ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
(1863 - 1942)
Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у мiстечку Гура-Гумора в
Пiвденнiй Буковинi в багатодiтнiй сiм'ï дрiбного урядовця. З дитячих рокiв
вона знала не тiльки украïнську, а й польську та нiмецьку мови, якими
говорили в ïï родинi. Дитинство й юнiсть майбутньоï письменницi
минули в румунсько-нiмецьких мiстечках Гура-Гумора, Сучава, Кiмполунг. Пiзнiше
вона жила в с. Димка, а з 1891р.
- у Чернiвцях.
У Пiвденнiй Буковинi, заселенiй переважно нiмцями й румунами, жили й
украïнцi. Але украïнських шкiл чи культурно-освiтнiх закладiв у 60
- 80-тi рр. тут не було. Нiмецька школа не могла дати Кобилянськiй будь-яких знань
з iсторiï культури украïнського народу. Першi лiтературнi твори О.
Кобилянськоï, написанi нiмецькою мовою ще без чiткого уявлення,
що значить слово "лiтература", припадають на початок 80-х рр. (
Гортенза, або нарис,
з життя однiєï дiвчини
Доля чи воля?). Раннi неопублiкованi твори Кобилянськоï (
Гортенза,
Малюнок з народного життя на Буковинi,
Видиво,
Людина з народу
- та iн.) сьогоднi зберiгають переважно пiзнавальне значення, вiдображаючи окремi
сцени з життя мiстечковоï iнтелiгенцiï, людей з народу.
Нiмецька мова, як i нiмецька культура, вiдiграли позитивну роль у життi й
творчостi Кобилянськоï. Вони, як слушно зауважила Леся Украïнка,
допомогли Кобилянськiй вийти в широкий свiт загальнолюдськоï культури. Але
для утвердження Кобилянськоï як украïнськоï письменницi необхiдно
було глибоко знати не лише украïнську мову, а й надбання украïнськоï
лiтератури. Цю iстину вона все яснiше почала усвiдомлювати i з кiнця 80-х рокiв
наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє дедалi бiльший iнтерес
до його життя.
Тодi ж вона бере активну участь у так званому фемiнiстичному русi, який зачепив
чимало наболiлих питань, над якими замислювалися представники передовоï
iнтелiгенцiï. Ставши у 1894р. однiєю з iнiцiаторок створення
Товариства руських жiнок на Буковинi, Кобилянська обгрунтувала мету цього руху в брошурi
Дещо про iдею жiночого руху. Письменниця порушила питання про тяжке становище жiнки
середньоï верстви, активно виступила за рiвноправнiсть жiнки й чоловiка, за ïï право на
гiдне людини життя.
Цi думки виявилися в раннiх творах письменницi. У деяких з них (
Гортенза,
Вона вийшла замiж- та iн.), змальовуючи духовний свiт своïх героïнь, письменниця робить
наголос на ïх пошуках особистого щастя. В
Людинi, а ще бiльше в
Царiвнi- особисте щастя героïнь Кобилянськоï бiльшою чи меншою мiрою вже
пов'язується з соцiальними проблемами, активною позицiєю людини в життi, з
необхiднiстю боротися з обставинами, що сковують розвиток ïï духовних
сил.
Продовжуючи проблематику
Людини, повiсть
Царiвна- (1895) свiдчила про розширення свiтобачення письменницi, поглиблення
ïï реалiстичноï манери, засобiв психологiчного аналiзу. Повiсть має
складну творчу iсторiю. Писалась вона i доопрацьовувалась тривалий час (1888 - 1893),
первiсний текст ïï був нiмецький, пiзнiший - украïнський. Надрукована
повiсть була в газетi
Буковина- (1895) i того ж року вийшла в Чернiвцях окремим виданням.
Торкнувшись морально-етичних проблем життя iнтелiгенцiï у таких новелах, як
Аристократка- (1896),
Impromptu phantasie, Кобилянська продовжує
розробляти ïх у наступних творах i створює три цiлiсних образи жiнок-iнтелiгенток
в оповiданнi
Valse melancolique- (1898). Згодом вона повертається до цiєï теми в повiстях
Нiоба- (1905),
Через кладку,
За ситуацiями- (1913).
Тема iнтелiгенцiï проходить через усю творчiсть Кобилянськоi - вiд ïï раннiх оповiдань та повiстей до
Апостола чернi.
Зображення життя села, його соцiально-психологiчних i морально-етичних проблем
стало другою провiдною лiнiєю творчостi Кобилянськоï.
Щоденники- письменницi переконливо свiдчать, що в другiй половинi 80-х рр. вона вже
замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням
соцiалiстичних iдей. В новелi
Жебрачка- (1895) письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобiв до
iснування, живе з милостинi. У серединi 90-х рр. письменниця поглиблює знання
життя селянства, чому сприяють ïï тiснi контакти з мешканцями
буковинських сiл, зокрема Димки, що згодом увiйде в ïï творчiсть
страшною трагедiєю-братовбивством (
Земля).
Глибоко правдивi картини з життя села Кобилянська дала в новелах
Банк ру-стикальний,
На полях,
У св. Iвана,
Час,
Некультурна.
Визначним досягненням украïнськоï лiтератури, вагомим внеском
письменницi у розробку теми землi у свiтовiй лiтературi є повiсть
Кобилянськоï
Земля.
