ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО Задивляюсь у твоï зiницi
Категории
Оригинал
Задивляюсь у твоï зiницi,
Голубi, тривожнi, нiби рань.
Крешуть з них червонi блискавицi
Революцiй, бунтiв i повстань.
Украïно! Ти для мене диво!
I нехай пливе за роком рiк,
Буду, мама, горда i вродлива,
З тебе чудуватися повiк.
Ради тебе перли в душi сiю,
Ради тебе мислю i творю.
Хай мовчать Америки й Росiï,
Коли я з тобою говорю.
Одiйдiте, недруги лукавi!
Друзi, зачекайте на путi!
Маю я святе синiвське право
З матiр'ю побуть на самотi.
Рiдко, нене, згадую про тебе,
Днi занадто куцi та малi.
Ще не всi чорти живуть на небi,
Ходить ïх до бiса по землi.
Бачиш, з ними щогодини б'юся,
Чуєш — битви споконвiчний грюк!
Як же я без друзiв обiйдуся,
Без лобiв ïх, без очей i рук?
Коментар
Починається вiрш В. Симоненка рядком, який налаштовує на зустрiч iз коханою лiричного героя. Але ця кохана — - Украïна, мати, з якоï герой не полишає дивуватися, якою пишається, заради якоï творить. Гордо й одверто заявляє поет, що батькiвщина для нього — найважливiша, хоч i говорить вiн про це рiдко через напружений сучасний темп життя, через те, що йому треба боротися з ворогами, бо
ще не всi чорти живуть на небi, Ходить ïх до бiса на землi. Але йому потрiбнi й друзi, бо без них вiн не уявляє свого життя. У цiй поезiï громадянськi мотиви поєдналися з особистими, що свiдчить про глибокий патрiотизм автора, злиття в його душi найсвятiшого образу матерi з образом батькiвщини.
