БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ

Оригинал

Шершень спитав у Бджоли, чому вона така дурна. Адже, добре знаючи, що плоди ïï працi кориснiшi для людей, нiж для неï самоï, та до того ж часто ïй шкодять, приносячи замiсть нагороди смерть, Бджола не перестає робити дурницi — збирає мед.
Бджола вiдповiла своєму радниковi, що дурень вiн сам. Мед до вподоби й ведмедю, та й Шершнi нечесно його дiстають. Бджоли, якщо б схотiли, також могли б по-злодiйськи добувати мед, коли б тiльки ïсти любили. Але для них незрiвнянно бiльша насолода збирати мед, анiж споживати. Для цього вони народженi на свiт i робитимуть так, поки не умруть. А без сього жити, навiть купаючись у меду, для них — найлютiша смерть.
Сила [мораль]. Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком iнших i створенi лише для того, щоб ïсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в сродному дiлi, тобто за своïм покликанням. Чимало Шершнiв безглуздо кажуть: навiщо, наприклад, студентовi вчитися, якщо нiчого за це не має. Вони не розумiють, що справа, яка припадає до душi, дає найбiльше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кiшка, бджола) та наймудрiшi з людей (наприклад, давньоримський державний дiяч i письменник Катон).
Немає бiльшоï радостi, як жити за натурою. Це означає не вдоволення низьких потреб i скотськоï похотi, а виконання свого природного призначення в життi. Саме про таку близькiсть до природи сказав давньогрецький фiлософ Епiкур: Дяка велика блаженнiй натурi за те, що потрiбне зробила неважким, а важке непотрiбним. Дотримуватись таких правил у життi — значить догодити Богу, бо усе в ньому i вiн в усьому.