Висловлення

ВИСЛОВЛЕННЯ — основна одиниця мовленнєвоï
комунiкацiï, сфери спiлкування. Висловленням називається
мовленнєва реалiзацiя речення, в якому вiдображенi ситуативнi
завдання, що можуть знаходити варiювання у розповiднiй, питальнiй,
спонукальнiй, бажальнiй настановi речення: Ми думаємо про
майбутнє /Ми думаємо про майбутнє? Думаймо про
майбутнє/Нехай думали б ми про майбутнє. У спiввiдношеннi з
реченням висловлення може характеризуватися кiлькома основними виявами,
з-помiж яких слiд розрiзняти:
1) загальноiнформативне висловлення (вiдповiдь на питання: Що
трапилось? -> Ми думаємо про майбутнє);
2) частковоiнформативне (вiдповiдь на питання: Хто думає про
майбутнє? -> Думаємо про майбутнє ми) ,
3) загальноверифiкативне, де мовець пристосовує висловлене щодо
самоï мовленнєвоï ситуацiï —
зясовує, чи вiдповiдає по-вiдомлюване обєктивнiй
дiйсностi (вiдповiдь на питання: Думаємо ми про
майбутнє?);
4) часткововерифiкативне (передбачає вiдповiдь на питання: Чи про
майбутнє думаємо ми?).