КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/STATTI/mikola_hviloviy_start_u_tvorchiy_svit.dhtml МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ Старт у творчий свIт (Микола Хвильовий Твори в п'ятьох томах ТОМ 1) orig (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=3998 Весною 1921 року Микола Фiтiльов, скромний i нiкому ширше невiдомий працiвник богодухiвського вiддiлу На родноï освiти, прибув до Харкова. Здається, вiн не мав тут нiкого з близьких друзiв чи знайомих. Можна лише припу скати, що його друг редактор Богодухiвщини Борис Ко лос, давнiй товариш i однопартiєць В. Блакитного-Еллана, листовно рекомендував останньому прийняти М. Фiтiльо- ва в своє середовище. М. Фiтiльов увiйшов у лiтературне середовище Вiстей вiдразу, але не використав його для себе. Вiн не посiв жодноï платноï посади у Вiстях чи в ДВУ, а волiв бути незалежним. Також вiн не використав у жоднiй мiрi свого партiйного квитка i не посiв жодноï, як тодi казали, висококальорiйноï посади в партiйному чи культурно- громадському життi. За спогадами А. Любчен- ка,*) Хвильовий пригадав собi свiй ще юнацький фах слю саря i працював на одному харкiвському заводi. За iнфор- мацiями О. Гана,**) вiн влаштувався на працю в культур но-освiтньому секторi якоïсь вiйськовоï частини в Харковi й з цього жив. У всякому разi все це для М. Хвильового було третьорядним. Вiн приïхав до молодоï столицi поре- волюцiйноï Украïни не по теплу посаду. Вiн приïхав з зата- *) Ваплiтянський збiрник, упорядкування й редакцiя Юрiя Луцького. Видання Канадського Iнституту Украïнських Студiй, Едмонтон, 1977, стор. 33, 35. **) О. Ган. Трагедiя Миколи Хвильового, стор. 31. 36 єною, але вiддавна вимрiяною думкою нарештi випробу вати своï творчi сили в лiтературi. Вiн готувався до цього вдумливо й серйозно давно. I приïхав вiн не з порожнiми руками. Вiн привiз з собою багато зшиткiв, виповнених прозою i поезiєю його творiв, що ïх вiн довгi роки ви ношував, обдумував, багато разiв переробляв i удоскона лював. Ми знаємо, що почав вiн писати давно, ще до рево люцiï 1917 року. Але з друком вiн не спiшив. У своïй твор чiй лябораторiï вiн пристрасно шукав свiжого, адекватного до новоï доби слова, нових мистецьких засобiв та нових сюжетних форм. I лише на початку 20-их рокiв М. Хви льовий вирiшив, що настала його пора, що вже можна спробувати подати на суд широкого читача своï писання. Для багатьох читачiв, що знають М. Хвильового як прозаïка, буде можливо несподiванкою довiдатися, що де бютував вiн поезiями. Вже влiтку 1921 року у виданнi Все- укрлiткому, виходить окремою книжкою поема В елек тричний вiк. Автором ïï був, до того нiкому невiдомий Микола Хвильовий. З того моменту Микола Григорович Фiтiльов умер назавжди. В украïнську лiтературу прийшов молодий дужий талант Микола Григорович Хвильовий. *** У Харковi тодi лiтературне украïнське життя ледве жев рiло. диний визнаний ширше поет був Василь Еллан, ав тор тодi вже збiрки поезiй Удари молота i серця. Вiн же редагував єдину тодi в Харковi украïномовну газету Вi стi, орган ВУЦВК. Навколо цiєï газети й крутилося тодi все нечисленне лiтературне життя столицi. Трiшки пiзнiше переïхав з Києва до Харкова Сергiй Пилипенко прозаïк, байкар i публiцист, який вiд 1922 року почав видавати дру гу велику всеукраïнського значення газету Селянська прав да. Якщо навколо Вiстей В. Еллана купчилися початку- Ючi лiтератори мiськоï робiтничоï та iнтелiгентськоï МОЛО ДI, то навколо Селянськоï правди i Пилипенка почали гуртуватися молодi таланти села, що прагнули виявити себе в лiтературi. 