Разместить здесь рекламу

Роман "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" - гiрка дума про долю украïнського   народу

В iсторiï украïнськоï лiтератури другоï половини XIX столiття
творчiсть Панаса Мирного посiдає визначне мiсце. У багатьох своïх творах
письменник порушував життєво важливi теми, викривав експлуататорський характер
класового суспiльства дореформеного й особливо пореформеного перiоду, смiливо
виступив проти нього, закликав до боротьби i шукав виходу з тяжкого становища.
Саме таким був його соцiально-психологiчний роман "Хiба ревуть воли, як ясла
повнi?", у якому письменник широко вiдобразив тяжке життя украïнського
селянства, його гiрку, безрадiсну долю, але показав, що дух волелюбностi ще живий
у народi. Розгортаючи iсторiю села Пiски протягом трьох поколiнь, письменник
вiдтворює майже сторiчну iсторiю всього украïнського селянства. Показує, як
ще за часiв козацького розселення в Пiсках точилася боротьба мiж бiднотою i
козацькою старшиною, яка пiд час закрiпачення селян захопила кращi землi,
прикрiпила до них колишнiх рядових козакiв i почала ïх нещадно
експлуатувати.
Так народжувались украïнськi пани. I письменник гнiвно ïх викриває,
показуючи, що "пан i старшина
- як брати рiднi", "ворон ворону ока не виклює".
Правдиво змальовує Панас Мирний поневолення трудiвникiв Украïни також
польськими i росiйськими панами.
За заслуги перед царським престолом Пiски були дарованi генералу Польському. Вiн
походив з тiєï "голопузоï шляхти", котра в Польщi за панування магнатiв
кишiла по ïх дворах, годувалася з ïхнього столу i за це пiдтримувала
своïх хлiбодавцiв на усiляких сеймах i сеймиках. Коли ж розпалася Рiч
Посполита, пан Польський кинувся до Петербурга, "залiз у якийсь полк", терся до
переднiх вельмож, поки таки "дотерся до генерала... i Пiсок".
Закрiпачення украïнських селян проводилось силою. Як приïхав пан
Польський у село Пiски i сказав: "Земля моя! ви моï! i все моє!"
- селяни пiдняли бунт. Не вiдразу вони пiдставили свою шию пiд крiпацьке ярмо. Але
у Пiски було введено вiйсько, i селяни опинилися у неволi.
Особливо посилився крiпосницький гнiт з приïздом у Пiски генеральшi
"великородноï" панi Польськоï. У романi показано разючi картини
самодурства генеральшi. Вiд нудьги завела вона в себе величезне котяче царство, за
яким доглядала дiвчина, крiпачка Мокрина. Коли Мокрина випадково придавила
кошеня, то панi не подарувала ïй котячоï смертi. "На другий день
Мокрина серед села прилюдно, цiлий день мазала панськi кухнi закола, а на шиï
в Мокрини за ïï щирi послуги
- на червонiй стьожечцi тiлiпалося здохле котятко". За наказом генеральшi люто
катують i крiпачку Уляну.
Отже, з приïздом генеральшi Польськоï до села пiщани зрозумiли, що
пропали навiки.
Розповiдь про жорстоке володарювання панiв Польських майстерно вiдтiнюється
колоритними малюнками з життя закрiпаченого селянства, що правдиво вiдбивають дух
феодальноï епохи. "Тiлиста рука товстопузого Потаповича" не одному крiпаковi
"виправила щелепи", не в одного "вилущила зуби". Але ще гiрше стало, коли
прикажчиком став "свiй Карпо Дровиченко
- "iржа, не чоловiк: якщо вже на когось уïсться, то точить-точить, поки таки
наскрiзь не проточить". Саме вiн пiдбив крiпосника запровадити шостий день
панщини на тиждень, вiдiбрати у селян рештки поля.
Таким було для пiщан "лихо давнє"
- крiпацтво, але не кращим стало й "сьогочасне"
- земство, що чекало на селян пiсля скасування крiпацтва. У романi яскраво й
правдиво показана змiна однiєï форми гноблення народу iншою, новiшою i
зручнiшою для панiвних класiв. Пореформена доба породила земство, яке нiбито
забезпечувало народне "благо". Насправдi воно складалося iз представникiв
помiщицько-буржуазного середовища.
А як проходили вибори земських "гласних"? Становий Дмитренко, приïхавши до
села, прочитав указ, розповiв, кого вибирати: забороняв "сiре мужиччя" у гласнi
"перти", радив панiв, котрi "усе знають й усе, що треба, зроблять", вихвалявся
навiть, що як повибирають "мужву", то щоб начувалися..."
Панас Мирний викриває також антинародну дiяльнiсть земства. "Раду радили однi
пани". На першому ж засiданнi земськоï управи було затверджено новий податок
на землю: "в кого ïï бiльше, той платить менше, а в кого менше
- з того й бери".
Як належала влада у повiтi панам Польським, так вона у них i залишилася пiсля
реформи. Це була зграя гнобителiв, вигодуваних "чужою працею", взутих i одягнених
"чужими руками", з якими боротися селянам було ще несила.
Таким чином, у творi "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?" письменник гостро засуджує
суспiльно-полiтичний лад, оснований на гнобленнi й експлуатацiï трудящих,
доводить необхiднiсть знищення його i побудови нового устрою, який би вiдповiдав
iнтересам трудового народу.
Раздел вышеUp
НачалоTop
КонецDown
Запомнить+Marker
ВосстановитьMarker
Забыть-Marker
РекламаAdv
Font

Сказать спасибо Укоротить ссылку Нашли ошибку?

Дочитать позже / поделиться

   

Архив комментариев

См. также


Новости партнеров