МАРКО ВОВЧОК
(1833-1907)
Народилася Марко Вовчок (лiтературний псевдонiм Марiï Олександрiвни
Вiлiнськоï) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повiту
Орловськоï губернiï у збiднiлiй дворянськiй сiм'ï. Виховувалася в
приватному пансiонi в Харковi.
На формуваннi поглядiв письменницi позначилося тривале перебування в iнтелiгентних
сiм'ях родичiв, зокрема батькiв Д. I. Писарєва (пiзнiше
- видатного критика й близького друга письменницi). В салонi ïï тiтки К.
П. Мардовiноï в Орлi збиралися вiдомi письменники й фольклористи. Там Марiя
познайомилася з майбутнiм своïм чоловiком, украïнським фольклористом i
етнографом О. В. Марковичем, який вiдбував заслання в Орлi за участь у дiяльностi
Кирило-Мефодiïвського товариства. Проживаючи в 1851
- 1858 рр. у Чернiговi, Києвi, Немировi на Вiнниччинi, Марiя Олександрiвна
досконало вивчила життя, культуру, мову украïнського народу. Пiзнiше у
Петербурзi (1859) вона вже як автор збiрки
ЇНароднi оповiдання
- потрапляє в коло таких лiтераторiв, як Т. Шевченко, I. Тургенев, М. Некрасов, О.
Плещеев, О. Писемський, польський поет i драматург Едуард Желiговський.
По-дружньому прийняв письменницю також гурток украïнських культурних дiячiв у
Петербурзi, зокрема колишнi кирило-мефодiïвцi В. Бiлозерський, М. Костомаров,
а також П. Кулiш, який ще до того редагував i видавав ïï твори.
Пiд час перебування в 1859
- 1867 рр. за кордоном (Нiмеччина, Швейцарiя, Iталiя i переважно Францiя) Марко
Вовчок зустрiчається з Д. Менделєєвим, О. Бородiним, I. Сєченовим. При сприяннi I.
Тургенева вiдбулося ïï знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем
Верном.
Особливу роль у формуваннi iдейно-естетичних поглядiв Марка Вовчка вiдiграв М.
Добролюбов. Зустрiчалася Марко Вовчок з чеськими письменниками
- Й. Фрiчем, Я. Нерудою, була близькою до кола польських лiтераторiв i
революцiйних емiгрантiв. Письменниця бере участь у розповсюдженнi в Росiï
революцiйних видань Герцена, органiзовує для
ЇКолокола
- матерiали полiтично-викривального характеру.
Пiсля повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями
ЇОтечественных записок
- М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедрiним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналi
рубрику зарубiжноï лiтератури, публiкує своï оригiнальнi твори й
переклади.
Збiрка перших творiв Марка Вовчка, написаних у немирiвський перiод життя, вийшла в
Петербурзi пiд назвою
ЇНароднi оповiдання
- (1857). У Немировi написанi бiльшiсть ïï перших оповiдань росiйською
мовою (збiрка
ЇРассказы из народного русского быта
Ї, 1859), повiсть
ЇIнститутка
Ї, що ïï письменниця почала 1858р. в Немировi, а завершувала наступного
року в Петербурзi. Незважаючи на те що до першоï збiрки
ЇНародних оповiдань
- увiйшло одинадцять невеликих творiв (серед них оповiдання
ЇСестра
Ї,
ЇКозачка,
ЇЧумак
Ї,
ЇОдарка
Ї,
ЇСон
Ї,
ЇПанська воля
Ї,
ЇВикуп
Ї), вона справила велике враження на лiтературно-громадську думку. Найвищого
мистецького рiвня досягає Марко Вовчок у зображеннi трагiчноï долi
жiнки-крiпачки, яка в тогочасному суспiльствi була найбiльш гнобленою, приниженою
й безправною iстотою. Цей образ посiдає центральне мiсце в обох книжках
ЇНародних оповiдань
Ї, а також у
ЇРассказах из народного русского быта
Ї,
ЇIнститутцi
Ї.
