КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/STATTI/tamara_borisyk_lisova_pisna_lesi_ukrainki_i_zatopleniy.dhtml

	Тамара Борисюк ЛIСОВА ПIСНЯ ЛЕСI УКРАÏНКИ I ЗАТОПЛЕНИЙ ДЗВIН ГЕРГАРТА ГАУПТМАНА orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=3035
 Неоромантичний театр кiнця XIX початку XX столiття, зберiгши орiєнтацiю на кла- сичнi зразки драми-феєрiï, знайшов для неï новi зображально-виражальнi можливостi. Жанрову структуру феєрiï визначав синтез засобiв лiтературно-художнього мислення i фольклору, мiфологiï. В основi сюжету було закладено дуалiзм думку про два свiти, дiза начала, що живуть у людинi. Вершинними явищами жанру драми-фесрiï вважають Сон лiтньоï ночi В. Шекспiра, Балладину Ю. Словацького, Снiгуроньку О. Островського, Затоплений дзвiн Г. Гауптмана.
 Поява Лiсовоï пiснi Лесi Украïни спричинена певною закономiрнiстю до такого притчево-фiлософського жанру украïнська лiтература мала нахил здавна. Уже в Словi о полку Iгоревiм дiють всiлякi мiфологiчнi iстоти. Далеким прообразом драми-феєрii стала балада, фольклорна й лiтературна. А персонiфiкованi добрi та злi сили в середньовiчних рiздвяних мiстерiях, вертепних дiйствах доводяться вiддаленими прародичами таких персонажiв Лiсовоï пiснi, якi Доля, Злиднi, Пропасни- ця-Трясовиця. Невипадково першi твори Лесi Украïнки, зокрема П Русалка, були певною мiрою наслiдуванням балад Шевченка. Дослiдники констат**али спср:дненiсть Лiсовоï пiснi з феєричними ознаками Лiлеï Шевченка мотив трагiчного вмирання й оживання людини, перетвореноï на рослину. Однак елементи драми-феєрiï простежуються й до Шевченка. Досить згадсгрч ЕнеТду I. Котляревського, поему-баладу Богдан . Гребiнки, Чари К. Тополi. V
 Франко у статтi Русько-украïнський театр (Iсторичнi обриси) згадував т. зв. опери чародiйськi, серед яких називав п'єсу незвiсного автора, писану напiв по- украïнськи i напiв по-польськи, п. з. Украïнка, або заклятий замок К
 У 1889 роцi Леся Украïнка разом з групою молодих плеядIвцiз поставила собi завдання пiднести украïнську лiтературу до рiвня найрозвиненiших лiтератур свiту. Завдяки вивченню рiдного фольклору, мiфологiï, досвiду нацiональноï лiтератури i свiтового письменства вона прийшла до цiлком самостiйноï системи, детермiнованоï авторським мiфотзоренням. У Лiсовiй пiснi фiлософськi проблеми сутностi людського буття висловлено засобами народноï мови, фольклору, мiфологiï. Головним об'єктом твору стає людська душа, духовний свiт особистостi з ïï почуттями, переживаннями, людина як самоцiннiсть, здатна змiнити оточення.1^
 Для означення, характеристики, усвiдомлення жанрових особливостей Лiсовоï пiснi важливе мiсце має порiвняння ïï твору з iншими драмами-феєрiями. Питання типологiï цього шедевру поетеси давно вже розглядалося в лiтературознавчiй науцi Хоча свого часу П. Пономарьов вважав, що з такими творами, як Затоплений дзвiн Г. Гауптмана, Синя птиця М. Метерлiнка, Зачароване коло Л. Рiдеяя, Лiсовi тайни . Чирикова, Над Днiпром О. Олеся, драма-феєрiя Лесi Украïнки нiчого спiльного не має 3.1 Франко I. Зiбр. творiв : У 50 т. К., 1977. Т. 29. С. 313.2 Див.: Марковський М. Лiсова пiсня Лесi Украïнки й Тiнi забутих предкiв М. Коцюбинського // Зап. наук, т-ва iм. Т. Г. Шевченка. 1930; Г озенпуд А. Поетичний театр К., 1947; Ласло-Куцюк М. Велика традицiя Бухарест, 1979; Н а дя р н и х Н. Зброя iскриста. К-, 1980 та iн.3 Див.: Пономарьов П. П. Фольклорнi основи Лiсовоï пiснi Лесi Украïнки // Матерiали до вивчення iсторiï украïнськоï лiтератури. В 5 т. К., 1961, Т. 4,С. 201202.