Дмитро ГОРДIЄНКО
Гордiєнко Дмитро Прокопович народився 8 грудня 1901 року в с.ПлужникиЯготинського повiту Киïвськоï губернiï в селянськiй сiм'ï.
Пiд час революцiйних подiй боровся в партизанському загонi проти нiмецьких вiйськ
i гетьманщини, був бiйцем знаменитоï Богунськоï бригади. У 1921 роцi
працював секретарем Яготинського райкому комсомолу. Закiнчив прискоренi курси
журналiстики при ЦК КП(б)У, пiсля чого працював у редакцiях газет "Вiстi",
"Пролетар" та журналiв "Декада" i "Всесвiт", де з травня 1933 року обiймав посаду
заступника редактора.
Почав писати вiршi з 1922 року. Брав участь в утвореннi Прилуцькоï
фiлiï "Плугу", очолював Полтавську губернську фiлiю цiєï
органiзацiï селянських письменникiв, потiм перебував у лiтературних
органiзацiях "Молот", "Молодняк", "Пролiтфронт", "ВУСПП", член Спiлки письменникiв
СРСР з 1934 року.
Автор поетичних збiрок "У путь" (1927), "Арки" (1929), повiстi "Зелений флiгель"
(1928), романiв "Тинда" (1930), "Завойовники надр" (1932), збiрок оповiдань
"Поламанi люди" (1929), "Злочин механiка" (1930), "Мар'яна-Ївга", "Чужi профiлi"
(1933), низки книжок нарисiв.
Заарештований у Харковi 5 грудня 1934 року.
В обвинувальному висновку, пiдготовленому оперуповноваженим НКВС УРСР Блiоком,
Д.Гордiєнковi iнкримiнувалася стаття 54-8 КК УРСР - участь у контрреволюцiйнiй
терористичнiй органiзацiï i пропонувалося таке: "Зважаючи на те, що слiдчих
матерiалiв для вiддачi обвинуваченого пiд суд недостатньо i враховуючи його
соцiальну небезпеку, вважав би: слiдча справу по обвинуваченню Гордiєнка Д.П.
направити на розгляд особливоï наради при НКВС УРСР з клопотанням про
ув'язнення його у виправно-трудовий табiр строком на 5 рокiв".
Пiд час допитiв i суду Д. Гордiєнко категорично вiдкидав обвинувачення як
безпiдставне. I все ж особливою нарадою при НКВС СРСР 10 квiтня 1935 року його
було засуджено на 5 рокiв виправних трудових таборiв.
Вiдбував покарання Д.Гордiєнко в таборах НКВС на Колимi. З 1939 року працював як
вiльнонайманий у системi Дальбуду НКВС СРСР.
14 травня 1949 року повторно був заарештований у Бiйську i 28 липня 1949 року
Алтайським крайовим судом засуджений на 25 рокiв виправно-трудових таборiв.
Будучи ув'язненим у виправно-трудовiй колонiï
Ї3 мiста Барнаула, 5 лютого 1954 року звернувся з заявою до Генерального прокурора
СРСР, в якiй, зокрема, писав: "Ворог Берiя та компанiя i пiсля своєï
заслуженоï смертi тримають досi таких людей, як я, в своïх хижих
лапах..."
Ухвалою вiйськового трибуналу Киïвського вiйськового округу 2 грудня 1955
року постанову особливоï наради НКВС СРСР вiд 10 квiтня 1935 року у справi
Гордiєнка Д.П. скасовано, а справу припинено за недоведенiстю складу злочину
4 сiчня 1955 року Д.Гордiєнка звiльнили з-пiд варти достроково - у зв'язку з
хворобою.
Помер 1 сiчня 1974 року.
Iван Iльєнко
ЛУ 28 (4437) 11.07.1991
