Разместить здесь рекламу

"Я (Романтика)" М. Хвильового: роль присвяти до твору

Новелу "Я (Романтика)" Миколи Хвильового присвячено "Цвiтовi яблунi" Ми хайла
Коцюбинського. Такий iнтертекстуальний перегук дає ключ до розумiння твору. У
центрi обох новел
- герой iз розчахненою психiкою, який перебуває в кризовiй ситуацiï.
Подiï подаються крiзь призму його сприйняття, що робить оповiдь пiдкреслено
суб'єктивiзованою та психологiзованою. Герой Коцюбинського бореться з власним "Я",
зi своïм даром письменника, що в "межовiй ситуацiï" стає прокляттям.
Бiля вмираючоï дитини вiн не здатен забути звичку постiйно пiдмiчати дрiбнi
деталi, нюанси настрою, щоб використати ïх потiм у творах. Люблячий i
страждаючий батько протистоïть уважному та вiдстороненому письменниковi.
Свiдомiсть персонажа новели "Я (Романтика)" теж розпадається на двi протилежнi
частини, про що вiн сам каже: "Я - чекiст, але я i людина". Характерно, що вiчнi
цiнностi чiтко протиставляються новiй моралi та "релiгiï", стаючи при цьому
злочинною слабкiстю. Можна сказати, що усi персонажi новели "Я (Романтика)" М.
Хвильового є лише вiдображеннями рiзних граней особистостi головного героя.
Внутрiшня психологiчна боротьба унаочнюється, постає в зримих образах доктора
Тагабата ("злий генiй, зла моя воля"), дегенерата ("вартового на чатах"),
нерiшучого Андрюшi та тихоï-зажуреноï матерi.
Мотив смертi також рiднить цi твори. Загибель, дитини трансформується у М.
Хвильового у вбивство матерi, причому в обох новелах умирання сприймається як
матерiал художньоï творчостi. У М. Коцюбинського це основа майбутнiх творiв,
у М. Хвильового
- необхiдна жертва на олтар "загiрноï комуни".
Iдея антигуманного свiту наявна у "Цвiтi яблунi", модифiкується в тезу про
антигуманнiсть насильницькоï перебудови цього свiту. Якщо у "Цвiтi яблунi"
оповiдач
- невинна жертва абсурдноï свiтобудови, то у "Я (Романтика)" вiн сам стає
катом, що нiби має право вирiшувати, кому жити, а кому нi. Тому у М. Коцюбинського
ми ще маємо надiю на вiдновлення (до речi, красу буття, тлiнну, але вiчно
прекрасну в спогадах i символiзує образ цвiту яблунi, що вкриває лице
померлоï дитини в новелi). Натомiсть у М. Хвильового будь-яке вiдродження
неможливе.
Герой М. Коцюбинського коливається мiж двома полюсами своєï психiки; можна
говорити про своєрiдне чергування його настроïв, а динамiка його свiдомостi
постає своєрiдною синусоïдою. На противагу йому "Я" з новели М. Хвильового
поступово витравлює у собi рештки моралi та людяностi, неухильно йде до
примарноï мети. На початку сумлiння героя ще вiдзивається болючим докором:
"...Шiсть на моïй совiстi? Нi, це неправда. Шiсть сотень, шiсть тисяч, шiсть
мiльйонiв
- тьма на моïй совiстi!!" Але в кiнцi твору, вiддавшись вакханалiï
насильства, "Я" вiдкидає сумнiви: "Так, це були неможливi хвилини. Це була мука.
- Але я вже знав, як я зроблю".
У фiналi твору "Я (Романтика)" торжествує смерть, яку символiзують образи мiсяця,
який "тихо вмирав у пронизаному зенiтi", мертвого степу, "далекоï безвiстi,
де невiдомо горiли тихi озера загiрноï комуни". Комуна в цьому контекстi
постає недосяжною iлюзiєю, оманливим пустельним мiражем. Було порушено основи
свiтобудови, тому грiх головного героя лишається непрощенним.
Раздел вышеUp
НачалоTop
КонецDown
Запомнить+Marker
ВосстановитьMarker
Забыть-Marker
РекламаAdv
Font

Сказать спасибо Укоротить ссылку Нашли ошибку?

Дочитать позже / поделиться

   

Архив комментариев

См. также


Новости партнеров