Слово i час, 1990, Л5 З15Поетеса високо цiнувала драматичнi твори О. Олеся, Г. Зудермана, Г. Iбсена, М. Метерлiнка, Г. Гауптмана, якi стали виявом нових шукань у драматургiï кiнця XIX поч. XX ст. Варто, проте, зауважити, що вона аж нiяк не iдеалiзувала стильовi течiï європейськоï та скандiнавськоï лiтератур. Тим-то й Лiсова пiсня спорiднена з дра- мами-феєрiями (чи драмами-казками) письменникiв свiтовоï та украïнськоï лiтератур насамперед жанровими рисами, хоча ïï фiлософська концепцiя, за певних збiгiв, цiлком оригiнальна.Отож зупинимося докладнiше на жанрових особливостях та специфiцi Лiсовоï пiснi i Затопленого дзвону, маючи намiр не тiльки виявити аналогiï, а й простежити, як у поетеси проходила творча робота на пiдставi певного iмпульсу. Справа ж не тiльки з подiбностях, а й у моментi вiдштовхування вiд певного матарiаiiу. З iншоïо боку, вплив може бути на письменника навiть не через лiтературу безпосередньо, а через дух часу (Леся Украïнка).^Затоплений дзвiн (1896) Гауптмана, безперечно, мав великий вплив на письменницю. До цього драматурга Леся Украïнка ставилася з великим пiєтетом i чимало писала про ньогоУÏНа думку О. Косач-Кривинюк, може й не випадково по захопленнi драматичними творами Гауптмана Леся Украïнка переходить i сама майже виключно до драматургiï. I чи Потоплений дзвiн до певноï мiри не вiдбився в Лiсовiй пiснi?4. О. Стешенко згадувала, що, захоплюючись твором Гауптмана, поетеса водночас говорила, що автор зробив помилку надто мало дав своïй п'єсi фольклорного забарвлення5. Про сильне враження, яке справив на поетесу Затоплений дзвiн, можна судити i з численних посилань та згадок про окремi епiзоди твору в листуваннi б.
 До зiставлення Затопленого дзвону й Лiсовоï пiснi вдавалося багато лiтературознавцiв, зокрема, М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Марковський, В. Петров, чеська дослiдниця Л. Геник-Березовська, румунська М. Ласло- Куцюк. Спираючись на найновiшi данi нiмецького лiтературознавства, М. Ласло-Куцюк iде далi вiд своïх попередникiв у розшифруваннi складноï символiки Затопленого дзвону. На ТI думку, в цьому творi втiленi особистi переживання самого драматурга, який задля нового кохання покинув дiтей i дружину. Кохання стає трагедiєю не лише для героя драми, а й для оточення.
 Спираючись на систематизацiю свiтових символiв й мiфiв, розроблену Ж. Дюраном, М. Ласло-Куцюк вiдносить Гейнрiха до типу героïв, якi поєднують у собi атрибути неба i сонця7. При такому витлумаченнi, вважає дослiдниця, все у творi видається ясним, i всi туманнi символи покажуться нам iзоморфнi, взаємозв'язанi i взаємозалежнi (252). Гейнрiх вважає себе сином сонця (Фрейра) цим i пояснюється прагнення героя до висоти, вертикальний рух постiйно супроводжує дiю п'єси (252). У рамках цiєï унiверсальноï архетипноï символiки (зокрема архетипу сонце), пояснюється вся концепцiя Затопленого дзвону. Сюжетно, композицiйно, образно це змагання дня i ночi, висоти i пропастi, героïзму i пiдступностi, чистоти i грiховностi, i в цiй боротьбi перемога зостається на сторонi останнiх (253).
 Лiсова пiсня, на думку дослiдницi, будується на архетипi дерева. Мавка втiлює образ дерева, яке проросло з людини. Навколо цього групується весь символiчний ансамбль твору. Тому в основу композицiï п'єси покладено ритм пiр року воскресiння й завмирання дерева, тодi як Затоплений дзвiн будується на змiнах дня (сонця) i ночi, темряви i свiтла.
