Сухомлинський Василь Олександрович
(1918-1970)педагог, публiцист, письменник
Закiнчив Полтавський педагогiчний iнститут (1939). 1935 р. розпочав педагогiчну
дiяльнiсть. Працював учителем у Василiвськiй школi Онуфрiïвського району,
учителем i завучем в Онуфрiïвськiй середнiй школi. Багаторiчний (1947
-1970) директор Павлиськоï середньоï школи. Кандидат педагогiчних наук
(з 1955), автор багатьох книг, брошур i статей, художнiх творiв для дiтей.
Розробляв питання теорiï i методики виховання у шкiльному колективi та
родинi, всебiчного розвитку особистостi учнiв, педагогiчноï майстерностi.
Особливу увагу придiляв патрiотичному вихованню дiтей i молодi, проблемам
розумового, морального, естетичного та трудового виховання школярiв. Книга
В.О.Сухомлинського "Серце вiддаю дiтям" (1969) удостоєна Державноï
премiï УРСР 1974 р.
Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селi Василiвка
Онуфрiïвського району Кiровоградськоï областi (за тогочасним
адмiнiстративно-територiальним подiлом
- Василiвська волость Олександрiйського повiту Херсонськоï губернiï) у
незаможнiй селянськiй родинi. Батько його, Олександр Омелянович, працював по найму
як тесляр i столяр у помiщицьких економiях та заможних селянських господарствах.
Пiсля встановлення радянськоï адмiнiстрацiï в Украïнi був
активiстом колгоспного життя у селi, брав участь у керiвництвi кооперацiєю та
мiсцевим колгоспом, виступав у пресi як сiлькор, завiдував колгоспною
хатою-лабораторiєю, керував трудовим навчанням учнiв (з деревообробноï
справи) у семирiчнiй школi. Мати майбутнього славетного педагога, Оксана Юдiвна,
працювала в колгоспi. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крiм Василя,
ще трьох дiтей
- Iвана, Сергiя та Меланiю. Всi вони стали вчителями. Василь Сухомлинський
навчався спочатку (1926
-1933) у Василiвськiй семирiчцi, де був одним iз кращих учнiв. Влiтку 1934 р. вiн
вступив на пiдготовчi курси при Кременчуцькому педiнститутi i того ж року став
студентом факультету мови та лiтератури цього вузу. Проте через хворобу 1935 р.
змушений був перервати навчання в iнститутi. Сiмнадцятирiчним юнаком розпочав
Василь свою практичну педагогiчну роботу. У 1935
-1938 рр. вiн викладав украïнську мову i лiтературу у Василiвськiй та
Зибкiвськiй семирiчних школах Онуфрiïвського району. У 1936 р. Сухомлинський
продовжив навчання на заочному вiддiлi Полтавського педагогiчного iнституту, де
спершу здобув квалiфiкацiю учителя украïнськоï мови i лiтератури
неповноï середньоï школи, а згодом
- i викладача цих же предметiв середньоï школи (1938). Згадуючи цей час,
Василь Олександрович писав: "Менi випало щастя два роки вчитися в Полтавському
педагогiчному iнститутi
- Кажу
- випало щастя, бо нас, двадцятирiчних юнакiв та дiвчат, оточувала в iнститутi
атмосфера творчоï мислi, допитливостi, жадоби знань. Я з гордiстю називаю
Полтавський педагогiчний iнститут своєю альма-матер
Ї" З 1938 р. i до початку Великоï Вiтчизняноï вiйни Василь Олександрович
працював в Онуфрiïвськiй середнiй школi учителем украïнськоï
словесностi, а через деякий час
- i завiдуючим навчальною частиною школи. Вiйна внесла своï корективи у
розмiрений ритм життя: у липнi 1941 р. Василя Олександровича було призвано до
вiйська. Закiнчивши вiйськово-полiтичнi курси у Москвi, одержав вiйськове звання
молодшого полiтрука, а з вересня 1941 р. вiн
- полiтрук роти у дiючiй армiï. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепiнiно пiд
Ржевом дiстав тяжке поранення i понад чотири мiсяцi лiкувався в евакогоспiталях. З
червня 1942 р. до березня 1944 р. В.О.Сухомлинський працював директором
середньоï школи i вчителем росiйськоï мови i лiтератури у селищi Ува
Удмуртськоï АРСР. Навеснi 1944 р. Василь Олександрович разом з дружиною
Г.I.Сухомлинською виïжджає на Украïну, в щойно визволений
Онуфрiïвський район Кiровоградськоï областi. Упродовж чотирьох рокiв вiн
працював завiдуючим районним вiддiлом народноï освiти i одночасно викладав у
школi. Саме в цей перiод Василь Олександрович дебютує у пресi
- онуфрiïвськiй районцi "Ударна праця" та обласнiй газетi "Кiровоградська
правда"
- iз статтями на педагогiчнi теми. Найперша його публiкацiя
- "Перед новим навчальним роком"
- з
Їявилася 25 серпня 1945 р. в "Ударнiй працi". 1948 р. В.О.Сухомлинського
призначають, на його прохання, директором Павлиськоï середньоï школи.
