РУДЬ Микола Данилович (1912-1989)
Народився 9 травня 1912 року в селi Олександрiвка Зачепилiвського району вбагатодiтнiй хлiборобськiй сiм'ï.
"Рудi (по-вуличному Панкрати, прозванi так по iменi мого дiда, який пiсля
руйнацiï Сiчi осiв мiж Ореллю i Берестовою),
- пише Микола Данилович в автобiографiï,
- землi мали 8-9 десятин на 12 душ."
"Я закiнчив досить успiшно Зачепилiвську семирiчку, дякуючи викладачевi мови та
лiтератури, письменнику-плужанину Федору Євтихеєвичу Злидню, який взяв мене на
постiй, завбачивши в моïх учнiвських писаннях щось гiдне уваги",
- читаємо в автобiографiï.
Перший вiршик Миколи Даниловича про Днiпрогес був опублiкований 1928 року в
додатку до журналу "Червонi квiти". Тепло згадує й iншого свого вчителя лiтератора
Iвана Мироновича Прищепу.
В 1929 роцi М. Д. Рудь вступає до Красноградського педтехнiкуму. Не отримавши
мiсця в гуртожитку i талонiв у студентську ïдальню, вiн залишив педтехнiкум i
подався на Донбас. У тридцятi роки був членом лiтературноï органiзацiï
"Молодняк".
В 1936 роцi з'являється перша книжка М. Рудя
- вiршована збiрка "Найближче". З повоєнного доробку вiдомi книжки "На Подiллi",
"Час клопоту i сподiвань", "Гомiн до схiд сонця", "Синiй птах", "Дивень".
Як письменник самобутньо-неповторний, як майстер художньоï прози Микола Рудь
вiдкрився i утвердився, безперечно, своïм циклом романiв "Боривiтер"
- "I не сказала люблю", "З матiр'ю на самотi", "Не жди, не клич".
У своïх творах Микола Рудь закликав по совiстi працювати й жити,
по-синiвському ставитися до природи, рiдноï землi, своєï iсторiï, а
найголовнiше
- над усе любити Батькiвщину, щоденно творити, нести людям добре, чисте, корисне,
iстинно благородне.
За заслуги в розвитку лiтератури i в зв'язку з семидесятирiччям вiд дня народження
Микола Данилович Рудь нагороджений орденом Дружби народiв.
Помер Микола Данилович у Києвi 22 жовтня 1989 року.
