КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/koladka.dhtml

	Колядка orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16933
 КОЛЯДКА вiд лат. свято Нового року. У давн. римлян пiд час calendarum (Свято календ) або Calendae ianuarii (першi днi сiчня) дiти плебеïв та iн. бiдних людей обходили будинки людей з достатком i виконували для них привiтальнi i величальнi словеснi формули типу: Gaudeam et laetitia/Sit in hoc dome/tot filii, tot agni… (Радiсть i веселощi / Нехай будуть у цьому домi / Багато дiтей, багато ягнят..,). Ст- слов'ян. огласовку термiн (коляда) отримав пiсля VI ст,, коли словяни зiткнулися з лат-мов. населенням Дунайського басейну. Слова коляда, копяака в рiзних формах поширились у всiх слов'ян, мовах (укр., рос., болг. коляда, бiлор. каляда, серб. коледа, поль. kolda, чес., словац. kolda, словен. coleda), а також у рум. мовi colinda, албан. мовi kolendre. Але у болгар, сербiв, бiлорусiв i частково в украïнцiв колядкою називалося ще й свято Рiздва. У сер. частинi Росiï заклинальнi i величальнi словеснi формули i пiснi, котрi виконувалися на святки (нар. назва перiоду вiд Рiздва Христового, 25 грудня, до Хрещення, 7 сiчня), називалися овсенем, а на Пн. винограддям. Слово було вiдоме лише на Пд. Росiï, а також в окр. сер-рос. i сибiрських губернiях. Рiздвянi i новорiчнi (в окр. народiв пн. частини вропи на Мартинiв день) заклинальнi формули i побажання рiзних благ, близькi за змiстом до давн-рим., знайомi i багатьом iн. народам, напр., грец. coronisma, франц. chancon de Noel, iтал. canticodi Natale, нiм. Weihnachtslieder та iн. Одначе, у Зх. вропi в силу дiï низки iст.- культ. чинникiв (вiдчутний вплив книжноï культури, раннє поширення християнства та iн.) не здобули широкого жанр, розвитку фольклор, традицiï типу пд-сх-свроп. колядок. У зх-європ. ареалi благопобажання (мотиви примноження господарства) фактично залишилися на рiвнi давн-рим. словесних формул, якi виконуються пiд час calendae ianuarii, а також на рiвнi давн-грец. коронiсми, правда, текстуально дешо бiльше розвинутоï. Це свiдчить про автономний розвиток гщ-сх-європ. колядування (поза суттєвою залежнiстю вiд сiчневих рим. календ). Iдея про древнiй мiсцевий ритуальний i фольклор, субстрат словян, i сх-ром. К. отримала наук. обгрунтування в працях укр. (I.С.Свєнцiцький, О.I.Дей), рум. (П.Караман), рос. (В.I.Чичеров, В.Я.Пропп), бiлор. (А.I.Гурський) та iн. вчених. Дослiдження цих та iн. фольклористiв започаткували комплексне вивчення ґенези колядування i заг. мотивiв календарно-обрядовоï поезiï, зокрема колядок у вел. групи народiв Пд- Сх. вропи. Ще акад. О.Веселовський у Розысканиях в области русских духовных стихов. Румынские, славянские и греческие коляды (1883) застерiгав вiд однобiчного вiднесення К. до rpeu.-лат. клас, древностi. Слiдом за Веселовським львiвський фольклорист Свєнцiцький (Рiздво Христове у походi вiкiв 1933) ставив питання про вiзант. церк. (християн.) культ, елемент колядок. Цей культ, елемент, писав Веселовський, був спiльним у пд. словян, росiян i румунiв, i незрiдка словяни були для останнiх передатчиками того, шо склалося або ходило у Вiзантiï як заповiдне або апокрифiчне читання. Проте, пiдкреслює дослiдник, багато шо можна пояснити єднiстю натуралiстичних уявлень, котрi лягли в основу звичаïв. Що стосується подiбностi укр. (пд-словян. учений не розглядає) та сх-роман. К., то вона, за Веселовським, передбачає мiграцiю готових типових» мотивiв i символiчних образiв з одного середовиша в iн. Разом з проповiддю християнства (та пристосуванням нар. обрядiв до христ. календаря) могли переселятися, за висловом Веселовського, не тiльки церк., але й нар. обряди, а з обрядом i пiснi-ориґiнали словян., рум. та iн. коляд. Веселовський, а пiзнiше i Караман (Obrzd koldowania u Slowan Rumufiw поль. мовою, 1933) видiляють серед пiзнiших нашарувань (вiзант. церк. впливiв) мiсцевий нар. шар (слов'ян., сх-роман. та iн.) календарноï обрядовостi. В основному це аграрнi мотиви К. Порiвнюючи най. репертуари заклинально- величальних формул, шо приуроченi до зимових свят. Караман виявляє спiльнiсть ïх функцiонально-тематичноï спря мованостi на вел. територiï вiд Балкан до Балтики (Грецiя, Сербiя, Болгарiя, Румунiя, Украïна, пд. Росiï, Бiлорусь, Словаччина, Польша, Литва, Латвiя). Спостерiгається також наявнiсть тих самих категорiй диференцiйованих К. для господаря дому, господинi, хлопця, дiвчини, пастухiв, мисливцiв, дiтей, старих та iн. Рiзниця полягає перш за все в тому, що в деяких народiв (болгар, румунiв) домiнує епiч. тип, а в iн. (украïнцi, поляки) пластично-описовий. Караман видiляє бiльш детально розроблений болг.