Микола ДУКИН
ДУКИН Микола Володимирович народився 21 грудня 1905 року в Балаклiï наХаркiвщинi в сiм'ï дрiбного крамаря. За довiдкою Балаклiïвськоï
сiльради, виданою в березнi 1938 року на вимогу судових органiв пiсля арешту
Дукина батьки його були куркулями, мали лiс i луг, а також крамницю та найманих
робiтникiв. Усе це пiсля революцiï було вiдiбрано, але стало чи не головною
причиною репресiй проти письменника.
З дев'ятирiчного вiку Дукин навчався в Харковi, в комерцiйнiй школi, потiм - у
педагогiчному технiкумi. Якийсь час учителював на Iзюмщинi, а 1928 року
С.Пилипенко запросив його на редакцiйну роботу в журнал "Плуг". У 1932-1934 рр.
секретарював у журналi "Критика", а далi, аж до арешту, займався лiтературною
роботою.
Художня спадщина Дукина невелика - десяткiв зо два оповiдань, книжка прози для
дiтей "На машинi, на моторi" (1932), книжка нарисiв "Без протоптаних стежок"
(1930) та кiлька перекладних повiстей i романiв росiйських письменникiв.
У матерiалах слiдства вся ця спадщина квалiфiкувалась як злочинна й антирадянська.
У протоколи допитiв стверджується, що Дукин не тiльки з цим погоджувався, а й
визнавав, що протягом усього життя був послiдовним антирадянцем: "Як виходець iз
буржуазноï сiм'ï почав свою антирадянську нацiоналiстичну дiяльнiсть ще
в 1921 роцi... В 1922 роцi почав учитися в Харкiвському педтехнiкумi, де лютували
запеклi нацiоналiсти Вишиваний, Шамрай та iн... Моï натхненники - Пилипенко,
Кириленко, Панiв i Божко... У "Плузi" почав писати своï нацiоналiстичнi
новели... Такою новелою були "Пасинки степу", "На аванпостах"... у збiрнику
"Матiола" те саме, про що писав нацiоналiст Хвильовий... По-шкiдницьки переклав
романи "Пушкiн" Ю.Тинянова, "Бруски" Панфьорова, "Як гартувалася сталь"
М.Островського..."
Таку ж нiсенiтницю про творчiсть цього письменника повторювали й "свiдки" з
лiтературного середовища. Та вже через пiвроку слiдства, 9 лютого 1939 року, Дукин
вiдкинув усi попереднi "зiзнання": "Факти... мною вигаданi для обмови себе... Про
те, що iснує серед письменникiв пiдпiльна органiзацiя, не знаю...".
Незважаючи на плутанину в слiдчих матерiалах, справу Дукина було передано на
розгляд особливоï наради при НКВС. За постановою цього позасудового органу
вiд 29 жовтня 1939 року Дукин був вiдправлений у табiр строком на 5 рокiв "за
участь в антирадянськiй нацiоналiстичнiй органiзацiï".
За свiдченням табiрноï адмiнiстрацiï, помер 10 жовтня 1943 року вiд
легеневоï хвороби (вiдкритий туберкульоз).
Питання про реабiлiтацiю Миколи Дукина порушили 1956 року дочка письменника
Наталка, а також Спiлка письменникiв Украïни. Характеристику М.Дукину,
надiслану Прокуроровi УРСР 15 жовтня 1956 року, пiдписали О.Гончар, Ю.Смолич,
Л.Новиченко. Свiдками пiд час перегляду справи виступали I.Муратов, А.Головко,
В.Минко, Т.Масенко, Л.Юхвiд, Я.Гримайло, М.Черняков.
У постановi президiï Харкiвського обласного суду вiд 22 листопада 1957 року
зазначалося: "Постановление особого совещания при НКВД СССР от 29 октября 1939г.
отменить и дело прекратить из-за отсутствия состава преступления."
Микола Дукин реабiлiтований посмертно.
ЛУ 31(4440) 1.08.1991
