Краса людини i природи у кiноповiстi Олександра Довженка "Зачарована Десна"
Олександр Довженко - людина, щедро обдарована багатогранними здiбностями йталантом. Сьогоднi ми навiть вагаємося, кому надати перевагу - Довженковi як
творцевi прекрасних кiноповiстей чи авторовi захоплюючих фiлософських щоденникiв,
у яких вiн замислюється над красою i щастям людини на оновленiй землi. Довженко
писав також оповiдання та публiцистичнi статтi. У всiх жанрах, в яких вiн
виступав, був однаково глибоким i нiжним, мудрим i смiливим, художником i
громадянином. У його творах ми бачимо всю велич i красу народноï душi. "Я
покликаний возвеличувати свiй народ". Цiми словами з автобiографiï вiн
оспiвує свою рiдну Украïну. Змалював ïï пастельними, м'якими
фарбами в "Зачарованiй Деснi", грiзними блискавками накреслив у "Украïнi в
огнi".
Кожний рядок "Зачарованоï Десни" пронизаний глибокою любов'ю до Украïни.
Що це за кiноповiсть? Картини дитинства, свiт очима малоï людини, яка ще
навiть не встигла ознайомитися з цим свiтом, для якоï навiть смерть - це
радiсть. "Яка то радiсть, коли помирає прабаба!" Маленька людина та свiт дитинства
- великий, таємничий, зелений, буйний. Допитливий малий Сашко, мрiйливий, з
неабиякою уявою пiзнаючи цей свiт, поринав у нього з головою. I ми розумiємо, що
цей бiлоголовий хлопчик - сам Довженко.
З поетичною силою i пафосом оспiвує письменник людей працi - величних i прекрасних
у своєму трудовому талантi, у своïй моральнiй чистотi. Це "малесенька i
прудка" прабаба Марусина, в устах якоï прокльони перетворювалися на чарiвнi
пiснi, мати, яка любила "саджати що-небудь у землю, щоб проiзростало". Адже
найсильнiше i найкраще народне поняття про естетичнiсть втiлилося в образi батька
- людини надзвичайноï талановитостi. Вiн змальований з епiчним розмахом, як
зображують народних героïв, i з лiричним щемом синiвськоï любовi. Батько
для Довженка iдеал трудiвника землi: "Багато бачив я гарних людей, але такого, як
батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика i великi розумнi сiрi
очi, тiльки в очах чомусь завжди було повно смутку. Тяжкi кайдани неписьменностi i
несвободи. Скiльки вiн землi виорав, скiльки хлiба накосив! Як вправно робив, який
був дужий i чистий". Образ батька Довженко пiдносить до вселюдського iдеалу, хоч
його життя було нелюдське, злиденне: "Одне в батька було некрасиве - одяг".
Ще один образ людини працi вимальовано в "Зачарованiй Деснi" - це дядько Самiйло,
"великий косар". "Орудував вiн косою, як добрий маляр пензлем, - легко i вправно.
Коли б його пустити з косою просто, вiн обкосив би всю земну кулю, аби тiльки була
добра трава та хлiб i каша".
Як уособлення народноï мудростi виступає у повiстi дiд Семен - лагiдний,
працьовитий, залюблений у вiчне слово, такий собi народний фiлософ, що "прожив пiд
сонцем коло 100 лiт... нiколи не ховаючись в холодок".
Усi цi образи трудiвникiв i фiлософiв несуть у собi думку про невичерпнiсть i
життєдайнiсть народного джерела, про безсмертя народу.
Важливу роль у повiстi вiдiграє природа, нерозривно пов'язана з життям людей.
Картини сiножатi, нiчного зоряного неба сповненi веселощiв, пройнятi трепетною
закоханiстю у рiдний край, у його красу.
Своєрiдним символом - рiкою життя проходить через повiсть образ зачарованоï
Десни. Не можна без хвилювання читати Довженкiв образ рiдноï рiчки:
"Благословенна будь, моя незаймана дiвице Десно, що, згадуючи тебе вже много лiт,
я завжди добрiшав, почував себе невичерпно багатим i щедрим. Так багато дала ти
менi подарункiв на все життя".
Мовчазна бесiда коней пiдслухана малим хлопцем, це вмiння вiн перейняв у дiда,
образнi прикмети народних вiрувань, звичаïв, забобонiв, що надають повiстi
нацiональноï своєрiдностi й колориту, казковий образ яблунатого коня, про
якого наспiвали малому хлопцевi колядники - все це чарiвний свiт фантастики, що
своïм корiнням сягає у глибину народноï уяви.
Iсторiя лiтератури знає чимало творiв про дитинство, про вихован ня почуттiв.
Олександр Довженко зробив у цю скарбницю свiй внесок, i його повiсть про
народження великого митця перетворилася на гiмн рiдному народовi, його
працелюбству, мудростi, силi, невичерпнiй життєвiй енергiï.
