Разместить здесь рекламу

Духовнi цiнностi людини в поезiï Лiни Костенко.

Духовнi цiнностi людини своïм корiнням сягають глибокоï давнини, коли
iдеалами була щира та чесна праця, турбота за ïï успiхи, коли життя
приводилось у вiдповiднiсть до законiв Бога i природи. На жаль, наш прагматичний
вiк наклав своï корективи на духовнiсть людини.
Поставити свого сучасника обличчям до норм, що ïх виробляло людство впродовж
столiть, задуматися над сутнiстю власного життя, зосередитися на усвiдомленнi
себе сином украïнськоï землi взяла на себе обов'язок поетеса Лiна
Костенко. Гостро, безкомпромiсно, не вiдступаючи вiд своïх iдеалiв, осмислює
вона у поетичних творах сучаснi проблеми, пов'язанi з духовним занепадом людей.
Картає яничарство, зраду, вiдступництво. Звичайно, у зв'язку iз своєю позицiєю
поета-патрiота Лiна Костенко перебувала в опозицiï до офiцiйних властей
тоталiтарного радянського суспiльства.
У своïх поезiях Лiна Костенко бачить конкретних винуватцiв моральноï i
духовноï деградацiï людей. Це
- Їноменклатурнi дурнi, бюрократи, пласкi мурмила в квадратурi рам
Ї, тобто вся радянська система. За вказiвним порухом диригентськоï палички
комунiстичних iдеологiв появляються
Їмастаки пристосувати крок
Ї, люди кволi. З великою тривогою Лiна Костенко закликає нас жити у злагодi й
любовi. Як заповiт, звучать ïï слова:
ЇНе вiдступитися i не покласти лжу на струни
Ї. Не можна зрiкатися високих iдеалiв наших предкiв, власноï культури i
мови. Проблеми мови порушенi поетесою у кiлькох ïï вiршах.
Найдраматичнiшим у поезiï
ЇБiль єдиноï зброï
- є те, що рiднiй
Їтрагiчнiй мовi
- труну
Їне тiльки пороги, а й дiти власнi тешуть
Ї. Отаких безбатченкiв чимало ще й сьогоднi
Їна нашiй
- не чужiй землi
Ї. Названа поезiя сильна вiрою поетеси в те, що дух народу i ïï мову не
вбити нiкому:
У поезiï
ЇЗаворожи менi, волхве
- поетесу зацiкавило питання,
Їщо писав би Шевченко в тридцять третьому, тридцять сьомому роках?
- Звичайно, що поетеса не пiддае сумнiву стiйкiсть Шевченка, його моральний дух.
Тому, на ïï думку,
Їпобувавши на Косаралi, побував би ще й на Соловках
Ї. У поезiï авторка йде за ходом iсторiï: Загартований, заAратований,
прикиданий землею, снiгами, кременем, досi був би реабiлiтований. Хоч посмертно,
- зате свосвременно.
А як же сприйняли у 30-х утиски та репресiï Косинки, Кулiша, Курбаса ïх
сучасники? Мовчки. Промовчали кривду, заподiяну Стусовi, Свiтличному, Снєгiрьову,
Литвину, Тихому у 60-х.
ЇЯк мовчанням душу уяремлю, то який же в бiса я поет
Ї,
- нагадує поетеса собi про свою громадянську совiсть. I квiти вiд неï падали
пiд ноги шiстдесятникам у залi суду, звiдки ïï виводили силомiць
радянськi мiлiцiонери.
Поезiя Лiни Костенко застерiгає нас вiд втрати своєï iсторичноï пам'ятi.
Особливо виразно ця думка звучить у ïï романi у вiршах
ЇМаруся Чурай
Ї. Образ Марусi зливається з образом Украïни, що сигналiзує через столiття:
пам'ятайте, нащадки, свою iсторiю, i лише тим будете сильнi i знанi у свiтi.
Поезiя Лiни Костенко художньо осмислює загальнолюдськi вартостi, примушує
задуматись над тим, що залишає по собi людина. Думки про справжнi цiнностi, про
сенс у життi, духовнiсть i бездуховнiсть порушено у вiршi
ЇВже почалось, мабуть, майбутнє
Ї. Тут читаємо:
ЇШукайте посмiшку Джоконди, вона нiколи не мине
Ї. Розумiючи швидкоплиннiсть матерiальних цiнностей, завжди треба пам'ятати про
духовнi: красу, мистецтво, любов до людей, любов i вiрнiсть Батькiвщинi.
Поезiя
ЇЖиття iде i все без коректур...
- нагадує про обов'язок прожити життя чесно, змiстовно.
Раздел вышеUp
НачалоTop
КонецDown
Запомнить+Marker
ВосстановитьMarker
Забыть-Marker
РекламаAdv
Font

Сказать спасибо Укоротить ссылку Нашли ошибку?

Дочитать позже / поделиться

   

Архив комментариев

См. также