Перетц Володимир Миколайович
(1870-1935)лiтературознавець
Народився 1870 р. у Петербурзi. Пiсля закiнчення Петербурзького унiверситету (1893
р.) був залишений на посадi приват-доцента на кафедрi росiйськоï мови i
словесностi. У 1900 р. захистив дисертацiю на ступiнь магiстра, 1902 р.
- доктора росiйськоï словесностi. У 1903
-1914 рр.
- професор Киïвського унiверситету, голова фiлологiчноï секцiï
Украïнського наукового товариства, редактор "Записок" УНТ. З 1914 р. працював
у Петербурзi в Академiï наук. Дiйсний член Наукового товариства iм. Шевченка.
Учасник процесу заснування Украïнськоï Академiï наук, голова
академiчноï Комiсiï давнього украïнського письменства, органiзатор
i голова Товариства прихильникiв украïнськоï iсторiï, письменства i
мови (Ленiнград). Органiзатор семiнарiю росiйськоï та украïнськоï
фiлологiï в Києвi та Ленiнградi, з якого вийшло багато дослiдникiв i
викладачiв iсторiï украïнськоï лiтератури. В.М.Перетц
- дослiдник стародавньоï, переважно вiршованоï, украïнськоï
лiтератури, украïнськоï народноï пiснi, апокрифiчноï
лiтератури, iсторiï украïнського, росiйського, польського театрiв,
взаємозв
Їязкiв украïнськоï i росiйськоï лiтератур XVI
ЇXVII ст. Йому належить понад 300 праць. Багатством коментарiв вiдзначаються працi
про "Слово о полку Iгоревiм", "Дослiдження i матерiали з iсторiï
старовинноï украïнськоï лiтератури XV
ЇXVIII ст." та iн. Автор багатьох праць з джерелознавства, iсторiографiï,
бiблiографiï, текстологiï, палеографiï. Значущим є вклад
В.М.Перетца у становлення украïнознавства в широкому розумiннi. Вiн
- один з найактивнiших i найрезультативнiших дiячiв, якi сприяли формуванню
нацiональноï спiльноти украïнських учених, становленню ïï
перших професiйних об
Їєднань.
Iнтерес до вивчення давнього украïнського письменства виник у В.М.Перетца ще
пiд час занять у фiлологiчному гуртку Публiчноï бiблiотеки у Петербурзi. 1903
р. вийшла в свiт його розвiдка "Очерки старинной малорусской поэзии". Вiн
зосереджується переважно на питаннях давньоï украïнськоï
поезiï, фольклору, вiдтак прагне переïхати в Украïну, щоб працювати
над рукописами й стародруками в мiсцевих книго- та архiвосховищах. 1903 р. його
обирають професором Киïвського унiверситету. Вiн читає в унiверситетi курси з
iсторiï лiтератури, церковнослов
Їянську мову та iсторiю давньоруськоï мови з дiалектологiєю, слов
Їянську палеографiю, iсторiю украïнського письменства. Щоб навернути
студентiв до науковоï роботи, восени 1904 р. В.М.Перетц органiзував гурток
для глибшого вивчення рiзноманiтних питань фiлологiï. З жовтня 1907 р. гурток
набув офiцiйноï форми й дiстав назву "Семiнарiй росiйськоï
фiлологiï". Його вiдвiдували не тiльки студенти, а й випускники унiверситету,
що готувалися до здобуття професорського звання. Починалися заняття з вивчення
загальних питань iсторiï та теорiï лiтератури, потiм члени семiнарiю
оволодiвали прийомами наукового аналiзу й синтезу, знайомилися з науково-критичними
виданнями пам
Їяток лiтератури й мови, опрацьовували теми для самостiйного дослiдження.
В.М.Перетц разом з учнями вiдвiдував бiблiотеки й архiвосховища, пiдказував, як
слiд працювати зi списками й рукописами, як вести пошук маловiдомих матерiалiв.
Завершенi роботи рецензувалися двома-трьома опонентами й доповiдались на зборах
семiнарiю. Учасники семiнарiю студiювали питання iсторiографiï лiтератури,
археографiï, палеографiï, текстологiï, iсторiï лiтератури
Киïвськоï Русi, новоï й новiтньоï лiтератури, методологiï
та iсторiï науки, поетики й теорiï лiтератури, народноï
словесностi, мiфологiï, церковного й народного мистецтва. Широкий спектр
проблем, прагнення дотримуватись у фiлологiï "принципiв точних i природничих
наук" надавало особливоï вагомостi пiдготовцi в "школi В.М.Перетца".
