Григорiй Сковорода
(1722- 1794)
3 грудня 1722 року
- народження Григорiя Саввича Сковороди в селi Чорнухи Лубянськоï округи
Киïвського намiсництва.
1738 р.
Ївступає до Києво-Могилянськоï Академiï.
1742 р.
- Григорiй Сковорода прийнятий пiвчим до придворноï капели.
1744 р.
- з валкою Єлiзавєти Петрiвни повертається до Києва й продовжує навчання в
Академiï.
1750 р.
- подорож до Венгрiï i далi по краïнах Захiдноï Європи.
1753 р.
- повернення iз-за кордону.
1 липня 1753 року написаний перший датований вiрш Сковороди, присвячений вступовi
на єпископську кафедру в мiстi Переяславi Iоанна Козловича.
1753
- 1754
- час написання трактату "Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной".1754 р.
- усунення Сковороди з посади вчителя пiïтики в Переяславськiй
семiнарiï. Григорiй наймається домашнiм вчителем до маєтку Каврай помiщика
Степана Томари.
1755 р.
- подорож до Москви i перебування в Троïце-Сергiïвiй лаврi.
1755
- 1758
- Сковорода знову живе в селi Каврай в Степана Томари.1759 р.
- Григорiя Сковороду запрошено на посаду вчителя поезiï до Харкiвського
колегiуму.
Влiтку 1760 року пiсля сварки з архiмандритом Гервасiєм Сковорода йде з колегiуму.
1760
- 1761
- перебування в селi Стариця.Влiтку 1761 року
- повернення до Харкiвського колегiуму.
1761
- 1764
- Сковорода - вчитель синтаксису та грецькоï мови в колегiумi.
1764 р.
- подорож до Києва.
1766 р.
- складено лекцiю "Начальная дверь ко христианскому добронравию". Цього ж року
Сковорода усамiтнюється в гужвiнському лiсi на околицях Харкова i створює свiй
перший фiлософський дiалог "Наркисс".
1767 р.
- написано дiалог "Асхань".
1768
- 1769
- Сковорода викладає катехiзис в додаткових класах при Харкiвському колегiумi.1769 р.
- початок странницького перiоду в життi Григорiя Сковороди.
1770 р.
- останнi вiдвiдини Києва. Сковорода три мiсяцi живе в Китаєвiй пустинi, звiдки
перебирається до ахтирського Троïцького монастиря.
1772 р.
- написаний "Разглагол о древнем мире", одразу пiсля нього
- "Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни".
1774 р.
- з початку цього року Сковорода живе в селi Бабаï на околицi Харкова. Тут
вiн закiнчує "Басни Харьковския" i дописує дiалог "Кольцо".
1775 р.
- Григорiй Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу
- дiалог "Алфавит, или букварь мира".
1776 р.
- написано трактат "Икона Алкивиадская".
1781 р.
- подорож до Таганрогу.
1783 р.
- в Бабаях Сковорода закiнчує роботу над дiалогом "Брань архистратига Михаила со
сатаною".
1783
- 1785
- в цей перiод написанi три працi: "Беседа 1, нареченная observatorium"; "Беседа 2, нареченная obserwamorium specula"; дiалог "Пря бесу с Варсавою".
1785
- 1790
- Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.1787 р.
- вiн присвячує Федору Диському дiалог "Убогий жайворонок", цього ж року пише свiй
другий педагогiчний дiалог "Благодарный Еродий".
1790 р.
- дарує Я. М. Донцю-Захаржевському "Книжечку Плутархову о спокойствии души". Цього
ж року переïжджає жити до села Iванiвка.
1791 р.
- присвячує Михайлу Коваленському свiй останнiй фiлософський дiалог "Потоп Змиин",
що був написаний наприкiнцi вiсiмдесятих рокiв.
1792 р.
- весь цей рiк Григорiй Саввич знову живе у Гусинцi.
1794 р.
- навеснi цього року в Iвановцi художник Лук
Їянов пише портрет Г. С. Сковороди;
- влiтку Сковорода вiдвiдує Коваленського в його орловському маєтку
- селi Хотетовi.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селi Iванiвка, заповiвши написати на
своєму надгробку: "Мир ловил меня, но не поймал".
