Спадщина Шевченка - художника
Талант Т. Шевченка, його незвичайна любов до всього рiдного, до свогопригнобленого народу, до своєï культури, що перебувала тодi в московському
ярмi, а також освiта, начитанiсть, праця над собою
- все це ставить Т. Шевчен ка в першi лави освiчених людей XIX столiття.
Поет i художник жили в душi Шевченка-митця завжди, бо писати й малю вати вiн любив
однаково. А його спадщина художника також рiзноманiтна, як i поетична. Як художник
Шевченко мав двi срiбнi медалi за своï картини ще в часи навчання в
Академiï художеств. I великий К. Брюллов вбачав у ньому та лановитого
художника. Життя Т. Шевченка, на жаль, менш сприяло розвитку таланту
Шевченка-художника, бо не завжди були фарби та полотна для малю вання. Але все
створене Шевченком-художником навiть за таких умов вражає своєю рiзноманiтнiстю.
Спадщина Шевченка-художника налiчує близько шiстдесяти автопортретiв Т. Шевченка,
портрети на замовлення, картини циклу "Живописноï Украïни", офорти,
гравюри. Т. Шевченко має звання академiка-гравера. Як бачимо, Шевченко-художник не
менше вiдомий у нашiй культурi, нiж Шевченко-поет.
Картини Т. Шевченка є в Харкiвському художньому музеï, Киïвському
ме морiальному музеï iменi Т. Шевченка, в Академiï мистецтв у
Петербурзi, в музеï Т. Шевченка в Каневi. Картини допомагають уявити життя
поета, його уподо бання, творчiсть. Так, офорти Т. Шевченка, створенi на засланнi,
розповiдають нам про життя рекрутiв, казахських дiтей та дружнi стосунки з ними Т.
Шев ченка.
Часто виникає питання, чому у творчостi митця так багато автопортретiв? Мабуть, це
тому, що, позбавлений можливостi малювати з натури, Т. Шевчен ко малював,
дивлячись на себе, i таким чином працював, щоб не втратити май стерностi
художника, бо десять рокiв заслання iз царською забороною "читати i малювати",
- це найтрагiчнiшi роки в життi митця.
