КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/vangelski_syjeti.dhtml

	ВАНГЕЛЬСЬКI СЮЖЕТИ orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=16723
 ВАНГЕЛЬСЬКI СЮЖЕТИ (i мотиви) група сюжетiв, якi походять з Нов. Завiту i вiдображають життя, смерть та воскресiння Христа, а також земну долю апостолiв i перших християн (апостольських мужiв). Важко уявити собi розвиток європ. л-ри та мист-ва в перiод останнiх двох тисяч р. без цiєï групи сюжетiв. Особливо вагома ïхня роля в л-рi та мист-вi Сер- вiччя, якi були естетично'худож. виразом иерк. iдеологiï в бiльшостi випадкiв. В укр. л-рi з Киïв, часiв .с. становлять потужний комплекс, джерело духовностi та основу сюжетноï будови. В мiстико-символiчному сприйняттi подiï євангелiй начебто не припиняються нiколи: «Христа розпинають знову, повторюється трагедiя зради, хресних мук, смертi й воскресiння. У романi Достоєвського Злочин та кара» все, по сутi, побудовано на євангельському сюжетi, аж до мiфеми про Соню Мармеладову, палiння» якоï сталося в той самий час з шостоï по девяту годину , коли Христос конав на хрестi, а плата за ïï грiх точнiсiнько така, як цiна невинноï кровi Христа, «акелдома»: тридцять целкових. I воскресiння загиблоï людини Раскольнiкова є аналогiєю виправдання Адамового грiху, грiху гордостi й сваволi невинною кровю жертви. Цей приклад показує, як широко, тонко й розгалужено використовується той чи iн. сюжет Нов. Завiту в суч. худож. л-рi, становлячи мiстико- ментальний план тв. Разом з тим можна окреслити певне коло таких сюжетiв: Рiздво Спасителя, його отроцтво, початок проповiдi й мандрiвне життя проповiдника, Христос та Його учнi, Христос та фарисеï, Христос та народ, Тайна Вечеря, по цiлунок Юли. муки Страсного тижня, хресна смерть. Воскресiння, поява перед учнями та Вознесiння. Цi сюжети варiюються в бiльш пiзнiй л-рi з рiзним ступенем наближеностi до прототипу. Так, мiфема Рiздво» стає основною для численних житiй, героï яких можуть бути з моменту народження позначенi якимось знаком небес. У М.Гоголя у Ночi перед Рiздвом ця мiфема тоне в фольклор.-побутовому матерiалi й сприймається крiзь призму свiтогляду- таких персонажiв, як коваль Вакула. Iнколи .с. не використовується як такий: береться лише окр. мотив його. Так, в Повiï Мирного виразно простежується розгорнення моменту з ситуацiï Христос та блудниця», i епiграфам до цього тв, можна було б поставити слова Христа Хто з вас без грiха, нехай перший кине в неï камiнь; долю повiï трактовано не в дусi золаïзму. як це вимальовується на перший погляд, а в ключi християнського всепрощення. Така символiко-пiдтекстова прихованiсть .с. робить ïх часом невловимими для суч. читача, вимагає врахування культ, коду минулих епох. Часом той чи iн. .с. набуває полемiчного звучання, як iсторiя Юди Iскарiота у Л.Андреева, котрий намагався довести, шо зрадництво Юди було теж мiсiєю не менш значною, нiж мiсiя самого Христа. Iнколи сюжет стає просто засобом надання вагомостi iншому матерiалу, красномовством, як в романi Л.Арагона Страсний тиждень, присвяченому насправдi подiям з життя художника Жерiко. В л-рi, шо знаходиться поза колом власне християнських iдей, можливе й творення нов. апокрифiв з суто художнiми цiлями, як це зробив М. Булгаков в Майстрi та Маргаритi», розгорнувши на базi євангельськоï оповiдi про Муки та смерть Христа власну легенду та власний мiф. Своєрiдним i малодослiдженим варiантом месiанськоï теми варто вважати тi паралiт. тексти про життя та дiяльнiсть 'основоположникiв» нов. мiфiв, якi виразно складалися з урахуванням .с. (бездоганне дитинство та муки В.Ульянова тощо). Тема Христа стає вже в XIX ст. засобом монументалiзаиiï зовсiм iн. героïв (пор.: Его еше покамест не распяли, Но час придет он будет на кресте. Его послал Бог гнева и печали Царям земли напомнить о Христе», шо є панегiриком М.Некрасова М.Чернишевському). З цього ж ряду Христос з червоним прапором попереду нов. дванадцяти апостолiв у поемi О. Блока. Щоправда, туг простежується й певний звязок iз апокалiптичним сюжетом Антихриста, який становить вже мотив iн., апокалiгггичного циклу. В Апокалiпсисi» (або ж Одкровеннi св.Iоана), який вмiщено наприкiнцi Нов. Завiту, подано небесну iпостась Христа, яка повторює риси фаворського перевтiлення i мислиться ЯК ВIЧНI, незмiнна й справжня особа Спасителя. В Апокалiпсисi розвинуто риси жанру пiзньоюдейськоï л-ри, шо пророкувала майбутнє царство Мессiï i вiщувала кiн. свiту (це окр. кн. Ст. Завiту напр., 2-а частина кн. Даниïла, або деякi апокрифи). Проте християнський Апокалiпсис Iоана є цiлком самостiйною за сюжетом структурою, в якiй вимальовується образ майбутнього Страшного Суду, стан ранньохрисг. Церкви в часи Нерона, подано численнi видiння знамень та кар, якi, зокрема, включають тай використанi суч. л-рою мотиви, як Кiнь блiдий», Зiрка Полинь, Антихрист та Звiр тощо. Окр: уваги заслуговує мотив загибелi Вавилону, цього символу цивiлiзацiï Каïна, який з перших сторiнок Ст. Завiту пiдлягає суворому осуду i е вiдлунням духов, конфлiкту часiв зародження цивiлiзацiï в Месопотамiï. Нарештi, третiй цикл сюжетiв (формально другий) становлять дiяння апостолiв. Розповiдь про становлення Церкви вiл моменту явлення Трiйцi (зiшестя Св. духу), про мiсiонерство апостолiв (переважно Павла) подано й у Посланнях апостолiв. Сюжети цiєï 3- оï групи в Сер-вiччi були, як i сюжет Христа, основоположними для теологiчноï л-ри (в апокрифiчних євангелiях деклароване авторства того чи iн. апостола Петра, Томи тошо було нарiжним каменем усiєï побудови). В Нов. час вони стали пiдгрунтям для iст. романiв типу Quo vadis» ґ.Сенкевича. Мотив євангельського апостола досить популярний в л-рах Сх. вропи (поль., чес., угор.), знаходячи рiзноманiтнi жанр, рiшення. В рос. л-рi, окрiм згаданих тв. Андреева, i Булгакова, це — Ковток свободи Б.Окуджави. В укр. письменствi поема Марiя Т.Шевченка, роман Сад Гетсиманський I.Багряного, збiрка В.Барки Апостоли. Семен Абрамович


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/LEXIKON/vangelski_syjeti.dhtml