Володимир Миколайович органiзовував виïзди учасникiв семiнарiю до Петербурга,
Вiльна, Полтави, Катеринослава, Житомира, Москви. Вивчали найдревнiшi i
найважливiшi пам
Їятки лiтератури, якi зберiгалися в мiсцевих музеях, ар-хiвах, бiблiотеках,
перевiряли покажчики описiв i друкованих каталогiв, описували рукописи,
стародруки, збирали данi для наукових праць, виступали з доповiдями в наукових
товариствах. Завдяки дiяльностi семiнарiю в Києвi було сформовано представницьку
наукову школу. Учнi В.М.Перетца багато зробили у науцi в наступнi роки. Працюючи в
Києвi, В.М.Перетц продовжив студiювання вiршованоï лiтератури. Його праця
"Очерки по истории поэтического стиля в России" (1905
-1907 рр.)
- найцiннiша у спадщинi вченого. Вiн придiляв увагу шляхам формування стилю
украïнськоï любовноï лiрики, зацiкавився iсторiєю театру
- росiйського, украïнського, польського i написав з цього приводу ряд
грунтовних праць. 1907 р. В.М.Перетц побував у Польщi, де вивчав твори польських
поетiв епохи Вiдродження i стилю бароко. Це дало йому змогу з
Їясувати витоки росiйського й украïнського поетичного стилю. З органiзацiєю
1907 р. Украïнського наукового товариства В.М.Перетц запропонував програму
роботи фiлологiчноï секцiï, яку вiн очолив. Планувалося залучення молодi
до дослiджень у галузi iсторiï украïнськоï лiтератури, видання
хрестоматiï украïнськоï лiтератури, починаючи з найдавнiших часiв,
укладання каталогiв пам
Їяток украïнськоï мови i лiтератури XVI
ЇXVIII ст. iз коментарями, видання повноï бiблiографiï украïнськоï
лiтератури, публiкацiя збiрникiв драматичних творiв i пiсенних текстiв, збирання
матерiалiв з украïнськоï дiалектологiï. Учений заклав важливi
передумови для успiшноï роботи фiлологiчноï секцiï УНТ: залучив до
спiвпрацi вiдомих фiлологiв, накреслив програму дiяльностi секцiï,
органiзував всебiчну розробку питань украïнськоï фiлологiï
- унiфiкацiï граматики, складання iсторичних, термiнологiчних i тлумачних
словникiв, дослiдження генези украïнськоï мови. Фiлологiчна секцiя УНТ,
коли нею керував В.М.Перетц, була однiєю з найефективнiших у Товариствi. З вiд
Їïздом В.М.Перетца 1914 р. до Петербурга у зв
Їязку з обранням дiйсним членом Академiï наук його зв
Їязки з украïнськими вченими не припинилися, тривало студiювання ним
украïнознавчоï проблематики. У 1919 р. його обрано академiком
Украïнськоï Академiï наук. Вiн багато зробив для полiпшення роботи
у Комiсiï давнього украïнського письменства. 1926 р. видав у Києвi свою
визначну працю ""Слово о полку Iгоревiм". Пам
Їятка феодальноï Украïни-Руси XII вiку", в якiй склав найповнiший добiр
паралелей до фразеологiï i лексики "Слова" з пам
Їяток перекладноï та оригiнальноï лiтератури XI
ЇXII ст. i творiв народноï словесностi. Хвиля боротьби з "украïнським
нацiоналiзмом", що пiднялася на початку 1930-х рокiв, зачепила й В.М.Перетца. Вiн
змушений був вiдiйти вiд головування в Комiсiï давнього украïнського
письменства, обiрвав зв
Їязки з УАН. Але й у Ленiнградi зазнає переслiдувань. Вiн не зрадив своïх
наукових принципiв, тому став об
Їєктом постiйного цькування. Вiн твердив: "Для iсторика лiтератури пам
Їятки лiтературнi є важливими зовсiм не тому, що вiдбивають класовi iнтереси й
симпатiï, а тому, що самi вони в собi мiстять своєрiдну iсторiю". Непокiрного
академiка було заслано 1934 р. до Саратова. Здоров
Їя його пiдупало, вiн уже не викладав, займався тiльки дослiдженням рукописiв у
бiблiотецi Саратовського унiверситету. Восени 1935 р. В.М.Перетц помер. Похований
у Саратовi.