Цим навчальним закладом вiн керував до останку життя, двадцять три роки у Павлишi
стали найплiднiшим перiодом його науково-практичноï та лiтературно-публiцистичноï
дiяльностi. Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби пiднести пересiчну
сiльську школу на рiвень найкращих у тодiшньому СРСР загальноосвiтнiх навчальних
закла-дiв, щоб перетворити ïï на справжню лабораторiю передовоï
педагогiчноï думки i якнайповнiше узагальнити набутий досвiд. I вiн досяг
поставленоï мети, насамперед завдяки власнiй винятковiй працьовитостi,
постiйному творчому горiнню, твердiй, безкомпромiснiй вимогливостi як до себе, так
i до всього педагогiчного колективу. Починаючи з 1949 р. Василь Олександрович
виступає не тiльки у мiсцевiй перiодицi, а й у республiканських та всесоюзних
виданнях. У першiй половинi 50-х рокiв його починають друкувати й педагогiчнi
видання тодiшнього "соцiалiстичного табору". 1955 р. вiн успiшно захищає у
Киïвському державному унiверситетi кандидатську дисертацiю на тему "Директор
школи
- керiвник навчально-виховноï роботи", а через рiк з
Їявляється його перша велика монографiя "Виховання колективiзму у школярiв".
Наприкiнцi п
Їятдесятих рокiв виходять друком одна за одною такi грунтовнi працi
В.О.Сухомлинського, як "Педагогiчний колектив середньоï школи" та "Виховання
радянського патрiотизму у школярiв". Даниною тогочаснiй iдеологiï була книга
педагога "Виховання комунiстичного ставлення до працi" (1959). На найвищий щабель
своєï педагогiчноï творчостi Василь Олександрович пiднявся у шiстдесятi
роки. Саме тодi з особливою виразнiстю i силою проявився його яскравий i
самобутнiй талант педагога-дослiдника й педагога-публiциста, саме у тi роки
написав вiн найкращi книги, статтi, художнi твори для дiтей та юнацтва. До
найголовнiших, найгрунтовнiших творiв В.О.Сухомлинського, опублiкованих починаючи
iз 1960 р., належать: "Як ми виховали мужнє поколiння" , "Духовний свiт школяра" ,
"Праця i моральне виховання", "Моральний iдеал молодого поколiння", "Сто порад
учителевi", "Листи до сина", "Батькiвська педагогiка", "Проблеми виховання
всебiчно розвиненоï особистостi" i особливо
- "Павлиська середня школа" та "Серце вiддаю дiтям" (1969). Остання праця
витримала вже кiльканадцять видань, вона була удостоєна першоï премiï
Педагогiчного товариства УРСР (1973) i Державноï премiï УРСР (1974). На
високу оцiнку заслуговують i працi В.О.Сухомлинського, якi з
Їявилися окремими виданнями вже пiсля смертi талановитого педагога: "Народження
громадянина", "Методика виховання колективу", "Розмова з молодим директором
школи", "Як виховати справжню людину". Вiддаючи багато енергiï вчительськiй
роботi, створюючи фундаментальнi педагогiчнi твори, В.О.Сухомлинський водночас
виступав i як активний громадський дiяч, систематично проводив культурно-освiтню
роботу серед населення Павлиша, брав дiяльну участь у численних науково-педагогiчних
конференцiях, симпозiумах, сесiях, нарадах, семiнарах. Не обiйшло його й офiцiйне
визнання: з 1957 р. В.О.Сухомлинський
- член-кореспондент Академiï педагогiчних наук РРФСР, з 1958 р.
- заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоïли звання Героя
соцiалiстичноï працi. Того ж року вiн був обраний членом-кореспондентом АПН
СРСР. 2 вересня 1970 р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало
битися. Втiм, фiзична смерть не поклала край життю його творчих надбань, не
зупинила його жертовного служiння школi, учительству, вiтчизнянiй педагогiчнiй
науцi. "Людина,
- любив повторювати педагог,
- народжується на свiт не для того, щоб зникнути безвiсною пилинкою. Людина
народжується, щоб лишити по собi слiд вiчний". Цi проникливi слова можна i треба
вiднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вони були тим категоричним
iмперативом, якому завжди i всюди слiдував вiн у своєму недовгому, але яскравому й
напрочуд плiдному життi Педагога. Все найцiннiше, створене ним, назавжди увiйшло
до скарбницi вiтчизняноï педагогiки та нацiональноï духовноï
культури.