Факти, що спонукали мене написати, правдивi. Особи майже всi що до одноï також iз життя взятi. Я просто
"Землю"
фiзично терпiла пiд з'явиськом тих фактiв, i коли писала, ох, як хвилями ридала!..
- - згадує О. Кобилянська в автобiографiчному нарисi
Про себе саму. Саме це дало пiдстави Франковi назвати
Землю- твором, який, крiм художньоï цiнностi,
Їматиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час
теперiшнього тяжкого лихолiття
Ї.
На початку 900-х рр., розробляючи проблеми, накресленi в раннiх творах,
письменниця прагне розширити сферу своïх художнiх пошукiв, звертається до
абстрактно-символiчних тем i образiв (
ЇАкорди
Ї,
ЇХрест
Ї,
ЇМiсяць
- та iн.), пише ряд поезiй в прозi, серед яких є майстернi художнi мiнiатюри.
Кобилянська друкує окремi твори в модернiстських журналах
ЇСвiт
Ї,
ЇУкраïнська хата
Ї.
Реалiстичнi й романтичнi тенденцiï творчостi Кобилянськоï своєрiдно
поєднуються в одному з ïï кращих творiв
- повiстi
ЇВ недiлю рано зiлля копала
Ї, в основi якоï
- мотив романтичноï пiснi-балади
ЇОй не ходи, Грицю, та й на вечорницi
Ї, що неодноразово опрацьовувався украïнськими письменниками, зокрема М.
Ста-рицьким у драмi пiд однойменною назвою. Повiсть перекладена багатьма мовами,
iнсценiзована, з успiхом йде на сценах театрiв нашоï краïни.
Творчiсть Кобилянськоï 20
- 30-х рр., у перiод, коли Пiвнiчна Буковина опинилася пiд владою боярськоï
Румунiï, проходила в особливо складних i тяжких умовах. Украïнська мова
й культура у цьому краï жорстоко переслiдувалися, проте й у таких умовах
Кобилянська налагоджує контакти з украïнською лiтературною молоддю
прогресивного журналу
ЇПромiнь
- (1921
- 1923), з львiвським мiсячником
ЇНовi шляхи
Ї, з харкiвським видавництвом
ЇРух
Ї, де протягом 1927
- 1929рр. вийшли ïï
ЇТвори
- в дев'яти томах.
У творах Кобилянськоï перiоду першоï свiтовоï вiйни та часiв
боярсько-румунськоï окупацiï Пiвнiчноï Буковини з'явилися деякi
новi мотиви. В оповiдання письменницi ввiйшла тема вiйни (
ЇЮда
Ї,
ЇЛист засудженого вояка до своєï жiнки
Ї,
ЇНазустрiч долi
- (1917),
ЇЗiйшов з розуму
- (1923) та iн.), що була однiєю з провiдних у творчостi В. Стефаника, Марка
Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевоï та iн.
У деяких оповiданнях та новелах пiслявоєнного перiоду Кобилянська звернулася до
вiдображення тих морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналiзу в
багатьох ïï творах, написаних у кiнцi XIX
- на початку XX ст. Так, мотиви
ЇЗемлi
- знаходять своєрiдне продовження i певне поглиблення в соцiально-побутовому
оповiданнi
ЇВовчиха
Ї.
Творчiсть Кобилянськоï 20
- 30-х рр пiдпадає пiд певний вплив символiзму (
ЇСниться
Ї,
ЇПресвятая богородице, помилуй нас!
Ї). У романi
ЇАпостол чернi
- письменниця певною мiрою iдеалiзує буковинське духовенство, надiляючи таких
духовних пастирiв, як о. Захарiй, багатьма громадянськими й християнськими
чеснотами.
Виступивши в серединi 90-х рр. як украïнська письменниця з оповiданнями й
повiстями з життя iнтелiгенцiï, Кобилянська протягом майже пiвстолiття
створила десятки оповiдань, нарисiв, новел, повiстей, критичних i публiцистичних
статей, перекладiв, лишила значне за обсягом листування. Велика частина
ïï творiв написана нiмецькою мовою. З них лише деякi були надрукованi в
перiодичних виданнях; у 1901р. вони вийшли окремою книжкою пiд назвою
ЇKleinrussische Novellen
Ї. Окрему iдейно-тематичну групу становлять мемуарнi та публiцистичнi твори
Кобилянськоï, написанi в радянський перiод ïï дiяльностi.
Обставинами життя i творчiстю Кобилянська глибоко вросла в буковинський грунт.
Разом з тим вона нiколи не замикалася у вузьких етнографiчних рамках i охоплювала
зором усю Украïну. Активна учасниця загальноукраïнського лiтературного
процесу, Кобилянська постiйно спiлкувалася з культурами iнших народiв, зокрема
тих, якi жили в Австро-Угорськiй iмперiï. Завдяки новаторству, спiвзвучностi
прогресивним тенденцiям свiтовоï лiтератури проза Кобилянськоï в
ïï вершинних виявах викликала i викликає значний iнтерес не лише в нашiй
краïнi, а й за ïï межами. Кращi твори письменницi вийшли у
перекладах багатьма мовами, зокрема слов'янськими, вiдiграли й вiдiграють важливу
роль у мiжслов'янських лiтературних контактах, пiднiмаючи мiжнародний престиж
украïнського художнього слова.