 ч/Однiєю з ознак Гауптмановоï драми-казки є трагiчнiсть, точнiше трагедiя людини, котра весь час поривається до верховин, але не може перебороти iнерцiï долин. Трагедiйнiсть п'єси постiйно посилює голос дзвону: вiн проходить через увесь твiр. Проблематика драми-феєрiï Лесi Украïнки значно ширша. Тут теж є глибока трагедiя зневаженоï душi (Мавка), мотив вiльних зисокостей i низинних людських стежок, де неволя тягар свiй носить, а також мотиви темряви, свiтла, вогню. Але основна ïï концепцiя безсмертя людськоï душi, ÏТ внутрiшня свобода, гармонiйна цiлiснiсть.'/ Для осягнення поставленоï у творi мети Леся Украïнка вдається до символiчного4 Косач- Кривинюк 0. Додаток до рукопису Г. Лазаревського // Фондо- сховище КЛММ Лесi Украïнки. Од. зб. 108. С. 2.5 Спогади про Лесю Украïнку. К., 1971. С. 328.^6 Див., зокрема: Украïнка Леся. Зiбр. творiв : У 12 т. К-, 1978.Г. 11. С. 143, 110. Далi зазначаємо в текстi том i сторiнку.
 7 Ласло-Куцюк М. Леся Украïнка i Гергаодт Гауптман // Велика традицiя. Бухарест, 1979.С. 251. Далi зазначаємо в текстi сторiнку.iд Слово i час, 1990, Зписьма, допомагає осягнути ширшi перспективи сучасного, минулого i майбутнього. Свого роду символом цеє! єдностi, того моменту в життi людини, коли вона пiдноситься вiд буденщини до поетичного пориву (як вияву виняткових можливостей), у Лiсовiй пiснiï стає сопiлка.^У Затопленому дзвонi свiт природи та його сили майже поспiль ворожi людинi: Гейнрiх за допомогою Раутенделяйн примушує працювати на себе карликiв шляхом цiлковитого Тх закрiпачення й жорстокого насильства. У Лiсовiй пiснi здiйснюється гармонiя лiсових сил з людськими на основi мудроТ, рiвноправноТ домовленостi. Цей мотив дуже поширений у фольклорi.^3а народними переказами людина може скласти угоду, скажiмо, з лiсовиком: записати йому саою душу, i тодi вiн сприятиме в полюваннi наганятиме мисливцевi звiрину8. Мотиз угоди й злагоди людини з природою Леся Украïнка зумiла глибоко переосмислити. У Лiсовiй пiснi мiфологiчна сила то сила природи з ÏТ мудрiстю. Людина вчиться у природи, природа вчиться в людини. Людина i природа частини великого символу. Лiс не тiльки основа добра (Що лiсозе, то не погане, сестро, Усякi скарби з лiсу йдуть……5, 246). Лiс i вода основа основ людського буття i початок усього сущого на землi. Людина не здатна бути сильнiшою за природу лiс, воду, землю, бо сама походить од них. Своïм твором поетеса полемiзує з концепцiєю Затопленого дзвону, за якою людина повинна бути сильнiшою вiд землi. У Лiсовiй пiснi, навпаки, лiс i його свiт постають могутнiми, вiчними, безсмертними, пiдтримують людину i дають Тй духовну силу.
 Отже, свiт природи лишається непохитним, стiйким, еволюцiонували ж рiвнi людського свiтосприймання, пiзнання людиною сил природи.
 У статтi Лесi Украïнки Михаель Крамер. Последняя драма Гергарта Гауптмана знаходимо зауваження i стосовно Затопленого дзвону. Вiдтак можна бачити, чого в драмi-казцi нiмецького драматурга авторка Лiсовоï пiснi не сприймала i критикувала i що, цiлком закономiрно, вона зробила iнакше у своєму творi.
