ГРИГIР ТЮТЮННИК
(1931- 1980)
Григiр Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилiвка на Полтавщинi в
селянськiй родинi. Тяжкi умови дитинства вiдiграли згодом iстотну роль i у виборi
тем та сюжетiв, i у формуваннi свiтосприймання майбутнього письменника з його
драматичнiстю як основною домiнантою: рання втрата батька, життя вдалинi вiд
матерi, завданi вiйною моральнi й матерiальнi втрати тощо. Пiсля визволення
Украïни вiд фашистськоï навали Тютюнник закiнчив п'ятий клас
сiльськоï школи i вступив до ремiсничого училища; працював на заводi iменi
Малишева у Харковi, в колгоспi, на будiвництвi Миронiвськоï ДРЕС, на
вiдбудовi шахт у Донбасi. Пiсля служби у Вiйськово-Морському Флотi (у
Владивостоку), де вчився у вечiрнiй школi, вперше пробує писати (росiйською
мовою). Значний вплив на формування його лiтературних смакiв, на ставлення до
лiтературноï працi справив його брат
- письменник Григорiй Тютюнник. Уже вiдтодi поступово формувались характернi
прикмети творчоï iндивiдуальностi молодого письменника: постiйне невдоволення
собою, наполегливi пошуки точного слова
- найпотрiбнiшого, найвиразнiшого,
- тривале обдумування кожного твору (i згодом, досить часто,
- попередня, до викладу на паперi, "апробацiя" ïх в усних розповiдях). Перiод
його лiтературного учнiвства лишився прихованим вiд стороннiх очей.
Перша зустрiч письменника з читачем (за пiдписом "Григорий Тютюнник-Ташанский")
- оповiдання "В сутiнки" (рос. мовою: Крестьянка.
- 1961.
- - 5).Пiсля закiнчення Харкiвського унiверситету (1962) Гр. Тютюнник учителював у
вечiрнiй школi на Донбасi. В 1963
- 1964 pp. працює в редакцiï газети "Лiтературна Украïна", публiкує в
нiй кiлька нарисiв на рiзнi теми та першi оповiдання: "Дивак", "Рожевий морок",
"Кленовий пагiн", "Сито, сито...". Молодiжнi журнали "Днiпро" та "Змiна" вмiщують
новели "Мiсячноï ночi", "Зав'язь", "На згарищi", "У сутiнки", "Чудасiя",
"Смерть кавалера".
Зацiкавившись кiнематографом, Гр. Тютюнник працює у сценарнiй майстернi
Киïвськоï кiностудiï iм. О. Довженка,
- створює лiтературний сценарiй за романом Г. Тютюнника "Вир", рецензує твори
колег-кiнодраматургiв та фiльми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а
згодом повнiстю вiддається лiтературнiй творчостi.
1966p. вийшла перша його книжка "Зав'язь" (вид-во "Молодь"). "Зав'язь" була однiєю
з тих книжок, якi засвiдчили новий злет украïнськоï прози i зробили
популярним iм'я Гр. Тютюнника, воднораз вирiзнивши його серед творчоï молодi.
Журнал "Дружба народов" вiдзначив оповiдання Гр. Тютюнника як кращi в своïх
публiкацiях 1967р.
У 1968р. "Литературная газета" оголосила всесоюзний конкурс на краще оповiдання.
Гр. Тютюннику було присуджено премiю за оповiдання "Деревiй". Твiр дав назву
збiрцi (1969), до якоï увiйшли повiсть "Облога" та кiлька оповiдань.
У 70-тi роки з'являються у пресi
- республiканськiй ("Вiтчизна", "Днiпро", "Ранок") та всесоюзнiй ("Дружба
народов", "Сельская молодежь", "Студенческий меридиан") новi твори Гр. Тютюнника.
У Таллiнi виходить збiрка його оповiдань естонською мовою (1974). Журнал "Сельская
молодежь" у 1979р. (
- 1) повiдомляє, що його нагороджено медаллю "Золоте перо"
- за багаторiчне творче спiвробiтництво. Виходять друком збiрки "Батькiвськi
пороги", "Крайнебо" (Киïв, 1972, 1975), "Отчие пороги" (Москва, 1975),
"Корiння" (Киïв, 1978).
Тютюнник перекладав украïнською мовою твори В. Шукшина: 1978р. у видавництвi
"Молодь" вийшла збiрка оповiдань та кiноповiстей "Калина червона"; вiн перекладав
i твори М. Горького ("Серце Данко"), I. Соколова-Микитова ("Рiк у лiсi") та iн.
На початку 70-х рокiв Гр. Тютюнник працював у видавництвi "Веселка". Серед його
продукцiï
- настiльна книга-календар для дiтей "Дванадцять мiсяцiв" (1974), у пiдборi
матерiалiв до якоï виявився його лiтературний смак, мистецька вимогливiсть,
повага до юного читача. Пише вiн i сам твори для дiтей, видає збiрки оповiдань
"Ласочка" (1970), казок "Степова казка" (1973), якi по-новому розкрили талант
письменника.
За книги "Климко" (1976) i "Вогник далеко в степу" (1979) Григоровi Тютюннику
присуджено республiканську лiтературну премiю iм. Лесi Украïнки 1980p.
В останнi мiсяцi життя письменник працював над повiстю "Житiє Артема
Безвiконного".
Не будучи в змозi в усiй повнотi реалiзувати свiй талант в атмосферi чиновницького
диктату над лiтературою, 6 березня 1980р. Григiр Тютюнник покiнчив життя
самогубством.
1989р. його творчiсть була посмертно вiдзначена Державною премiєю iм. Т. Г.
Шевченка.
