КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/nova_kritika.dhtml

	НОВА КРИТИКА orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17227
 НОВА КРИТИКА лiт-знавчий напрямок XX ст. з методологiчною настановою на уявлення про лiт. об'єкт як самодостатнє худож. цiле. Термiн Н.к. поширився пiсля виходу в свiт кн. амер. вченого Дж.К.Ренсома Нова критика (1941), хоча ше 1911 була опублiкована лекцiя його спiввiтчизника Дж.Е.Спiнгара пiд тiєю ж назвою. Виникнення та становлення Н.к. повязанi з вiдчутною на поч. ст. кризою детермiнiстського мислення i вiдтак з негативною реакцiєю на прiоритет позахудож. чинникiв лiт. тв. (бiографiчна, соцiологiчна, культ.- iст. та iн. школи). Зокрема, Н.к. звинувачує трад. науку про л-ру в кiлькох помилках, перш за все: а) в емоцiйнiй, суть якоï полягає в субєктивностi професiйноï рефлексiï, що породжена вiдштовхуванням вiд об'єкту дослiдження, а не направленiстю на нього; б) в генетичнiй помилцi перебiльшення ваги автор, задуму при трактуваннi тв. та в) в описовостi, тобто у фабульному переказi наративного (оповiдного) тв., що неправомiрно пiдмiняє виявлення смислового зчеплення в сюжетi. Загалом, шоб уникнути цих i подiбних помилок, Н.к. вiдмовляється вiд мiметичноï концепцiï мист- ва. яка була започаткована Арiстотелем, i спирається на кантiанську традицiю аутентичностi худож. тв., зокрема, на iдеï iтал. мислителя Б.Кроче. шо були викладенi в роботi Естетика як наука про вираження i як загальна лiнгвiстика» (1902). На погляд Н.к., худож. тв. незалежний вiд свого творця та навколишньоï дiйсностi обєкт, онтологiя якого забезпечується його цiлiсною та органiчною структурою, i в цьому розумiннi основна аналiтична дiяльнiсть неокритика повинна бути спрямована на виявлення цiєï структури, яка тiльки i є носiєм неповторного знання про свiт. До визначальних властивостей структури належить ïï обєктивованiсть, насамперед, мов., яка є гарантом рецептивноï стабiльностi худож. цiлого при неминучiй багатозначностi тв., яку теор. розробив засновник семантичного погляду на мист- во А.Рiчардс, i тому як обєктивний коррелят (Т.С.Елiот) структура спроможна викликати у читача запрограмовану реакцiю. Розроблена неокритиками широка методика пильного прочитання (close reading) тв. i є адекватним засобом аналiзу структурноï узгодженостi всiх елементiв естет, обєкта як «субстанцiï свiту «, за висловом Дж.К.Ренсома, а метою ïï знаходження того органiчного центру тв., який є ознакою високо худож. витвору. На жаль, iст. тенденцiя розвитку мист-ва, на думку одного з перших англо-амер. неокритикiв Елiота, вiдзначається поступовим занепадом, тому шо розщеплюється цiлiснiсть свiтосприйняття митцiв, зокрема, порушується в худож. свiдомостi рiвновага мiж iнтелектуальною рефлексiєю та емоцiями. Звiдси й завдання Н.к. iнтегрувати розум i почуття в поет, баченнi свiту, i тим самим продовжити традицiю вел. синтезу в мист-вi, до якого належить, напр., творчiсть Данте Алiгрi, англ. поетiв XVII ст., франц. символiстiв. Вiдстоювання трад. свiтообразу у мист-вi, який повинен протистояти хаосу життя, зумовило активний вплив Н. к. на сучасний лiт. процес, а вiдсутнiсть корпоративноï вузькостi у мето дологiчних засадах аналiзу лiт. явиш надало Н.к.» характеру широкого наук, руху, який охопив багато нац. лiт-знавчих шкiл, насамперед, Англiï та США, шо дало пiдставу iменувати Н.к. англо- амер.. Серед ïï видатних представникiв Елiот, Ф.Р.Лiвiс, К.Рейсом, К.Брукс, В.К.Вiмсат, Р.П.Блекмур, А.Тейт, Р.П.Воррен, Д.Девiдсон, Т.Хюм та iн., основна професiйна дiяльнiсть яких припадає на 1-шу пол. XX ст. В 50-60 pp. на грунтi теор. принципiв Н.к. виникають або активiзуються такi наук, напрямки, як мiфол. та екзистенцiалiстське лiт-знавство, структуралiзм, неориторика, герменевтика та iн. Б ори с Iванюк


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/nova_kritika.dhtml