 У багатьох драмах Гауптмана, не исключая даже неземного Потонувшего колокола (8, 133), є багато натуралiстичних сцен i висловiв. Лiсовик у нього смердючий цап. Хтивий i бруднiей Водяник сидить у колодязi, з якого Раутенделяйн набирає зоду для зцiлення Гейнрiха. У творi багато деталей, порiвнянь i персонажiв (вошi, блолн, кроги) вкрай неестетичних, звертання до окремих героïв лайливо-брутальнi. Усе це контраст до нiжноï й делiкатноï поетизацiï лiсового свiту в драмi-казцi Лесi Украïнки. Поетеса пiдкреслює постiйний мотив самотностi героïв Гауптмана, до одиноких неудачников вiдносить Гейнрiха. В Лiсовiй пiснi Мавка спочатку теж самотня в лiсовiй громадi через свою вищiсть над свiтом природи, адже вона покохала Лукаша, в якому побачила цвiт душi, великий мистецький талант-скарб. Цей порив, притаманний лише людськiй природi, дав Мавцi душу, яка стихiйно вiдчувала неспроможнiсть iзольованого буття, шукала виходу за його межi. Любов, яка вiдродила ТI, стає згубою. Але це i є справжнє коханнявластивiсть зректися себе. Вiд власних трагедiй до служiння людям. Таке трактування символiки надає творовi высший смысл, на що звертала увагу Леся Украïнка, характеризуючи стильову манеру д'Ан- нунцiо.
 Жiнки у творах Гауптмана, на думку Лесi Украïнки, дрожащие тени своих мужей (8, 137), чого не скажеш про жiнок Лiсовоï пiснi. Така розстановка акцентiв у драмi-феєрiï виходить з украïнськоï народноï традицiï, згiдно з якою жiнка в суспiльному i громадському життi була рiвноправною. У статтi Новые перспективы и старые тени письменниця простудiювала свiтову лiтературу пiд кутом зору образу жiнки. Высшим женщинам Жорж Санд, а також женщины- полузверя (или просто зверя), типу синего чуяка, нiмецького iдеалу вiчноï жiночностi Леся Украïнка протиставляє жiнку- фiлософа (8, 79, 94). У Лiсовiй пiснi поетеса дає такий тип жiнки Мавку, для якоï обставини навколишнього буття не мали авторитету законностi, влади над людиною. I водночас Леся Украïнка свою героïню не вiдчужує вiд середовища, а шукає новий характер зв'язкiв мiж особистiстю й оточенням i природним, i людським.
 У прагненнi авторки гармонiзувати високi фiлософськi проблеми й фантастику фольклорно-мiфологiчного свiту оригiнальнiсть задуму поетеси, ТI новаторство в розвитку жанру феєрiï.8 Див.: Иванов П. Народные рассказы о домовиках, леших, водяных и русалках. Харьков, 1894. ,2. Слово i час, 1990, ,з 317В образi Гауптманового Гейнрiха письменниця бачить неспроможнiсть рiшуче г назавжди порвати з буржуазною сiм'єю, в полонi яко? вiн перебуває. Автор Затопленого дзвону не показав трагедiï, що дає глибiнь i змiст життю (8, 185). Це цiкава вказiвка для розумiння образу Лукаша: свою роздвоєнiсть вiн переборов i беззастережно порвав з оточенням, яке засмоктувало його поетичну сутнiсть. Творячи образ Лукаша, Леся Украïнка видiлила в ньому не власнi риси селянина, а начала природноï людини, якi виникають у процесi спорiднення з природою. Але природне у поетеси не абстрактне: воно втiлене у народно- нацiональному характерi. Обдарованiсть, що найяскравiше втiлилась у Лукашевi, свiдчить про можливостi народного характеру. Душа прагне волi як свободи природноï людини. У своєрiднiй мiфологiчнiй формi Леся Украïнка дала свою концепцiю людини, детермiновану спiввiднесенням реального i символiчного. Iдейно-естетична позицiя Лесi Украïнки розкривається в Лiсовiй пiснi черезсвiтосприймання дiйсностi i мiфа. Нова концепцiя людини позначилася на особливостях характеротворення, де всi героï однаково сувереннi, хоча ролi ïх можуть рiзнитися обсягом i якiстю*.J Полемiзуючи певною мiрою з концепцiєю Затопленого дзвону, Леся Украïнка свiдомо уникала багатьох реалiй украïнського фольклору, iдентичних тим, до яки вдався нiмецький драматургХ/У пiснi Ой у полi зелена трава, записанiй нами в полiському селi Тур, мати пiшла по воду i набрала вiдро слiз. Це символ туги за дочкою, яка прилiтає до матерi зозулею. Вiдерце слiз, яке носять на тому свiтi сироти, є у вiдомих записах Б. Грiнченка10. У Затопленому дзвонi дiти Гейнрiха* також носять глеки слiз своєï покинутоï матерi. У своєму творi Леся Украïнка уникнула й образу бджiлки, яким починається драма Гауптмана. Прототип дядька Лева- був пасiчником, але поетеса позбавила його цiєï ознаки, яка змусила б ïï вдатися до образу багатьох полiських пiсень ярая бджiлка, бджола боровая.Гейнрiх, покинувши дружину з двома дiтьми, закономiрно мусив вiдчути i каяття, i докори сумлiння. Леся Украïнка тонко уникала цього: Килина вдова, вона привел у хату Лукаша дiтей вiд першого чоловiка. Украïнська народна мораль неодмiнно засудила б легковажнiсть батька, який покидає своïх дiтей задля нового кохання.
