КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/bayronizm.dhtml БайронIзм orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16313 БАЙРОНIЗМ особливий понаднац. тип худож. свiтовiдчуття, що набув вiдповiдного втiлення в системi жанр.-стильових рiшень (формул) як один з найяскравiших проявiв романтизму. В межах романт. худож. системи Б. був своєрiдним типом митецького бунту, який закономiрно виник у вропi на поч. XIX ст. отримав назву вiд прiзвища англ. поета Дж. Г.Байрона, то його лiт. i життєва позицiя, чiльнi риси творчостi були яскравим виразом основних ознак Б, а саме: свiтовоï туги, iндивiдуалiзму, титанiзму, пошуку яскравих, сильних особистостей в iсторiï та л-рi, бунтарства, життєвого епатажу, захисту свободи народiв i кожноï особистостi окремо та iн. Байрон вiдчув, пiдхопив та персонiфiкував той дух. шо вже витав у повiтрi. Поет звiльнив ту величезну енергiю, шо почала назрiвати ше у творчостi Дж.Мiльтона та iн. митцiв i обовязково мала вилитися в повному обсязi. В цьому, як i в силi поет, хисту Байрона, громадянськiй позицiï та особистих рисах характеру, криються причини того, шо його творчiсть мала чи не найбiльший в iсторiï л-ри резонанс в вропi. Ця творчiсть була нерозривно звязана з поширенням в європ. л-рi iдей Б. Але треба вiдзначити, шо певнi риси Б., елементи байронiчного свiтосприйняття почали проявлятися в л-рi ще до Байрона, напр., у творчостi Ф.Р. де Шатобрiана, хоча як особистiсть вiн мав з Байроном багато в чому протилежнi риси характеру. Шатобрiан, як i Байрон, подорожував по Сх. (тяжiння до сх. i взагалi екзотичних сюжетiв було властиве романтизмовi назагал). Вони мали спiльнi iдеï. У Рене Шатобрiана є багато ознак, шо спорiднюють його як з Чайлд-Гарольдом, так i з Манфредом: ставлення до природи як до втiлення свободи, подиху вiльного життя, мотив втечi вiд людей, пошук самозабуття та iн. Всi цi елементи також складають багатогранну структурну основу Б. Вiн був певною мiрою аморальним свiтосприйняттям, оскiльки виходив за межi трад. моралi того часу, без конфлiкту з якою не можливо було домогтися справжньоï людськоï свободи. Протягом майже усiєï 1-оï пол. XIX ст. Б. мав вплив на бiльшiсть європ. л-р. на: А. де Мюссе, А. де Вiньï та А.М.Д. де Ламартiна у Францiï. Й.В.Гьоте та Г.Гайне в Нiмеччинi, Дж.Леопардi та Уго Фосколо в Iталiï, А.Мiцкевича та Ю.Словацького в Польщi, О.Пушкiна та М.Лєрмонтова в Росiï, Т.Шевченка та .Гребiнки в Украïнi. Це був особливий романт. умонастрiй, який був повязаний з крахом трад. класицистичноï культури та формуванням амбiвалентного ставлення до християнства. Поштовхом до його виникнення i розвитку були також полiт, та культ, змiни в вропi. Презирливе ставлення до людини, до ïï розуму та свободи в деяких лiтераторiв поч. XIX ст. (Л.Бональд, Ж. де Местр), неприйняття рацiоналiзму та скептицизму, спiрiтуалiзацiя фiлософiï (Й.Г.Фiхте, Ф.В.Шеллiнг), створення Священного Союзу мiж європ. державами з метою захисту монархiчноï влади, а також багато iн. явиш не могли не спричинити лiберальноï опозицiï, яка залишилась вiрною iдеям Просвiтництва. Значну ролю у формуваннi Б. вiдiграла лiт,- фiлос. спадщина Ж.Ж.Руссо, пророка майбутнього романтизму, який створив потрiйний культ особистостi, почуття та природи у своïй життєвiй фiлософiï та заклав перший камiнь вiдродження дiйсно рел. почуття в сусп-вi. Б., i насамперед творчiсть самого Байрона, з його любовю до всiх нацiй i захистом iндивiдуальностi та органiчною суперечливiстю як доказом людськоï природностi, багато в чому збiгається з фiлософiєю Руссо. Творчiсть обох митцiв характеризується глибокою людянiстю, а також стихiйною релiгiйнiстю (релiгiєю серия), яка не припускала нiякого догматизму. Вiд Руссо бере початок i така характерна риса Б., як поривання мития до просторовоï та часовоï свободи, шо ïï яскравими образами були море, степ, гори тi «вiльнi стихiï, шо були оспiванi, крiм Байрона, також Шатобрiаном, Леопардi. Мiцкевичем, Словацьким. Пушкiним, М.Гоголем, Лєрмонтовим, I.