У першi роки проживання за кордоном закiнченi оповiдання
ЇЛедащиця
Ї,
ЇПройдисвiт
Ї, написане оповiдання
ЇДва сини
- (1861). Перiод перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок
як украïнський прозаïк розробляє жанри психологiчноï повiстi (
ЇТри долiЇ) й оповiдання (
ЇПавло Чорнокрил
Ї,
ЇНе до пари
Ї), iсторичноï повiстi та оповiдання для дiтей (
ЇКармелюк
Ї,
ЇНевiльничка
Ї,
ЇМаруся
Ї), створює жанр соцiально-побутовоï казки (
ЇДев'ять братiв i десята сестриця Галя
Ї), Частина цих творiв увiйшла до другоï збiрки
ЇНародних оповiдань
- (Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрi повiстi росiйською
мовою:
ЇЖили да были три сестры
Ї,
ЇЧервонный король
Ї,
ЇТюлевая баба
Ї,
ЇГлухой городок
Ї. Ряд оповiдань i казок, написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в
паризькому
ЇЖурналi виховання i розваги
- П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матерiалi французькоï дiйсностi письменниця
створює художнi нариси, об'єднанi назвами
ЇЛисти з Парижа
- (львiвський журнал
ЇМета
Ї, 1863) i
ЇОтрывки писем из Парижа
- (
ЇСанкт-Петербургские ведомости
Ї, 1864
- 1866).
У 1867
- 1878 рр. найяскравiше виявився талант письменницi як росiйського романiста. Нею створено або завершено росiйськi романи
ЇЖивая душа
Ї,
ЇЗаписки причетника
Ї,
ЇВ глуши
Ї, а також повiстi
ЇТеплое гнездышко
Ї,
ЇСельская идиллия
- (опублiкованi в
ЇОтечественных записках
Ї), перекладено росiйською мовою багато творiв з французькоï,
англiйськоï, нiмецькоï, польськоï лiтератур, зокрема п'ятнадцять
романiв Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок i як критик (цикл
ЇМрачные картины
Ї), редактор петербурзького журналу
ЇПереводы лучших иностранных писателей
- (до участi в журналi вона залучає багато жiнок-перекладачок).
Марко Вовчок збагатила украïнську лiтературу жанрами соцiально-проблемного
оповiдання (
ЇКозачка
Ї,
ЇОдарка
Ї,
ЇГорпина
Ї,
ЇЛедащиця
Ї,
ЇДва сини
Ї), баладного оповiдання (
ЇЧари
Ї,
ЇМаксим Гримач
Ї,
ЇДанило Гурч
Ї), соцiальноï повiстi (
ЇIнститутка
Ї), психологiчного оповiдання й повiстi (
ЇПавло Чорнокрил
Ї,
ЇТри долi
Ї), соцiальноï казки (
ЇДев'ять братiв i десята сестриця Галя
Ї), художнього нарису (
ЇЛисти з Парижа
Ї).
Iсторичнi повiсти та оповiдання для дiтей
ЇКармелюк
Ї,
ЇНевiльничка
Ї,
ЇМаруся
- ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярнiсть. Повiсть
ЇМаруся
Ї, наприклад, була перекладена кiлькома європейськими мовами. В переробленому
П.-Ж. Сталем виглядi вона стала улюбленою дитячою книжкою у Францiï,
вiдзначена премiєю французькоï академiï i рекомендована мiнiстерством
освiти Францiï для шкiльних бiблiотек. Найвизначнiша iсторична повiсть-казка
Марка Вовчка
ЇКармелюк
- написана в 1862
- 1863 рр.
У немирiвський перiод, у час великого творчого пiднесення, Марко Вовчок поряд з
украïнськими творами пише оповiдання росiйською мовою
- ЇНадежа
Ї,
ЇМаша
Ї,
ЇКатерина
Ї,
ЇСаша
Ї,
ЇКупеческая дочка
Ї,
ЇИгрушечка
Ї, якi ввiйшли до збiрки
ЇРассказы из народного русского быта
Ї. У творчостi росiйською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром i великих
прозових жанрiв, автором проблемних романiв та повiстей (
ЇЧервонный король
- (1860),
ЇТюлевая баба
- (1861),
ЇЖили да были три сестры
- (пiзнiша назва
- ЇТри сестры
Ї, 1861),
ЇГлухой городок
- (1862),
ЇЖивая душа
- (1868),
ЇЗаписки причетника
- (1869
- 1870),
ЇТеплое гнездышко
- (1873),
ЇВ глуши
- (1875),
ЇОтдых в деревне
- (1876
- 1899)).
З творчiстю Марка Вовчка зростає мiжнародна роль украïнськоï лiтератури.
За свiдченням Петка Тодорова, проза письменницi у 60
- 70-х рр. XIX ст. мала вирiшальний вплив на розвиток болгарськоï
белетристики. Твори Марка Вовчка за ïï життя, починаючи з 1859р.,
з'являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах,
виходять у Францiï, Англiï, Нiмеччинi, Iталiï та iнших європейських
краïнах.
