеровим. Проте вчений не здається, i
саме тому через вiдсутнiсть доказiв його передають до Москви, де 28 березня 1936
року Особлива нарада ухвалює ув'язнити поета на 5 рокiв в пiвнiчно-схiдних
концтаборах. Не знав Драй-Хмара й того, що його унiкальний переклад
"Божественноï комедiï" Данте також конфiскований. Так i не вийшла друга
книга його поезiй "Сонячнi маршi", яку вiн готував у 1933-35 рр. На засланнi
Драй-Хмара працював або в шахтi, або промиваючи золотий пiсок у крижанiй водi. Про
тортури, якi вiн пережив, можна судити за листами "Працюю на Бурарi, дерев'янiм
коритi, що мiститься високо, де промивають метал, працюю вночi, - з 9 години
вечора до 7 години ранку
Ї" Останнi листи та телеграми свiдчать, що Микола Опанасович втратив надiю
повернутися додому, що вiн уже був практично знищений сталiнською машиною: "Я не
можу тобi писати
- Якщо я не спочину, я падаю на роботi, i тодi мене пiдвiшують
- Ноги опухли
Ї" Можливо, М.Драй-Хмара й спромiгся б витримати надлюдську напругу, але
бiльшовицька влада завдала нового удару по полiтичних в'язнях: пiд час
"десяткування" (розбиття на десятки) кожного десятого в'язня вбивали... Це тривало
з 1937 по 1938 рiк. За цей час було вбито бiльше одного мiльйона людей.
З 17 квiтня до 30 травня 1938 року поет перебуває в таборi Ортукан, де, за даними
очевидцiв, було зiбрано в'язнiв, призначених для знищення. Спецпостановою УНКВС по
Дальбуду (Колима) вiд 27 травня 1938 року йому додають ще 10 рокiв за участь в
антирадянськiй органiзацiï i антирадянську пропаганду. Помер М.Драй-Хмара 19
сiчня 1939 року "вiд ослаблення серцевоï дiяльностi", як вказано в
документах. За iншою версiєю, у квiтнi 1939 року письменник добровiльно зглосився
стати на мiсце смертника пiд час чергового "вибiркового" розстрiлу кожного
п'ятого, рятуючи тим самим життя молодоï людини.
Лiтература: Вибране (К., 1969); Вибране (К., 1989); Щоденник (1924-1928) (Слово i
час. - 1990. -
Ї1-2, 5).
