КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/UZAG/uzag126.dhtml

	Природа рIдноÏ землI Одвiчне, як свiт, i завжди хвилююче питання: з чого починається батькiвщина? З маминоï пiснi? З батькiвськоï хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше мiсце належить природi. Охороняти природу - значить охороняти батькiвщину. Згадаймо наших далеких предкiв. Обов'язковою умовою заселення нових територiй була наявнiсть води, лiсу. Якщо з тих чи iнших причин чогось бракувало, то селяни копали криницi, саджали лiсосмуги й фруктовi дерева. Украïна - це тихi води i яснi зорi, зеленi сади, бiлi хати, лани золотоï пшеницi. Украïна - розкiшний вiнок iз рути i барвiнку, що над ним свiтять золотi зорi... Нашi степи, долини, перелiски. Скiльки тут краси i яка вона рiзноманiтна. Яке багатство барв, кольорiв, вiдтiнкiв! Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться пiд вiтром, сполохана хвиля бiжить вiд краю до краю. А над цим - переливчаста пiсня жайворонка, що лине десь у високостi, в мерехтливому маревi. Трохи далi - торiшнi скирди сiрi. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до рiчки, напитися студеноï водицi. 
 А вздовж рiчки зеленiють садки. Виглядають з них бiлi хатки-писанки. А як гарно на квiтучому лузi! Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорiв i нiжну зелень трав, i переливне буяннi квiту, i казковi бризки сонця. Для нашоï залитоï свiтлом краïни жовтий i синiй кольори є ï були найбiльш пiдхожi. Це чудесно зрозумiв наш простий народ, вимальовуючи своï хати в синє та жовте. Цi кольори давала народовi любов до природи, яку вiн бачив саме у жовтiй та блакитнiй барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й рiки з жовтими очеретами i рудими скелями, синi гори. Отже, поєднання цих двох кольорiв цiлком вiдповiдає народному смаку. Воно згiдне з тонами природи украïнськоï, з козацькими звичаями. Любити, шанувати й оберiгати рiдну природу вчить нас наша лiтература. Великий фiлософ i поет Григорiй Сковорода наголошував, що природа є зразком доцiльностi. Як приклад вiн наводив Бджолу, називаючи ïï "гербом працьовитостi". А згадаймо нашого генiального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко вiд рiдноï землi, великий Кобзар змалював безсмертнi образи, що перейшли у символiку, - тополю, калину, хрещатий барвiнок. Гiмн природi створила в "Лiсовiй пiснi" Леся Украïнка. А скiльки поезiï знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Iвана Нечуя-Левицького та iнших класикiв украïнськоï лiтератури. Володимир Сосюра писав: 
 Любiть Украïну, як сонце, любiть, 
 Як вiтер, i трави, i води... 
 В годину щасливу i в радостi мить, 
 Любiть у годину негоди! 
 Любiть Украïну у снi й наяву, 
 Вишневу свою Украïну, 
 Красу ïï вiчно живу i нову 
 I мову ïï солов'ïну. Людинi необхiдний зв'язок iз рiдною природою. Подивiться на чари буйноквiття, почуйте волання трави i дерев, i все зробiть, щоб нащадкам усмiхалася i ростила вiчну духовнiсть наша найпрекраснiша на свiтi земля. Щоб квiтувала вона могуттям кольорiв, долучала до нашоï неперевершеноï пiснi й до рiдного мелодiйного слова пахощi зела i високiсть неба, долучала щедрiсть працi i нiжнiсть серця. Спадщина природи не менш важлива, для цивiлiзацiï, нiж культура. 


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/TVIR/UZAG/uzag126.dhtml