Сон
Категории
Оригинал
(У всякого своя доля...)
Уривок iз поеми
...Дивлюся, аж свiтає,
Край неба палає,
Соловейко в темнiм гаï
Сонце зустрiчає.
Тихесенько вiтер вiє,
Степи, лани мрiють,
Мiж ярами над ставами
Верби зеленiють.
Сади ряснi похилились,
Тополi по волi
Стоять собi, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
I все то те, вся краïна,
Повита красою,
Зеленiє, вмивається
Дрiбною росою,
Споконвiку вмивається,
Сонце зустрiчає...
I нема тому почину,
I краю немає!