Срезневським, Гребiнкою. Формування байронiчного умонастрою вiдбувалося також завдяки творчостi iн. митцiв. Можна сказати, шо Б. як особлива iдейна-стильова тенденцiя в європ. культурi поєднав в собi чуттєве серце Руссо з саркастичним вольтерянством. Поети та прозаïки, шо в ïх творчостi вiдображено риси Б., були впевненими i в цьому полягала естетика цього типу художн. свiтовiдчуття в силi людськоï волi, думки, почуття, в здатностi людини зберегти любов до ближнього, у красi як природи взагалi, так i людськоï природи зокрема, а також у руйнiвнiй силi сусп-ва, яке пригнiчує цю красу. Тому байронiчний герой це передусiм сильна, яскрава, але самотня особистiсть. Такими особистостями були i сам Байрон, i його багато в чому автобiографiчнi героï Чайлд-Гарольо, Лара, Корсар. Прометей, Каïн. Цi риси помiтнi також у героïв Гьоте (Фауст, Вертер), Мiцкевича (Конрад), Пушкiна (Онегiн, Алеко); Лєрмонтова (Печорiн, Мцирi). Так само, як i Байрон, багато письменникiв звертаються до образiв дiйсно сильних особистостей, напр,, до Мазепи, шо був втiлений, крiм Байрона, у тв. Гюго, Пушкiна, Словацького та iн. митцiв. Байронiчнi риси виявляються у рiзних нац. л-рах завдяки рецепцiï певних худож. форм, наднац. сутностi Б., який стає однаково близьким представникам рiзних культ, ареалiв, а також наявностi зустрiчних течiй, спорiдненостi душ тих чи iн. письменникiв. Багато ïхнiх героïв прагнуть простого i вiльного життя, вiдповiдно до романт. iдеалу, вони пориваються до знання, шастя й свободи, героïчно борються за цi блага. У тв. рiзних письменникiв вiдображенi, як правило, окр. риси Б., шо були близькими ïм за духом, вiдповiдали ïх естетицi. Так, Б. у творчостi Гюго проявився перш за все в дусi полiт, свободи, в захистi окр. людини, Тi сили волi (Ернанi», Рюï- Блаз). У байронiвськiй поезiï (Пiсня для луддитiв) цi мотиви були надзвичай важливими. Б. у Стендаля це насамперед iндивiдуалiзм героïв, хоча Жюльєн Соррель в Червоному i чорному бiльш подiбний на розбiйника Конрада, анiж на Манфреда. Гол. виразником Б. у Францiï вважається де Мюссе, тв. якого пройнятi меланхолiєю, розчаруванням (це особливо вiдчутно в поемi Намуна, шо написана пiд впливом Дон Жуана i, якоюсь мiрою, 1-оï пiснi Чайлд- Гарольпа, а також у Сповiдi сина столiття). Нiм. л-ра також знаходилась пiд впливом Б. У Фаустi, роботу над яким Гьоте почав ще до розквiту творчостi Байрона, титанiчний образ богоборця, шо звертається до магiï i прагле розкрiпачити особистiсть вiд рутинних законiв сусп. буття, є чудовим втiленням байронiчних рис характеру. Фауст як генiй, шо прагне шастя, волi i пiзнання таємниць природи, бунтар, який все ж таки перемагає, це за своïм духом байронiчний герой. Багато в чому вiн скидається на Чайлд-Гарольда. Не сприймаючи сер-вiч. мiстики та моралi феодального лицарства, Байрон при зображеннi героя постiйно сперечається з самим собою та повертається до гордого ствердження про суверенiтет людського розуму i волi та ïх непереможнiсть в боротьбi за свободу. Внутр. суперечливий i герой трагедiï Гьоте. Це дуже яскрава iндивiдуальнiсть i дiйсно сильна натура. Ще подiбнiшим на Байрона є Евфорiон, один з персонажiв ‘Фауста, якого Гьоте називає нов. Iкаром». Зображення цього героя, життя якого було постiйною боротьбою, є начебто прямим портретом Байрона. З iн. боку сприймає Б. Гайне, багато тв. якого пройнятi настроєм свiтовоï туги i мають спiльнi риси з тв. Байрона та письменникiв з байронiчним свiтосприйняттям, напр,, Вальтасар Гайне з Бальтасаром Байрона» а гайнiвськi «Сутiнки богiв збайронiв., Тьмою». Цим настроєм були пройнятi також тв. нiм. фiлософа Ф.Нiцше. чия життєва позицiя багато в чому скидалася на позицiю байронiстiв. Запозичивши в Гайне назву Сутiнки богiв, Нiцше розширює i дешо переосмислює волелюбнi iдеï нiм, романтика. Б. вiдчутний також у гайнiвськiй сатирi (напр., сатира Нiмеччина), яка зазнала впливу таких тв. Байрона, як Дон Жуан. Бронзовий вiк та iн. Iталiєць Леопардi як письменник свiтовоï туги не зазнав вед. впливу Байрона, але був дуже схожим на нього свiтоглядом. Подiбнiсть спостерiгається i мiж Байроном та англ. поетом А.