МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
(1912- 1983)
Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селi Дякiвцi Лiтинського
району на Вiнниччинi в родинi незаможного хлiбороба.
Першi його вiршовi спроби припадають на тридцятi роки, коли вiн по закiнченнi
Вiнницького педагогiчного iнституту (1933) вчителює спочатку на рiдному Подiллi, а
потiм у школi села Лiтки на Киïвщинi. Паралельно з роботою вчителя Стельмах
працює i як збирач народнопiсенних скарбiв; пiзнiше (пiсля Великоï
Вiтчизняноï вiйни) вiн деякий час вдосконалював професiйнi навики
фольклориста на посадi наукового спiвробiтника в Iнститутi фольклору та
етнографiï АН УРСР.
Перша збiрка поезiй "Добрий ранок" виходить пiд редакцiєю А. Малишка 1941 року.
Перебуваючи у лавах Радянськоï Армiï, М. Стельмах зустрiв Велику
Вiтчизняну вiйну. У 1941р. отримав важке поранення в голову i спину. Пiсля
тривалого лiкування
- знову на фронтi. Списаний медкомiсiєю зi служби в артилерiйськiй частинi, працює
спецiальним кореспондентом газети "За честь Батькiвщини" (Перший Украïнський
фронт). Залiкувавши друге важке поранення (липень 1944р.), вiн повертається до лав
захисникiв Вiтчизни i закiнчує вiйну на нiмецькiй землi.
Пiд час вiйни у Воронежi та Уфi вийшли пiд редакцiєю М. Рильського двi збiрочки
фронтових вiршiв Стельмаха "Провесiнь" i "За яснi зорi" (1942), в 1943р. з'явилась
надрукована в Уфi книжка оповiдань "Березовий сiк" пiд редакцiєю Ю. Яновського.
1943 роком датується початок роботи над вимрiяним ще до вiйни великим прозовим
твором. Праця над ним тривала вiсiм рокiв; частини твору "На нашiй землi" (1949)
та "Великi перелоги" (1951) створили в цiлокупностi (пiсля кiлькох "промiжних"
редакцiй окремих частин) об'ємний роман-хронiку пiд назвою "Велика рiдня". Роман
був удостоєний Державноï премiï Союзу РСР i започаткував серiю епiчних
полотен:
1957р.
- роман "Кров людська
- не водиця", написаний до 40-рiччя Великого Жовтня;
1959р.
- роман "Хлiб i сiль", який разом з обома попереднiми епiчними творами письменника
був удостоєний Ленiнськоï премiï 1961р.;
1961р.
- роман "Правда i кривда", несподiваний своєю публiцистичною "вiдкритiстю";
1969р.
- роман "Дума про тебе".
Останнiй роман
- "Чотири броди" (1979, Державна премiя УРСР iм. Т. Г. Шевченка 1980р.), як i
"Велика рiдня" i "Дума про тебе", об'єктом зображення має украïнське село
30-х рокiв i часiв Великоï Вiтчизняноï вiйни. Цей роман, який
справедливо вважають творчим заповiтом видатного письменника, складно i довго йшов
до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив забороненi тодi теми
- голоду 1933 року, сталiнських репресiй, атмосфери недовiри та донощицтва, що
панували в тi роки, свавiлля партiйних керiвникiв.
Поетична творчiсть М. Стельмаха зменшується: пiсля виходу збiрок "Шляхи свiтання"
(1953) та "Жито сили набирається" (1954) письменник обмежується упорядкуванням
двох книг вибраного
- "Поезiï" (1958) i "Мак цвiте" (1968)
- та виданням кiлькох книжечок для дiтей.
У 1957р. вийшла друком п'єса "Золота метелиця", яка поклала початок низцi
драматичних творiв: "Кров людська
- не водиця", 1958; "Правда i кривда", 1965; "Зачарований вiтряк", 1966; "На Iвана
Купала (Дума про Морозенка)", 1966; "Кум королю", 1967; "Дума про любов", 1971.
М Стельмах
- знаний далеко за межами нашоï краïни романiст, поет, драматург,
повiстяр ("Над Черемошем", 1952; "Гуси-лебедi летять", 1964; "Щедрий вечiр",
1967), вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання Героя Соцiалiстичноï Працi (1972), депутат
Верховноï Ради СРСР ряду скликань, академiк АН УРСР.
Помер письменник 27 вересня 1983p.