 I не випадково у планi повiстi Лесi Украïнки Приязнь (Беруть у двiр вцю…} Дарка осуджує Данила саме за подiбний вчинок.
 У Затоплений дзвiн Леся Украïнка назвала неземним. За жанром це символiчна, навiть символiстична драма, тодi як Лiсова пiсня, за визначенням самоï Лесi Украïнки, символiчно-реалiстична. /Вже Франко гостро критикував Гауптмана за невмотивованiсть окремих сцен i подiй (зокрема, невiдомо, для чого Гейноiх будує храм у горах, де нема людей, транспортує в гори дзвiн). Очевидно, це пояснюється жанровою природою суто символiчноï драми, автор якоï не дбав про детермiнацiю фабули. Остаточно виходить, що вся драма якась алегорiя, якась символiка, значить, не те, що змальовано, а щось iнше п.
 ^/Композицiя драми-феєрiï Гауптмана, однак, має внутрiшнiй ритм, прихований символами. Навпаки, сувора визначенiсть характерiв i вчинкiв, а також руху сюжету, властива драматичнiй акцiï Лiсовоï пiснi. Характерною ïï ознакою є пiдкреслений полiський колорит, проникнення в естетично-психологiчний свiт полiщукаУУ Затопленому дзвонi герой вiдчужений вiд соцiуму, з одного боку, вiд природи з другого, вiн самотнiй i живе лише внутрiшнiми силами душi. Лесин трагiчний твiр увiнчується оптимiстичним фiналоммрiєю про вiчнiсть, невмирущiсть справжнiх духовних цiнностей. /
 Надзвичайноï ваги конкретно у цiй ситуацiï набуває типологiчне зiставлення майже одночасно та незалежно написаних двох творiв, реалiзованих на украïнському мiфологiчному матерiалi, у спорiднених тематичних, жанрових формах. Паралельнi зiставлення Лiсовоï пiснi Лесi Украïнки з весняною казкою О. Олеся Над Днiпром можливi тiльки в планi доказу, як реально (чи матерiально) те ж саме магiєю таланту обертається далеко не тим самим. Адже Олесь не тiльки не витягує на вселенське (цим нiяк не хочемо применшувати його потужного хисту), а й свiдомо не ставить цього сзоïм завданням.
 Авторка Лiсовоï пiснi знаходила певну подiбнiсть свого твору з весняною казкою О. Олеся. Про це маємо свiдчення К. Квiтки, чоловiка поетеси: Найбiльше
 9 Украïнка Леся. Зiбр. творiв : У 12 т. K., 1930.-Т. 12.С. 253.
 10 Див.: Грiнченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернигов, 1895. Вып. 1.
