Цуцик
Категории
Оригинал
Раз на вiкнi, у панському будинку,Патлатий Цуцик спочивав;
То ляже на бочок, то догори на спинку
Або на лапки морду клав.
Якраз проти вiкна, звичайно пiд барканом,
Дворовий пес Бровко лежав
I думав: Бач, яким вiн паном,
Ледачий Цуцик, став.
Здоров був, Цуцику! Знiчев'я спочиваєш?
Прийшовши пiд вiкно. Бровко озвавсь.
Се ти. Бровко?.. Чого-бо так гукаєш?
Промовив той. Аж я злякавсь...
Ну, як же ти там поживаєш?
Нащо питать! Либонь, не знаєш
Собачого життя мого?
Сказав Бровко. Далеко до твого...
Живу собi, бо треба жити;
Двiр стережу i день i нiч;
Всього доводиться терпiти,
Не так, як ти, панич;
Та ще к тому i ïжа препогана,
Хлиснеш помий, коли дадуть,
А як невлад загавкаєш на пана,
То ще й пiд боки натовчуть.
Жаль! каже Цуцик. Що ж робити!
Буває всяк,
Обуха батогом не перебити;
А от менi хоч i довiку б так...
Живу у горницях, на килимах качаюсь,
Жартуючи на смiх;
Частенько з панночками граюсь
I лащуся до них;
I м'яко спать менi, i ласо можна ïсти,
I бiгаю не в бур'янах,
Сухенькi лапки, хвостик чистий,
Не так, як твiй, у реп'яхах...
Ет, реп'яхами дорiкаєш!
Сказав Бровко. А пам'ятаєш,
Як у пекарнi був щеням?
Чи так жилося там?
Замурзаний пiд лавкою тинявся...
Веселий Цуцик засмiявся
I каже: То колись було,
Та загуло...
Дивись тепер, а не рiвняй малого!
I вiн спесиво глянув на Бровка.
Як бачу, ти не робиш там нiчого,
Сказав Бровко, за що ж се честь така?
Дурний Бровко! Не розумiєш,
Звиняй, що так кажу,
Я те роблю, чого ти не зумiєш:
На заднiх лапках я по-вченому служу.
Щоб ти сказивсь! Бровко собi шепоче,
А вимовити не посмiв,
Бо Цуцик дуже запанiв:
Скубне й Бровка, коли захоче.
Бровко мовчить, i я мовчу,
Води не сколочу...
Вам смiх, менi гостинцiв в'язка.
Чи гарна моя казка?
[1691