Теннiсоном. Т.ч., Б. у творчостi рiзних євроа митцiв може з'являтися як завдяки впливовi Байрона, так i без цього впливу. Значною мiрою Б. вiдчутний у творчостi рум. поета М.Емiнеску: це i настрiй свiтовоï туги (вiршi Перевертнi, Убогiсть та нудьга, Самота та iн), i вел, iнтерес до Сх. (Камарева. гипет), i звертання до мiфологiï, фольклору (Лучаферул», Мiфологiчне»), i байронiч. сатира («Послання, Iмператор i пролетарiй). У поль. л-рi Б. вiдбився в творчостi як Мiцкевича, так i поетiв укр. школи (А.Мальчевський, С.ґошиньський, Словацький). Байронiчнi мотиви вiдчутнi в багатьох рос. письменникiв: Пушкiн, Лєрмонтов, [.Козлов та iн. Духом Б. пройнятi пд. поеми Пушкiна: Кавказький бранець. Бахчисарайський фонтан, Брати-розбiйники та Цигани. Позитивнi героï поем вигнанцi», злочинцi. Вони сповненi жаги свободи, по-справжньому кохають, маючи при цьому антагонiстiв, i прагнуть подолати перепони на своєму шляху. Певна схожiсть помiтна мiж цими поемами та сх. поемами Байрона: Гяур, Парiзiна, Абiдоська наречена, Облога Корiнфу. Але не слiд перебiльшувати вплив Б. на Пушкiна. Якщо на поч. 1820 вiн у захопленнi вiд англ. поета, то вже 1824 (коли були написанi Цигани) пише про озлобленого Байрона та його героïв: Ця одноманiтнiсть, цей пiдкреслений лаконiзм, ця безперервна лютiсть, чи це природно…. Розвiнчуючи в Циганах егоïзм байронiчного героя, поет у вгенiï Онєґiнi створив багатобiчнi складнi реалiст, характери й заперечував подiбнiсть свого роману до тв. Байрона. Згодом О.Герцен писав, шо Евгенiй Онегiн лише зовнiшньо подiбний до байронiвського Дон Жуана. Суть цих тв. зовсiм рiзна. Значне мiсце займає Б. у творчостi Лєрмонтова. Позаяк вiн був дуже подiбним на Байрона за свiтосприйняттям, його Б. заснований на спiльностi поет, iнди вiдуальностей. Лєрмонтов справжнiй байронiст за духом, за характером та поглядом на життя. Особливо це помiтно в Тероï нашого часу. який має багато спiльних рис з Манфредом та iн. тв. Байрона, а також у поемi ‘Мцирi, сюжет якоï певною мiрою нагадує сюжет 2-оï частини Тяура i побудований як сповiдь страждальця, шо знайшов останнiй притулок у монастирi. (За такою ж моделлю було побудовано поеми: Чернець Козлова, «Кохання у тюрмi» i Дорошенко J.Литвинова. шо теж зазнали величезного впливу Б.). Разом iз тим, подiбно Пушкiну, Лєрмонтов заперечує надмiрне зближення його з англ. поетом: Н i, я не Байрон. iнший я. Обранеиь. люпям.ше не знаний, Як вiн, манлрiвеиь, свiтом гнаний, Та руська лиш душа м оя… (перекл. М.Терешенка). Легендарнi постатi укр. iсторiï в байронiчному дусi були втiленi в поемах К.Рилєєва Богдан Хмельницький». Сповiдь Наливайка, Гайдамак. В укр. л-рi риси Б. наявнi в Шевченка, Гребiнки, Срезневського, О.Кониського, Лесi Украïнки, K.Франка (окрiм того, вiн дослiджував творчiсть Байрона); у поетiв- романгикiв: В.Забiли (зб. Спiви крiзь сльози»), М.Петренка (зб. Думи та спiви»). Сх. тематика присутня у Лесi Украïнки: Кримськi спогади, Кримськi вiдгуки, Раменеiс, Весна в гиптi. Спiльнi риси є мiж байронiвським Дон Жуаном та «Камiнним господарем, мiж Облогою Корiнфу та ïï Оргiєю. Спiльним мiж Шевченком, Лесею Украïнкою та iн. митцями, шо тяжiли до Б., є величезне прагнення свободи, звiльнення поневолених народiв. Водночас характерною ознакою поезiй Забiли, Петренка та низки iн. укр. поетiв XIX ст. була свiтова туга», мотив втечi вiд людей, оспiвування вiльних стихiй (насамперед неба) тощо. Б. проявлявся в тв.: Волох, Палiй». Козак Л.Боровиковського, Козак, «Палiй М.Маркевича, а також в багатьох рос. вiршах Гребiнки (Утешение, Недуг» та iн.), де оспiвується образ демонiчного героя, що кидає виклик усьому свiтовi. Величезна укр. перекладацька байронiана: О.Веретенченко, L.Голованiвський, Д.Загул, М.Кабалюк, Ю.Корецький, П.Кулiш, Т.Осьмачка, Д.Паламарчук, М.Рошкiвський, М.Старицький, .Тимченко. Юрiй Ткачов URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/bayronizm.dhtml