 11 Франко I. Зiбр. творiв : У 50 т. К-, 1981. Т. 31. С. 153.18 Слово i час, 1990, 3Лесi сподобалась Весняна казка (здається, так) Олеся. В нiй вона знайшла незви- чайну глибину романтизму i творчiсть, випливаючу з оригiнального джерела, незвичайну оригiнальнiсть форм i деяких мiсць, особливо ïй подобалась друга частина, сцена наймання русалки у мамки, прихiд селян тощо. Тут була нестрiйнiсть, властива романтизму 30-х рокiв, розмаïтi елементи лiрики й гумору. Находила, що критика i громада несправедливо вiднеслись до сеï речi. Прочитала сю рiч скоро пiсля того, як написала Лiсову пiсню, i сказала, що Олесь ïï упередив i що враження Лiсовоï пiснi буде значно ослаблене. А як потiм (теж до надрукування Лiсовоï пiснi…), то казала, що якась невидима струя пронеслася по украïнських письменниках ,2.Пiдмiчена схожiсть, очевидно, виявляється в елементах сюжету (наприклад, кохання русалки iз сiльським парубком) i в символiчному спрямуваннi феєричного матерiалу, у певнiй фiлософiчностi жанру. Саме на введення О. Олесем мiфологiчного повiр'я, на поєднання реального i фантастичного звернула увагу Леся Украïнка. Найбiльше поетесi сподобалася сцена наймання русалок у мамки. Очевидно тому, що в цiй сценi мiфологiчне стає впритул з реальним. Адже Мавка у другiй дiï Лiсовоï пiснi теж стає свого роду наймичкою. Однак у драмi О. Олеся проблема контактi* з мiфологiчними iстотами iснує на зовсiм iншому рiвнi, нiж у Лiсовiй пiснi.У драмi-казцi Над Днiпром за звичайним любовним трикутником побутового характеру криється глибокий змiст: в алегоричному пiдтекстi виражена кiра в могутнiсть i потенцiальнi сили народу. Днiпро: До бою, до бою За красну весну. Смерть ворогу-кату, Зимовому сну! Нас давлять кайдани, Сiчуть береги I сковують крила Холоднi снiги ,3.
 Через фольклорнi образи, мiфологiчнi постатi О. Олесь передає романтичну закоханiсть у життя, найiнтимнiшi людськi переживання. У нього дереза, рiки, русалки, зiрки ведуть спiльну розмову, перегукуються, взаємозалежать. Леся Украïнка обирає тi ж самi засоби для передачi зовсiм iнших проблем. Естетична цiннiсть Лiсово? пiснi в дiалектичнiй єдностi образу та його символу. Якщо в О. Олеся зорi лише споглядають закоханих, то у Лесi Украïнки виступають як символ самотностi, а також вищостi над земним свiтом. Мавка з гордих високостей спускається додолу, на землю, бо там знаходить того, хто рятує ïï вiд самотностi, дає ïй душу, адже вона;, незважаючи на залицяння Перелесника та iнших iстот, зовсiм самотня. Поетеса вдається до переосмислення зiрки як символу самотностi у момент тiлесного i духовного поєднання Мавки з Лукашем (зiрка в серце впала).
 У веснянiй казцi О. Олеся людина перебуває у ворожих стосунках зi свiтом природи та ïï мiфiчними героями: РусалкаХ: А люд наче звiрi злi.
 у Свiт Лiсовоï пiснi цiлiсна, неподiльна система, центром якоï є людина, але вона перебуває у постiйному конфлiктi з часом. Як i Леся Украïнка, О. Олесь близький до украïнського фольклору та мiфологiï життєнаповненiстю, конкретнiстю й поетичнiстю художнiх образiв; Олесевi-лiрику було притаманне свiже бачення природи поетичне чуття, але як драматурговi йому бракувало характерiв, пристрастей та iдей, що органiчно випливали б з усiєï структури твору.
 Естетичний iдеал у драмi-казцi О. Олеся спiввiдноситься з загальнолюдськими началами добра i краси, але без прямоï взаємодiï з реальнiстю. Поет вiддає перевагу поетичному часовi. У драмi-феєрiï Лесi Украïнки наявний зв'язок минулого з сучасним за посередництвом детермiнованого середовищем характеру. Минуле в Лесi Украïнки визначає сучасне, а сучасне, сзоєю чергою, майбутнє. Якщо письменниця вдається до мiфотворчостi на основi окремих мiфологем, то О. Олесь лише переказує народне повiр'я 14, в поетичнiй формi розгортає його, компонує, надає свого пiдтексту; використовує й iншi жанри фольклору колисковi пiснi, веснянки. Форма й тип мiфоло- гiзування Лесi Украïнки має цiлком iнший характер. Поетеса не вдається безпосередньо до конкретного мiфологiчного сюжету, а бере образи, мотиви, алюзiï рiзноманiтних повiр'ïв, поглиблюючи ïх загальнолюдське значення, яке надає змiстовi нових перспектив.
