КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/azichi.dhtml

	ЯзичI orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17852
 ЯЗИЧI тип писемно-лiт. мови, якоï вживали представники зх-укр, iнтелiгенцiï прибiчникiв москвофiльства, шо становила сумiш рiзносистемних одиниць, узятих з книжноï ст-укр. мови, церк- словян., поль., нiм., рос. та укр. нар. мови з пд.-зх. дiалектним нашаруванням. Я. мало також низку iн., глузливих, назв паламаршина, тарабарщина, головаччина (вiд прiзвища
 I.Головаиького, шо впродовж 25 рокiв редагував Вiсник законiв державних
 для цiсарства Австрiя i культивував саме таку штучну мову). Правопис
 Я. тримався на етимологiчних засадах, у чому його оборонцi вбачали
 звязок iз давн. книжною традицiєю, що культ, й iст.
 спорiднювала галицьких i закарп. русинiв з рос. iсторiєю та
 культурою. Вироблення норм цiєï писемноï мови
 утруднювалося тим, шо вона не була вкорiнена в жодну живу мову й на
 розмовно-побутовому рiвнi не iснувала. Вiд сер. 1851 i до кiн. 1854
 Я. послуговувалися редактори «Зорi Галицькоï (I.Гушалевич,
 Б.Дiдииький, С.Шехович). На думку М.Жовтобрюха (Мова
 украïнськоï преси), це було нове Я., шо подiбно до ст-
 книжного Я., в основi якого лежала церк-словян. мова, становила
 штучний гiбрид рiзносистемних первнiв, невправно поєднаних
 авторами цiєï мови. У нов. Я. посилилося вживання слiв i
 форм, запозичуваних з рос. мови. Зразок Я. рiзнився вiд видання до
 видання. Так, у додатку до Зорi Галицькоï, шо мав назву Поученiя
 церковния, тогочаснi редактори газети Б.Дiдииький i С.Шехович
 трималися трад. Я. з вел. вмiстом церк-слов'янiзмiв, у закарп. Iiерк.
 вiстнику, редагованому
 J.Раковським, вживалося мертве Я. закарп. рутенського типу, шо мiстило
 слов'янами, рос. слова та вислови, заг-укр. слова i форми, мiсцевi
 дiалектизми. На Я. виходили й буковинськi видання
 москвофiльськоï орiєнтацiï у т.ч. шкiльнi пiдручники
 i посiбники. Розрiзняли т.зв. тверде Я. з вел. вмiстом церк.-книжних
 первнiв та сер. Я. з бiльшим вмiстом елементiв нар. мови. Трад.
 (тверде) Я. вживалося й у виданнях, пiдтримуваних цiсарським урядом,
 як, напр., у Вiснику законiв державних, причому, в тих, шо
 призначалися для Галичини й Буковини, воно було бiльш забарвлене зх-
 укр. дiалектними рисами, нiжу тих, що виходили в Будапештi для
 Закарпаття (цi видання були орiєнтованi на рос. лiт. мову).
 Граматичного й лексикографiчного опрацювання й унормування Я. не
 мало, а з появою 1893 Руськоï граматики С.Смаль- Стоцького та
 Т.Гартнера штучнiсть його стала очевидною, як очевидною стала
 єднiсть мови украïнцiв з-над обох бокiв Збруча, яким
 проходив кордон мiж Австро-Угоршиною та Росiєю, i подальший
 розвиток л-ри й мови на зх-укр. землях змiцнився й усталився на нар.-
 розмов, основi та писемних традицiях свiтських жанрiв. Людмила Ткач


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/azichi.dhtml