Михайль Семенко

(31 грудня 1892 - 23 жовтня 1937)
Творець i незмiнний лiдер украïнського футуризму вiд його початку (1913) до
полiцiйного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня 1892 року в селi Кибинцi
Миргородського повiту на Полтавщинi. Вчився в реальнiй школi i три роки в
Петербурзькому психоневрологiчному iнститутi. Перша свiтова вiйна перебила освiту;
1914 вiн виïхав до Америки, але застряг у Владивостоцi, проживши в ньому i
його околицях три роки. 1916
- 1922 був членом комунiстичноï партiï; вийшов iз партiï, оставшись
безпартiйним. Як тiльки почалась революцiя, Семенко одразу вертається до Києва, де
стає впертим, енергiйним ватажком "футуристичноï революцiï" в
украïнськiй лiтературi.
Писати почав рано; перший друкований твiр його появився в журналi Украïнська
хата. В 1913 вже вийшла перша збiрка його поезiй Прелюд, а 1914
- двi наступнi його книжки Дерзання та Кверофутуризм. В цих збiрках вiн раз i
назавше родиться й оформлюється футуристом, що заповзявся зруйнувати дотеперiшню
лiнiю розвитку украïнськоï лiрики й мистецтва, вводячи замiсть
традицiйних сiльських
- урбанiстичнi мотиви, замiсть замрiяноï особистоï лiрики

- голосну манiфестацiю нервовоï душi, що демонструє себе голосно i публiчно в
шумi каварень i вулиць, вiдкидаючи мелос та розмiрений такт i оперуючи дисонансами
та верлiбром, зводячи в царину поетичного всю прозу щоденности. Становище
"бiлоï ворони" не пригноблює його, навпаки, надає йому бiльше зухвалости i
бажання епатувати всiх i вся. В умовах революцiйного Києва Семенко з шумом i
реклямою органiзує футуристичний рух в лiтературi i мистецтвi. Виявами його є: два
числа Унiверсального журналу (Киïв, 1918); Флямiнго за участю першорядного
модерного маляра Анатолiя Петрицького (1919); Альманах трьох за пiдписом О.
Слiсаренка, М. Любченка, М. Семенка (Киïв, 1920); одно-єдине число Катафалк
искусства. Ежедневный журнал панфутуристов-деструкторов (Киïв, 1922), одно
число Семафор у майбутнє. Апарат панфутуристiв (Киïв, 1922); Жовтневий
збiрник панфутуристiв (Киïв, в-во "Гольфштром", 1923); Гольфштром. Збiрник I.
Лiтсектор АСКК (Харкiв, ДВУ, 1925), що був органом Семенковоï
органiзацiï "Асоцiяцiя Комунiстичноï Культури"; Зустрiч на перехреснiй
станцiï. Розмова трьох (Киïв, в-во "Бумеранг", 1927). Проте найбiльшим
органiзацiйним i перiодичним витвором Семенка була група i мiсячний журнал Нова
генерацiя (Харкiв, 1927
- 1931)
- добре редагований i мистецьки оформлюваний в захiдньомодернiстичному стилi, з
цiкавими формальними шуканнями в поезiï i прозi (репортаж), але i з
величезною дозою поверхового прожектерства, безвартiсного жонглювання деструкцiєю
i претенсiєю на гегемонiю в лiтературi як творця "ленiнiзму в культурi". Перехiд
до претенсiй полiтичних в дусi офiцiйноï iдеологiï знаменував мистецьку
невдачу Семенкового футуризму, який при бiльшiй незалежностi вiд Москви
украïнськоï культури i швидших темпах позитивного модерного розвитку
Украïни мiг би був вiдограти куди бiльшу i справдi модернiзаторську роль.
Роздратований тим, що ця iсторична роль припала фактично таким групам, як ВАПЛIТЕ,
неоклясики чи група "Ланка",
- Семенко скерував свою енергiю на полiтичну дискредитацiю тих груп в очах Москви.
Од Семенка вiдходять такi видатнi письменники, як Слiсаренко, Бажан, а фактично i
Олекса Влизько
- всi вони переходять до ВАПЛIТЕ чи, як Влизько, друкуються в ïï
органах. Сам Семенко падає жертвою (одноï iз найцiкавiших в iсторiï
лiтератури) мiстифiкацiï Едварда Стрiхи (Костя Буревiя), який зумiв роками
друкувати в Семенковiй Новiй Генерацiï зухвалi i вбивчi пародiï на
Семенка й футуризм.
Семенко як поет був не в мiру плодовитий. З 1918 по 1931 рiк вiн випустив одна за
одною коло двадцяти книг, в тому числi й два пiдсумковi видання ïх: Кобзар
(повний збiрник поетичних творiв в одному томi, 1910
- 1922), Киïв, в-во "Гольфштром", 1924, 654 с. i Повна збiрка творiв ( у
трьох томах), Харкiв, 1930
- 1931. Плуг Семенковоï поетичноï творчости, не взявши солiдно
вiдповiдноï своïм силам глибини, пiшов скакати у всiх напрямах
лiтературного поля, доконуючи раз потрiбне зривання вiками злежалоï цiлини, а
iншим разом переорюючи найдосконалiше культивованi новi посiви. Якби була змога
зiбрати всю його поетичну творчiсть, то з неï можна б одсiяти книжку поезiй
свiжоï думки i почуття, прегарних зразкiв модерноï урбанiстичноï
лiрики, нових звукових асоцiювань, строфiчних новобудов, оновленоï метафори.

За європеïзацiю украïнськоï поезiï, за вплив на талановиту
молодь, за незнищимий в ньому дух вiльноï богеми, нарештi, за намагання дати
свою власну iнтерпретацiю "ленiнiзму в культурi"
- Семенко при всiй своïй вiрностi режимовi на всiх його заворотах був
знищений тим режимом. Пiсля розстрiлу Олекси Влизька московським виïзним
судом в груднi 1934 року незабаром був арештований i Семенко. Всi зв'язанi з його
iменем видання були вилученi з ужитку, а сам невгомонний ватажок украïнського
футуризму ще в зенiтi свого життя зник назавжди на Соловецькому "островi смерти".

Юрiй ЛАВРIНЕНКО
Украïнське слово.