Разместить здесь рекламу

ПРО КНЯЗЯ ОЛЕГА

Категории

  1.   1 Va

Оригинал

Лiтописна оповiдь
I жив Олег в мирi з усiма землянами, княжачи в Києвi. I прийшла осiнь, i згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайнi, вирiшивши нiколи не сiдати на нього. Питав-бо колись волхвiв i вiщунiв: Од чого менi доведеться померти? I сказав йому один вiщун: Княже! Кiнь, якого ти любиш i ïздиш на ньому, вiд нього тобi й померти! Олег же, взявши це собi до тямки, каже: Нiколи не сяду на нього i бiльше не гляну.
I звелiв годувати його, i не приводити його до себе. I перебув декiлька рокiв, не бачивши його, аж поки й на греки не пiшов.
А повернувшись до Києва i проживши чотири роки, на п'яте лiто вiн спом'янув коня, що вiд нього, як вiщували волхви, мав померти. I, покликавши старшого над конюхами, запитав: Де кiнь мiй, якого я поставив був годувати i берегти його? А той каже: Помер. Олег же посмiявся i докорив вiщуновi, кажучи: Невiрно ото говорять волхви i все те неправда є: кiнь помер, а я живий. I наказав вiн осiдлати коня: Хай-но погляну на костi його. I прибув вiн на мiсце, де лежали його костi голi i череп голий, спiшився i, посмiявшись, сказав: Чи не вiд цього черепа смерть менi приймати? I ступив вiн ногою на череп, i, з'явившись iз черепа, змiя вкусила його в ногу. I з того вiн розхворiвся i помер. I плакали по ньому всi люди плачем великим, i понесли, i поховали його на горi, яка зветься Щекавицею. ж i досi могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжiння тридцять три роки.
Раздел вышеUp
НачалоTop
КонецDown
Запомнить+Marker
ВосстановитьMarker
Забыть-Marker
РекламаAdv
Font

Сказать спасибо Укоротить ссылку Нашли ошибку?

Дочитать позже / поделиться

   

Архив комментариев

См. также


Новости партнеров