КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/prishvidsheniy_rozvitok_literaturi.dhtml ПРИШВИДШЕНИЙ РОЗВИТОК ЛIТЕРАТУРИ orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17423 ПРИШВИДШЕНИЙ РОЗВИТОК ЛIТЕРАТУРИ. Типол. зiставлення, з од. боку, дає змогу встановити заг. епохальнi iнтернац. та зональнi закономiрностi, проте з iн., робить очевидним нерiвномiрнiсть : випередження й вiдставання в рiвнi культ, та лiт. розвитку. Причинами вiдставання бувають i внутр. особливостi соц.-iст. розвитку, i дiя зовн. несприятливих чинникiв. Так, колонiальне гноблення затримало культ, розвиток народiв Азiï й Африки. Розпад свiт, колонiальноï системи привiв до швидкого розвитку аз. та афр. л-р. Можна сказати, що iсторiя окр. най. л-р являє чергування перiодiв сповiльненого, iнодi нульового розвитку з перiодами П.р. Явиша П.р. показовi для словян, л-р. Словян, народи в X XI ст. аж нiяк не вiдставали вiд Зх. вропи, проте згодом стали вiдставати, бо зазнали татаро-монг. й тур. навали та подальшого ira. Другим чинником, який гальмував ïх культ, розвиток, була одвiчна агресiя нiм. феодалiв. П.р. сперше рос., а згодом й iн. словян, л-р починається з XV11J ст. Особливостями П.р. є, по-перше, його швидкiсть, по-друге, своєрiдне накладання однiєï стадiï на iн. : лiт. напрями ще нiби не встигають до кiн. розвинутися, коли виникають i швидко набирають сили наступнi. На матерiалi рос. л-ри це зазначив ше В.Бєлiнський, який писав: Ми враз переживаємо всi моменти європ. життя, котрi на Заходi розвивалися послiдовно. Так, за концепцiєю Д.Чижевського, укр. лiт. вiдродження (певною мiрою й нац. пробудження) починається з класицизму. Але класицизм був запiзненим: I.Котляревський травестiя Енеïда, Ода до князя Куракiна, комiчна опера Наталка Полтавка, водевiль Москаль-чарiвник»; I.Гулак- Артемовський переспiви псалмiв, послання, переробки (поль. байок I.Красицького, тв. iн. письменникiв). До того ж цей класицизм був неповний переважно створювалися тв. нижчих жанрiв. На класицистичну поетику накладалися ознаки пiзнiших напрямiв. Що ж до сентименталiзму, то можна погодитися з думкою того ж Д.Чижевського, щотв., якi, напр, М.Зеров, зараховував до цього напряму (Натадка- Полтавка», Квiтчинi повiстi) точнiше вважати за лiт. напрямом i стилем недиференцiйованими. Подiбне становище було й у чес. або пд.- словян. л-рах. Третьою особливiстю є те, шо л-ра, яка пришвидшено розвивається, набравши розгiн, не лише наздоганяє, але й переганяє iн. Так, рос. ri pa, яка протягом XVIII та 1-оï чвертi XIX ст. наздоганяла зх.- європ. л-ри, вгенiєм Онєгiним» (1823-1831) та Лихом через розум» (1823-1824) започинає крит. реалiзм у європ. л-рах. У творчостi Д.Толстого та Ф.Достоевського крит. реалiзм досягає найвищого розвитку у свiт, масштабi. Найбiльш розгорнуто проблема П.р.л. розглянута Г.Гачевим на матерiалi болг. л-ри 1-оï пол. XIX ст. Вiн визначав: дiячам культури Болгарiï та iн. балк. краïн XIX ст. було зрозумiло, шо ïх культури розвиваються пришвидшено, використовуючи досвiд передових європ. народiв, водночас створюючи своï культ, цiнностi на основi нац. традицiй. Процес П.р. в болг. л-рi розвивався надзвичайно iнтенсивно. Так, ше в 30-i роки XIX ст. … плiдним жанром були житiя святих, а в кiн, столiття вже виникли соцiалiстична поезiя та модернiстичнi течiï. Тобто духов. життя краïни за пiвстолiття пройшло шлях, який, напр., в Англiï чи у Францiï тривав ледве не тисячолiття (Гачев). Болг. письменники в 40-60-х рр. не сприймали творчостi О.Пушкiна, М.Лєрмонтова, М.Гоголя. Вони захоплювалися М.Ломоносовим, Д.Фонвi- зiним, Г.Дєржавiним, М.Карамзiним. Але в 70-i рр. Л.Каравелов i Х.Ботєв уже спромоглися вийти на худож. рiвень розвитку передових л-р вропи. Процес досягнення передового культ, рiвня своєï епохи завершився. Чудовий приклад П.