Василь ВРАЖЛИВИЙ
Вражливий (справжнє прiзвище Штанько) Василь Якович народився 1903 року в м.Опiшня Зiнькiвського повiту на Полтавщинi в багатодiтнiй сiм'ï
селянина-середняка. Закiнчив сiльську школу, вчився у Зiнькiвськiй, а потiм
Полтавськiй гiмназiях. За порадою батькiв поступив до агрономiчноï школи, але
не закiнчив ïï. Бо перемiг потяг до лiтературноï творчостi, якою
займався з юних лiт пiд впливом земляка А.Заливчого. Належав до Спiлки селянських
письменникiв "Плуг", потiм увiйшов до ВАПЛIТЕ, а пiсля ïï
лiквiдацiï - до "Пролiтфронту".
Друкувачися почав з 1923 року. Перша книжка оповiдань "В яру" вийшла друком 1924
року. Потiм видав збiрки "Земля" (1925), "Вовчi Байраки", "Молодiсть" (1929),
повiсть "Батько" (1929), "Шiсть оповiдань" (1930), "Перемога" (1932) та iн. У час
активiзацiï мiжнацiональних стосункiв у краïнi написав роман "Справа
серця" (1933) - про тодiшнє життя в Казахстанi. Одночасно перекладав з
французькоï.
Будучи другом Є.Плужника, В.Пiдмогильного, Г.Епiка, В.Вражливий, звичайно ж,
потрапив i до однiєï з ними "контрреволюцiйноï органiзацiï" пiд час
масових арештiв пiсля вбивства С.Кiрова у груднi 1934 року. А щодо своïх
полiтичних поглядiв, то на допитах пiсля арешту 25 грудня 1934 року в Харковi
заявив: я не був нi в яких партiях, був просто нацiоналiстом; я вихованець
Хвильового, перебував пiд його впливом, i вже у 1927-28 роках це визначило мiй
подальший полiтичний шлях..
Пiдстав для арешту В.Вражливого для пiдручних Ягоди не i треба було довго
шукати. Вони використали такi риси його вдачi, як товариськiсть, готовнiсть
допомогти людям. Його квартира у Харковi була своєрiдним готелем, де ночували всi
приïжджi лiтератори. Ю.Смолич у "Розповiдях про неспокiй" згадував: "Квартира
Вражливого - надто пiсля того, як вiн розiйшовся з дружиною, - взагалi
перетворилася на щось середнє мiж невеличким домашнiм клубом та маленькою
нiчлiжкою. Збиралися в нього чимало товаришiв - Йогансен, Слiсаренко, Павло
Iванов, Сухомлин, Ковтун (Вухналь), iншi... На письмовому столi ночував,
приïздивши з рiдноï Охтирки, Багряний, на столi в ïдальнi -
Плужник, коли прибував iз Києва до Харкова".
Коли зi Львова переïхала до Харкова сiм'я письменника Антона
Крушельницького, вона на перший час теж знайшла прихисток у квартирi В.Вражливого.
Пiсля арешту Крушельницьких у листопадi 1934 року (сини Антона - Iван i Тарас -
були розстрiлянi разом iз Косинкою, Влизьком у груднi 1934-го), як писав у
"Нотатках про лiтературне життя 20-40-х рокiв" I.Сенченко, "тут i ламати голову
довго не доводилося. Бо, бачте, Василь Вражливий органiзував на своïй
квартирi явочний пункт для шпигунiв i диверсантiв. I чудового письменника, свiжу,
благородну, творчу людину було знищено".
В.Вражливого було засуджено 27-28 березня 1935 року разом iз 16 звинуваченими на
процесi боротьбистiв у Києвi виïзною сесiєю Вiйськовоï колегiï
Верховного Суду СРСР на 10 рокiв концтаборiв. Вiдбував заслання на Соловках.
Постановою трiйки УНКВС по Ленiнградськiй областi повторно засуджений до
розстрiлу.
Вирок виконано 8 грудня 1937 року.
Реабiлiтований 1956 року посмертно.
Володимир Мельник
ЛУ 25(4434) 20.06.1991
