КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/shedrivki.dhtml

	ЩедрIвки orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17844
 ЩЕДРIВКИ обрядовий жанр, пов'язаний зi святом зимового сонцестояння, сонцевороту. Виник в далеких язичницьких часах. Дуже близький за змiстом та функцiонуванням до коляли (колядки). Свого часу 111. та коляду ототожнювали, не бачили в них обрядово-функцiональноï вiдмiнностi. Термiн Ш.» деякi вченi (О.Потебня. В.Гнатюк, Ф.Колесса) вважали утворенням вiд поширеного приспiву Щедрий вечiр, добрий вечiр». Цим i пояснювали суто укр. назву Щ.. Насправдi ж коляди та Щ. розрiзняються за часом та за приуроченiстю виконання. На Рiздвянi свята виконуються коляди хлопцями та чоловiками рiзного вiку. Пiдготовка до свята вiдбувається при церквi. Звiдси i змiст коляд. Щ. виконуються здебiльшого дiвчатами i жiнками на Щедрий вечiр пiд Нов. рiк, напередоднi Водохреша. Така обрядово-функцiональна вiдмiннiсть мiж колядами та Щ. дозволяє говорити про бiльш давн. походження останнiх. Це пiдтверджується ше i тим, що слово коляда є похiдним вiд назви нов. року i явно запозичене у давн. римлян саiепсiае iопиагiпе. Перейшовши до вiзантiйцiв каïепсiаi. це слово разом з вiрою розповсюдилось серед сх. словян. У зх. слов'ян воно має таке ж церк.-обрядове походження. Коляда зазнала впливу з боку Щ. ïх форма, змiст та образнiсть мало чим вiдрiзняються. В даному випадковi йдеться про замiни язичницьких величальних формул на христ. Напр., поширений рефрен Ой дай. Боже є такою замiною. Основний же змiст спiльний для Щ. i колядок. Виняток становить та окр. група коляд, котра присвячена народженню Христа та прославленню Богородицi. Тобто це тi коляди, якi є явно церк. за походженням. В.сi iн. Щ. та коляди мають подiбнi структурнi складники-, заспiв (основна частина), приспiв (рефрен), поколядь (поспiв), десятискладова (колядки) i восьмискладова (щедрiвки) метр, будова вiрша. Такi типовi коляднi заспiви як Чи дома, дома пан-господарю?», Гордий i пишний пан- господарю», Чи спиш чи чуєш пан-господарю?» використовуються однаково i в колядках, i в Щ. Поколядi це побажання i резюме змiсту Щ. та КОЛЯДКИ: А за сим словом бувай же здоров. Бувай же злоров, пан — господарю… Дай же ти, Боже, а полi урожай. З полi урожай — а гумно звожай. А в гумиi хлiбно, в оборi вбiйно. В лому весiльно, на славу втiшно. Для Ш. та колядок характернi величальний настрiй, урочистiсть. За змiстом це зичення щастя, достатку в родинi, здiйснення прагнень, бажань, мрiй. Пiд час колядування вшановували всiх членiв родини. Це рiзнить Ш. за змiстом та об'єктом хвали: господаревi, господинi, синовi (хлопцевi), доньцi (дiвчинi), вдовi, бабi та iн. Напр., возвеличення образу господинi та ïï працi: Раненько встає, по двору холить. По лвору холить, як зоря сходить. По дрору пiшла золото внесла. По двору пiшла мед-вино внесла. Нар. традицiя зберiгає колядки та Щ. як один iз жанрiв, в якому найвиразнiше втiлення отримали основнi людськi цiннiснi категорiï: людянiсть, працелюбнiсть, шедрiсть, служiння громадi, любов, чеснiсть, повага до традицiй. Саме цими якостями Ш. (i колядки) забезпечили собi довговiчнiсть, початок якоï губиться в далекiй язичницькiй давнинi. Iгор Зварнч


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/shedrivki.dhtml