р. дає нова чес. л-ра. У перiод чес. вiдродження вона ше не вiдокремилася цiлком вiд iн. галузей культури. Розвиваючись в єдиному рiчишi будительства, разом з народознавством, iсторiєю, фiлологiєю, журналiстикою, бiблiотечною справою, л-ра опановує в переважно нац., нац.-визвольний та специфiчно загальнословян. iдейно-тематичний i змiст: Я.Коллар, Ф.Челаковський, Й.Шафарик, i В.Ганка, Я.Копецький, Й.К.Тил, К.Я.Ербен. i Культура й л-ра чес. вiдродження набувають широкого звучання, але майже виключно у слов'ян. i свiтi. З сер. XIX ст. розвивається реалiст, л-ра. Починається розширення iдейно-тематичного 1 i дiапазону: вiд нац. та словян, проблематики до i соц. тематики, яка розвязується на чес. матерiалi. i Насамперед у творчостi першого у нов. чес. л- рi видатного сатирика К.Гавличека-Боровського. Потiм у тв. реалiстiв 2-оï пол. XIX ст. вiд Я.Неруди та В.Галека до С.Чеха. Чес. л-ра не просто досягає, але, можливо, на деяких дiлянках перевершує заг. рiвень розвитку європ. реалiзму. На думку львiвського вченого О.Чичерiна, поява Малостранських повiстей (1878) Неруди навiть визначає початок нерудiвського етапу розвитку реалiзму у свiт, л-рi: П.Неруда А.Чехов М.Коцюбинський. На зламi XIX i XX ст. у поезiï Я.Врхлiцького, Ю.Зейера, Я.Махара ‘освоюється нац. тематика минулого. Якiсно нов. етап починається з 20-х рр. XX ст. Причинами спалаху творчоï активностi були створення незалежноï Чехословацькоï республiки та становлення нац. самосвiдомостi, саме як самосвiдомостi державноï нацiï, котра має не лише внугрiшньонац., але й мiжнар. права, обовязки та iнтереси. Коли Чехословаччина тiльки склалася як держава, життя iн. народiв викликало у чехословац. читачiв особливе зацiкавлення. ïм важливо було знати, яке життя в iн. краïнах, де народи ранiш i в сприятливiших умовах створили нац. держави. На цей громадський запит вiдповiв шерег письменникiв, насамперед К.Чапек. Одна за другою виходять кн. його дорожних нарисе (1923-36). Зiставляючи побачене з рiдним, вiн шукає, чого можуть повчитися його земляки в iн. народiв. Нац. особливостi цiкавлять як втiлення iнтернац. сусп. явищ. Чи не найпершою чес. кн., яка завоювала справжнє свiт, визнання, були Пригоди бравого вояка Швейка {1921-23)Я.Гашека. Вроки 1-ïсвiт, вiйни та в роки повоєннi зявилась низка тв. письменникiв втраченоï генерацiï (амер. Е.Гемiнгвей, Д.Дос Пассос, Ф.С.Фiтцджеральд, В.Фолкнер; англ. Р.Олдiнгтон; нiм. Е.М.Ремарк; серб. М . IЧНЯНСЬКИЙ; укр. О.Туринський), де розповiдається про страждання, яке несе людям iмперiалiстична вiйна. Проте в жоднiй кн. автори не змогли показати трагiзм вiйни в поєднаннi з дотепною сатирою. В л рi того часу зображення вiйни як трагiфарсу вдалося лише Гашековi. Безсмертною заслугою письменника є створення образу найкращого в свiтi типового образу простоï людини, яка мимоволi стала солдатом iмперiалiстичноï армiï. Не менший свiт, розголос мала колективна драма на три дiï зi вступною комедiєю К.Чапека R.U.R.» (1920). Тема, сюжет та об рази чапекiвськоï п'єси по-рiзному використовувались, розроблялися багатьма зарубiжними письменниками. Не наводячи iн. прикладiв, обмежимося констатацiєю, шо посилення ваги словян, л-р у кiн. XIX та в XX ст. було iст. пiдготовлено ïх П.р. У тих випадках, коли рiзниця в стадiях лiт- культ. розвитку мiж л-рою. шо впливає, й л-рою- реиипiєнтом дуже вел.. можливе не пришвидшене проходження вiдповiдних стадiй, а, сказати б, перестрибування. Це мало мiсце, зокрема, в 2-й пол. XX ст., коли аз л-ри освоювали суч. європ. напрями, засоби, стилi. Прикладом може слугувати засвоєння япон. i кит. л-рою психол. реалiзму та словесного проз, зображення пейзажу. Iн. приклад стрибок» киргиз, л-ри вiд нар. героïчного епосу «Манас до прози Ч.Айтматова, що пiднявся на виший шабель свiт. суч. л-ри. Подiбнi феномени спостерiгаються в л-рах Африки (див. Негрииод). Анатолiй Волков URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/prishvidsheniy_rozvitok_literaturi.dhtml