 При характеристицi новели УаIБг теïапсiюiiяие О. Кобилянськоï у статтi Письменники-русини на Буковинi Леся Украïнка визначила ïï жанр так: се музич-
 12 Спогади про Лесю Украïнку. С. 225226.
 13 Тут i далi цит. за вид.: Олесь О. Твори Вид. 2. К., 1918.
 14 Напр.: Язичницький звичай. Ранком 17 марта в день теплото Олексiя, окружнi села, що навколо Бельцiв, були всi в диму та в полумï. Можна було гадати, що там великi пожежi. Виявилось, що то селяни самi наклали вогнiв, щоб викурити русалок, якi. мовляв, шукають весною житла в будинках селян i приносять з собою нещастя людям.Слово i час, 1590, Л*> Зно-лластична поема в прозi (8, 279). Отже, символiчна, музикальна проекцiя i реалiзм. Аналiзуючи стиль д'Аннунцiо, поетеса звертає увагу на сплав простоти i складностi (це властиво й жанровiй природi Лiсовоï пiснi). Стиль романа символистический, пише вона, под простыми, обыденными фразами скрывается постоянно высший смысл (8, 43). В жодному разi не переносимо стильовi ознаки творiв названих письменникiв на стиль Лесi Украïнки в буквальному розумiннi, а простежуємо, як свiтова культура, лiтература сприяла формуванню творчого мислення поетеси, ïï жанровоï свiдомостi.У незакiнченiй статтi Новейшая общественная драма Леся Украïнка аналiзує генезу й естетичну природу нового для ïï часу драматичного жанру у взаємодiï з творчим методом. Нова, наконец, и сама форма драмы Выше сил, т. е.гпожалуй, она не нова, так как ее наметил Ибсен, а довершил Метерлинк это форма драмы настроения, символически-реальная… (8, 250). Рамки статтi, як пiдкреслює Леся Украïнка, не дали змоги дослiдити названий напрям, тому вона обмежується лише аналiзом соцiально? драми, але форму його, символiко-реалiстичну, завважкiпа.Не можна вповнi погодитися iз тезою М. Ласло-Куцюк про те, що Леся Украïнка, подiбно до Гете, до Словацького, до Зерова, до Ануя, до Анатоля Франса, з певнiй мiрi навiть до Шекспiра, належала до того типу творцiв, якi черпають своє натхнення з книжок (237). Адже для написання драми-феєрiï, драми-пiснi на честь волинських лiсiв, як зiзнавалася сама авторка, вона черпала натхнення з життя, з любовi до рiдноï природи i людей найрiднiшого для неï краю волинського Полiсся. Тi ремiнiсценцiï Лiсовоï пiснi, що зростали на вiдлуннях свiтовоï лiтератури, були чимось звичайним. Новаторство Лесi Украïнки полягає не в окремiй використанiй чи не використанiй, спiльнiй чи вiдмiннiй реалiï фольклору, мiфологiï, а в методi, концепцiï.
 I тут вона завжди лишалася при власнiй точцi зору. Адже суть не в тiм, хто сказав (вiдобразив) першим, а в тiм, хто зробив це майстернiше. Натхнення пливло до письменницi звiдусiль, сфера ïï образно- асоцiативного мислення була навдивовижу рiзнобiчною.
 На думку тiєï ж М. Ласло-Куцюк, кожен мiфологiчний матерiал несе в собi елементи жанру феєрiï, як цеглинка несе елемент структури будинку. Але цiлiснiсть, архiтектонiка, мистецтво орудування структурними елементами то вже сила таланту, творчого генiя, у чому пересвiдчуємося на прикладi Лiсовоï пiснi. Драма-феє- рiя Лесi Украïнки вирiзняється серед iнших творiв цього жанру, поряд з найчистiшою високою поезiєю, iнтелектуалiзмом, фiлософською проблематикою, глибиннiстю думки, поетичних концепцiй, органiчно виражених через типи-особистостi, через людськi пристрастi, способи творення яких теж були новаторськими: через символiку образiв природи.
 м. Луцьк


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/STATTI/tamara_borisyk_lisova_pisna_lesi_ukrainki_i_zatopleniy.dhtml