Образ Украïни у творчостi Тараса Шевченка
"Я так люблюМою Украïну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неï душу погублю!"
/ Т. Шевченко /
Вiн був сином мужика i став володарем у царствi духу. Вiн був крiпаком i став
велетнем у царствi людськоï культури. Вiн був самоуком i вказав новi, свiтлi
i вiльнi шляхи професорам i книжним ученим.
Найкращий i найцiннiший скарб доля дала йому лише по смертi: невмирущу славу i
всерозквiтаючу радiсть, яку в мiльйонiв людських сердець ще наново збуджуватимуть
його твори.
Образ неньки Украïни - це найсильнiший i найдраматичнiший образ творчостi
Тараса Шевченка. Так, у поезiï "Стоïть в селi Суботовi" Украïна - i
вiчна сирота, i вiйськова мiць, що "ляха задавила", це "домовина", в якiй похована
воля украïнцiв; це та краïна, яка "встане i розвiє тьму неволi".
Своï щирi синiвськi почуття до Украïни Шевченко висловив епiтетами
"моя", "славна", "безталанна", а також словами " стоптана ляхами", "москалями
обiдрана". Саме цi слова передають бiль i тривогу серця поета. Цi ж почуття
переданi також словами "нене", "мамо", "вдово-сиротино". Украïна у Шевченка
"плаче, стогне", бо "скрiзь на славнiй Украïнi людей у ярма запрягли пани
лукавi". Але не злиднi найбiльше тривожать поета, а саме те, що "Украïна
навiки, навiки заснула", йому болить рабство украïнцiв.
Заслання, каземати, вiйськова муштра пригнiчували Шевченка, але не зломили його
волi. Ще бiльшою стає його любов до Украïни, ще гнiтючiшим - сум за нею.
Особливо часто згадував "свою матiр Украïну" поет у неволi. Персонiфiкована
Украïна ридає у поезiï "Розрита могила": "Степи моï запроданi
жидовi, нiмотi". Шевченко засудив царизм за злочини та грабунок чужоземцем колись
вiльних украïнських земель.
Надзвичайно хвилює поета доля украïнськоï мови, якоï сам нiколи не
вiдрiкався, а оспiвував ïï мелодiйнiсть, поетичнiсть. Вiн засуджував тих
"патрiотiв", якi схилилися перед iноземним:
У чужому краю
Не шукайте, не найдете
Того, що немає
I на небi, а не тiльки
На чужому полi
В своïй хатi своя й правда,
I сила, i воля...
Образ Украïни у Шевченка - це образи тихого свiту, свiту зорi або свiтання:
"Свiте ясний, свiте тихий", "Хатина тиха i весела", "О зоре ясная моя!", "Свiте
тихий, раю милий, моя Украïно".
До цього образу близькi також образи сонця правди та святоï волi: "За вас
правда, за вас сила i воля святая", "Чи буде правда на землi?" Цi образи проходять
через увесь "Кобзар".
Образ Украïни у творах Шевченка з'являється не лише тодi, коли автор називає
ïï iм'я, а й тодi, коли у його поезiях з'являються нашi нацiональнi
символи: тополя, калина, ясен, верба, барвiнок...
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Марне зеленiє,
Кругом поле, як те море
Широке, синiє.
Це i є Украïна зi своïми зоряними ночами i рожевими свiтанками. I не
випадково Шевченко називає ïï раєм. Це краса, яку треба оберiгати,
любити:
Садок вишневий коло хати,
Хрущi над вишнями гудуть...
Плугатарi з плугами йдуть,
Спiвають iдучи дiвчата,
А матерi вечерять ждуть.
I ми з вами мусимо запам'ятати слова поета, де вiн говорить про любов до
своєï краïни:
Свою Украïну любiть,
Любiть ïï... Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неï господа молiть.