-рум.-укр. тип колядування: а) пiд вiкном i б) в домi, один з центр, мотивiв яких примноження домашнього господарства. У цих народiв (частково в полякiв) переважають К. алегорично-величального характеру, порiвнювальнi з одами. (За визначенням Франка, пiснi селянського iдеалу»). Широкий мiжнар. iст.-типол. контекст складають i колядковi пiснi, якi грунтуються на гiперболiчних первнях: вел. нов. будинок, багатий дiм (з хлiбом, вином), сяючий вiд радостi господар (боярин, пан, король), котрий вшановує знатних, славних гостей-колядникiв. Цi первнi є бiльш високим рiвнем у худож. еволюцiï жанру в народiв пд.-сх. вропи. Такi К. обєднують раннi складники (магiчнi, заклинальнi формули, антропоморфнi образи птахiв, шо приносять господаревi звiстку про приплiд худоби, про примноження господарства, мотиви прийняття та обдарування колядникiв та iн.) з бiльш розгорнутими сюжетами, у яких наявнi досить рiзноманiтнi символи величностi i достатку. Обряд колядування в його розвинутiй формi передбачає iдеалiзацiю тих, кому ‘ колядують. Цим спричиняється гiперболiзацiя в описах селянськоï хати, двору, дверей, добробуту, одягу господаря, хлопця, дiвчини та iн. На всьому ареалi поширення колядноï пiснi як жанру у словян, румун та iн. народiв процес худож. еволюцiï К. був однотипним. Визначальну ролю в ньому вiдiграла гiпербола з вiдємним значенням, символiчний паралелiзм i метафорична антитеза. Перехiд вiд простих заклинальних i привiтальних словесних формул до розгорнутих алегоричних пiсень передбачає заперечення реального стану на користь iдеального, гiперболiзованого: не селянська хата, але палац, не селянин-землероб, пастух i т.д., але король, пан, багатий витязь, у якого кiнь кращий, нiж королiвський, не проста сiльська дiвчина, але боярська чи королiвська дочка, якiй батько дарує палац золотий (з бiлоï костi в укр.) i т.д. К. у болгар, румунiв, украïнцiв та iн. народiв стали по сутi худож. синтезом серiï символiчних паралелiзмiв (сiмя в образi небесних свiтил, подружжя двi яблунi та iн.). При поясненнi заг. мiсць К. потрiбно враховувати тотожнiсть принципiв i форм худож. мислення, а також тi вiдношення причини i наслiдкiв, образу й зображуваного, якi вiдбилися у колядцi i певною мiрою детермiнували ïх подiбнiсть у вел. групи народiв (О.О.Потебня Объяснения малорусских и сродных народных песен. Колядки и шедривки.). У найдавнiших шарах Карпатського регiону (укр., рум.), збереглись мiфол. ремiнiсценцiï'(солярноï релiгiï), аналогiчно в багатьох народiв на певному рiвнi iст. розвитку (мотив: родина в образi небесних свiтил, хлопець в образi сонця, ранковоï зорi та iн.). Поза заг. господарсько-побутовими умовами, єдиними внутр. жанр, чинниками, повязаними з функцiональною атрибуцiєю К., в Карпат, i Днiстровсько-Прикарпат. зонах (як i на Балканах) мали мiсце iнтенсивнi контактологiчнi процеси. Не випадково основним ареалом побутування К. є саме Карпати та Прикарпаття, де сходяться етнiчнi кордони гш.-сх. словян, а також румунiв. Оригiнальнi особливостi най. колядних репертуарiв виявляються в конкретнiй худож. iнтерпретацiï однорiдних тематичних категорiй, стереотипних сюжетiв i мотивiв. Жанр К. у рiзних народiв розвивався шляхом бiльш широкого розгалуження давн., багато в чому подiбних (в силу комплексу вказаних вище чинникiв), зимових календарно-аграрних словесних формул i пiсень. Впродовж цього тривалого процесу складалися най. специфiчнi версïiК. Риси, властивi укр., рум., поль., рос. та iн. К. бiльш помiтнi у величальних пiснях для хлопця i дiвчини (так званий «молодiжний цикл колядок), якi асимiлюють рiзноманiтнi, бiльш пiзнi епiч. i весiльнi сюжети та мотиви, шо виникли в умовах змiцнення етнiчноï самосвiдомостi та державностi. Григорiй Б ост ан


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/koladka.dhtml