Петро Петрович ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ
(1790- 1865)
Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 сiчня 1790р. в м. Городище на
Черкащинi в сiм'ï священика. Вчився в Киïвськiй академiï (1801
- 1803), але не закiнчив ïï. Протягом кiлькох рокiв учителював у
приватних помiщицьких пансiонах на Волинi. У 1817р. вступає вiльним слухачем на
словесний факультет Харкiвського унiверситету, а вже наступного року викладає тут
польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський захистив магiстерську дисертацiю на
тему:
ЇО пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания
последней
Ї, згодом стає професором iсторiï та географiï, з 1841р.
- ректором унiверситету.
Лiтературнi iнтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в часи
навчання в Киïвськiй академiï. З перших його поетичних спроб збереглися
лише два вiршових рядки з переспiву поеми Буало
ЇНалой
- (1813). Активну лiтературну дiяльнiсть Гулак-Артемовський розпочинає пiсля
переïзду до Харкова (1817)
- пiд час навчання i викладацькоï роботи в унiверситетi. Пiдтримує дружнi
стосунки з Г. Квiткою-Основ'яненком, Р. Гонорським, Є. Фiломафiтським та iн.,
виступає на сторiнках
ЇУкраинского вестника
- з перекладними й оригiнальними творами, написаними у рiзних жанрах.
У 1818
- 1819pp. Гулак-Артемовський друкує в ЇУкраинском вестнике
- переклади прозових творiв, критичних статей польських письменникiв.
1819р.
- росiйський переклад з польськоï мови
Їкаледонской повести
- (шотландськоï)
ЇБен-Грианан
- (
ЇУкраинский вестник
Ї); нарис
ЇСинонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)
Ї.
1817р.
- ЇСправжня Добрiсть (Писулька до Грицька Прокази)
Ї, оригiнальний вiрш украïнською мовою.
1818р.
- Їказка
- ЇПан та Собака
- (
ЇУкраинский вестник
Ї), написана на основi фабульноï канви чотирирядковоï байки I.
Красiцького
ЇPan i Pies
- та окремих епiзодiв iншого його твору
- сатири
ЇPan niewart slugi
Ї. Ця
Їказка
- Гулака-Артемовського вiдiграла помiтну роль в розвитку жанру байки на
Украïнi. Це була, по сутi, перша украïнська лiтературна (вiршова) байка,
написана iз свiдомою орiєнтацiєю поета на фольклор, на живу розмовну мову.
1819р.
- письменник опублiкував в
ЇУкраинском вестнике
- ще двi байки
- Їказку
- ЇСолопiй та Хiвря, або Горох при дорозi
- i
Їпобрехеньку
- ЇТюхтiй та Чванько
Ї.
1820р.
- цикл байок-
Їприказок
Ї:
ЇДурень i Розумний
Ї,
ЇЦiкавий i Мовчун
Ї,
ЇЛiкар i Здоров'я
- (
Їпершоджерело
- - приповiдки I. Красiцького).
У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три байки
- ЇБатько та Син
Ї,
ЇРибка
Ї,
ЇДвi пташки в клiтцi
Ї. Цей, останнiй, цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчiстю
Красiцького.
Спираючись на лiтературнi зразки попередникiв в украïнському i свiтовому
байкарствi та на фольклорнi традицiï, Гулак-Артемовський творив цiлком
оригiнальнi, самобутнi вiршi, йдучи вiд простороï байки-
Їказки
- через байку-
Їприказку
- (цю традицiю продовжив Л. Боровиковський) до власне байки, з якою згодом успiшно
виступили в украïнськiй лiтературi Є. Гребiнка й особливо Л. Глiбов.
Виступи письменника в
ЇУкраинском журнале
- свiдчать про пошуки новоï естетики. Крiм двох вiршiв
ЇЧаяние души христианской
- та перекладу уривка з поеми
ЇСуд Любуши
- - ЇЦарский стол (Древнєє чешское предание)
Ї, Гулак-Артемовський опублiкував там перекладнi статтi
ЇО поэзии и красноречии
Ї,
ЇО поэзии и красноречии на Востоке
- (продовження першоï) iО поэзии и красноречии в древних и в особенности у
греков и римлян
Ї.
