КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/sirventa.dhtml

	Сирвента orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=17594
 СИРВЕНТА (вiд лат. яегиiге служити, бути на службi у когось; Прованс, sirventes; франц. егиепiоiз, iтал. зiгиепґе$е) зх-європ. лiро- муi ж анр з полемiчною настановою. Виникла у творчостi Прованс, трубадурiв (XII- ХШ ст.) на противагу любовнiй поезiï, зокрема, каицоиi, хоча подекуди свiдомо запозичала в неï строфiчну будову та мелодiю. Основнi тематичнi напрямки С. мали громадське значення: полiт., соц., рел., антиклерикальний, воєнний вихваляння можновладця або лицаря, учасника хрестових походiв, i тому незрiдка набувала характеру iнвективи, сатири, памфлета на ворогiв та iн. авдиторних жанрiв з властивим ïм тенденцiйним призначенням шодо вiдстоювання колективноï правди. Дiалогiчний характер С. спричинив обмiн мiж трубадурами своïми тв. Одним з поширених варiантiв цього жанру є т.зв. персональна С., в якiй обговорюються гiднiсть та вади тiєï чи iн. особи. Напр., пародiйна «Пiсня, в якiй трубадур зображує дванадцять своïх побратимiв, а в останнiй строфi себе Пейре Овернського. Ця пiсня була продовжена Пiснею, шо лодає вiдомостей до попередньоï Монаха Монтаудонського. Найвiдомiшi творцi С.: Бертран де Борн, Гiрей де Борней, Пейре Карденаль, Гiльйом Фiгейра, Монтар Сартр. У ХIII-ХIУ ст. С. розповсюдилась в ром. л-рах, особливо, в iтал. та порт. Iтал. С. була переважно полiт, за своïм характером i мала таку строфiчну будову: АААв, ВВВс. З XIV ст. набував виключно дидактичного характеру. До XVI ст. жанр, актуальнiсть С. зменшується. Людмила Сердюк


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/sirventa.dhtml