37 Уже лiтом 1921 року навколо Вiстей гуртуються: Во лодимир Коряк, недавнiй царський полiткаторжанин, пi знiше активний боротьбiст, темпераментний i модерний лiтературний критик-iмпресiонiст, автор численних нари сiв у збiрниках Червоний вiнок (1919), Мистецтво (1919), Зшитки боротьби (1920); Майк Йогансен, освiче ний i талановитий початкуючий поет, син професора нi мецькоï мови й лiтератури; несподiвано завiтав до Вi стей, демобiлiзувавшись з армiï, замрiяний лiричний поет Володимир Сосюра. У цьому гуртi знайшов своє найкра ще середовище i Микола Хвильовий. Так постала перша п'ятiрна фаланга молодих лiтера торiв, яка в цьому великому, але не величному слобо жанському мiстi, на початку 20-их рокiв запалила першi смолоскипи нового пореволюцiйного лiтературного проце су. Спочатку були це альманахи (Штабель 1921, На сполох 1921), потiм iдея перiодичного лiтературно- мистецького журналу Шляхи мистецтва, перше число якого вже вийшло було наприкiнцi 1921 року i, нарештi, iдея нового збiрника, як манiфесту, як кредо нового поко лiння мистцiв революцiï. Таким принциповим словом но вого поколiння став збiрник Жовтень, що вийшов дру ком у листопадi 1921 року. Його переднє слово, що мало промовисту на той час назву Наш унiверсал до робiтниц тва i пролетарських мистцiв украïнських пiдписали три молодi поети: Микола Хвильовий, Володимир Сосюра i Михайло Йогансен. Вiдштовхуючись вiд усiх старих лiтературних шкiл i на прямкiв, у пiднесено-романтичному стилi вони писали: Однаково одгетькуючи всiляких неокляси- кiв,.. що годують пролетарiят заялозеними фор мами з минулих столiть, i життєтворчих фу туристичних безмайбутникiв, що видають голу руйнацiю за творчiсть, та всiлякi формалiстичнi школи i течiï (iмажинiзм.комфутуризм тощо) ого лошуємо еру творчоï пролетарськоï поезiï справ- 38 жнього майбуття. Мiдяною сурмою скликаємо до наших лав розпорошенi творчi одиницi робiтництва. Формуємо загони. Органiзуємо регулярну армiю мистцiв пролетарiяту. Нашi лави крилатi споюватимемо залiзною дисциплiною робочих ритмiв i пролетарських метафор. В цьому попередники нашi й пророки Шевченко i Франко.*) А ïхнiй однодумець i теоретик Володимир Коряк свою провiдну статтю Етапи, в тому ж збiрнику, закiнчував такими знаменними словами: Перегортається нова сторiнка iсторiï. Не но ва школа, не новий напрямок, не течiя в рамцях старого мистецтва, але цiлковите зiр- вання тяглости з усiм попереднiм, знищення всiх традицiй. Початок новоï ери.**) На всьому цьому, як бачимо, лежить тавро теоретичноï фразеологiï Пролеткульту. Але то не шкодило. Такий був стиль i дух часу. Згодом все це вiдсiялось. Пiдписанi пiд Унiверсалом практично вже й тодi були антипролеткуль- тiвцями. А пiзнiше ïх мистецька позицiя стала цiлком про тилежна до Пролеткульту. Важливо тут те, що збiрник Жовтень та його Унiверсал виразно здеклярували но ву добу лiтературного процесу. Саме ту добу, в якiй доля судила Миколi Хвильовому зiграти велику новаторську i, зрештою, трагiчну ролю. *) А. Лейтес i М. Яшек. Десять рокiв украïнськоï лiтератури (1917- I927), том 2, Харкiв, ДВУ, 1928, стор. 65. **) Там же, стор. 64. URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/STATTI/mikola_hviloviy_start_u_tvorchiy_svit.dhtml