Не останню роль у пошуках письменника вiдiграло читання ним в унiверситетi лекцiй
з естетики, якi вiн готував один час за книгою О. Галича
ЇОпыт науки изящного
Ї, де були викладенi основнi положення романтичноï теорiï, зокрема
пропагувалися твори Жуковського, визначалися новi жанри
- романтична балада, поема, романс тощо.
1827р.
- виступ на сторiнках
ЇВестника Европы
- iз
Їмалоросiйськими баладами
- ЇТвардовський
- i
ЇРибалка
Ї, якими представлено романтичну баладу рiзних тональностей.
ЇТвардовський
- - це вiльна переробка гумористичноï балади А. Мiцкевича
ЇПанi Твардовська
Ї, основу якоï становить досить популярна у слов'янському фольклорi легенда
про гульвiсу-шляхтича, що запродав душу чортовi. Балада
ЇТвардовський
- користувалася значним успiхом у читачiв. Пiсля публiкацiï у
ЇВестнике Европы
- вона вiдразу була передрукована в журналах
ЇСлавянин
Ї,
ЇDziennik Warszawski
Ї, у
ЇМалороссийских песнях
- Максимовича, вийшла окремим виданням. Балада Мiцкевича вiдома й у перекладi
бiлоруською мовою (
ЇПанi Твардоская
- - 40-вi pp. XIX ст.), причому в опрацюваннi ïï сюжету бiлоруський автор
слiдував переважно за баладою украïнського поета.
ЇРибалка
- - переспiв однойменноï балади Гете (ще ранiше ïï переклав
росiйською мовою Жуковський)
- має вже виразно романтичний характер.
1827р. в
ЇВестнике Европы
- Гулак-Артемовський друкує двi переробки Горацiєвих од
ЇДо Пархома
- (вперше до Горацiя Гулак-Артемовський звернувся ще 1819р., надрукувавши в
поважному стилi переклад його оди
ЇК Цензорину
Ї. На кiнець 20-х pp. i пiзнiше (1832, 1856) йому належить кiлька наслiдувань
Горацiєвих од. Це, передусiм, два вiршових послання
ЇДо Пархома
Ї).
З кiнця 20-х pp. Гулак-Артемовський вiдходить вiд активноï лiтературноï
дiяльностi, пише лише принагiдне, здебiльшого у зв'язку з пам'ятними подiями в
його службовому i родинному життi.
В останнi роки Гулак-Артемовський написав ряд лiричних медитацiй в
народнопiсенному дусi (жодна з них за життя автора не друкувалася)
- ЇНе виглядай, матусенько, в вiконечко
Ї,
ЇДо Любки
- (останнiй вiрш перекладений росiйською мовою О. Фетом),
ЇТекла рiчка невеличка
Ї.
Помiтну увагу придiляє Гулак-Артемовський питанням мiжслов'янських
мовно-лiтературних взаємин, фольклорно-етнографiчному вивченню слов'янських
народiв. Показовою з цього погляду є складена ним
ЇИнструкция в руководство г. адъюнкту Срезневскому по случаю назначаемого для него
путешествия по славянских землях с целию изучения славянских наречий и их
литературы
- (1839).
Продовжує цiкавитись Гулак-Артемовський в цей останнiй перiод i лiтературним
життям, захоплюється творами Шевченка, пiдтримує зв'язки з росiйськими,
украïнськими, польськими дiячами культури (ще ранiше вiн познайомився в
Харковi з А. Мiцкевичем, з яким один час пiдтримував дружнi стосунки), турбується
про виданая творiв окремою книжкою. Його обирають членом кiлькох науково-лiтературних
товариств, зокрема
ЇМосковського товариства аматорiв росiйськоï словесностi
Ї,
ЇКоролiвського товариства друзiв науки
- у Варшавi.
