КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_komedii_kodjinskie_perepalki.dhtml

	Сюжет комедIÏ Кьоджинские перепалки На кьоджинской вулицi сидiли жiнки — зовсiм молодi й постарше — i за в'язанням коротали час до повернення рибалок. У донни Паскуа й донни Либери в море пiшли чоловiки, у Лучетти й Орсетти — нареченi. Човняр Тоффоло проходив мимо, i йому схотiлося побалакати iз красунями; насамперед вiн звернувся до юного Кекке, молодшiй сестрi донни Либери й Орсетти, але та у вiдповiдь натякнула, що непогано б Тоффоло тупотiти своєю дорогою. Тодi скривджений Тоффоло пiдсiв до Лучетте й став з нею любезничать, а коли поруч трапився продавець печеного гарбуза, почастував ïï цими нехитрими ласощами
 Посидiвши небагато, Тоффоло пiднявся й пiшов, а мiж жiнками почалася свара: Кекка попеняла Лучетте за зайве легкодумство, та заперечила, що Кекке просто завидно — на вона^-те нiхто iз хлопцiв уваги не обертає, тому що вона бiдна iз iз себе не ахти. За Лучетту заступилася донна Паскуа, дружина ïï брата, падрона Тонi, а за Кекку — ïï двi сестер, Орсетта й донна Либера. У хiд пiшли образливi клички — Кекка-твороженица, Лучетта-балаболка, Паскуа- треска — i досить злiснi взаємнi обвинувачення
 Так вони лаялися, кричали, тiльки що не билися, коли торговець рибою Виченцо повiдомив, що в гавань вернулася тартана падрона Тонi. Отут жiнки дружно стали просити Виченцо заради всього святого не говорити чоловiкам про ïхню сварку — боляче вуж вони цього не люблять. Втiм, тiльки-но зустрiвши рибалок, вони самi про усiм проговорилися
 Вийшло так, що брат падрона Тонi, Беппо, привiз своïй нареченiй Орсетте гарне колечко, а сестру, Лучетту, залишив без гостинця, Лучетта образилася й прийнялася чорнити Орсетту в очах Беппо: вуж i лається вона як остання базарна торговка, i iз човнярем Тоффоло безсовiсно кокетувала, Беппо вiдповiв, що з Орсеттой вiн розбереться, а негiдниковi Тоффоло всипле по перше число
 Тим часом Орсетта з Кеккой зустрiли Тита-Нане й не пошкодували фарб, розписуючи, як його наречена-вертихвiстка Лучетта непристойно сидiла рядком з Тоффоло, бовтала з ним i навiть прийняла вiд нього шматок печеного гарбуза. Сестри домоглися свого: розлютований Тита-Нане заявив, що Лучетта йому бiльше не наречена, а знехтуваного Тоффоло вiн, дайте строк, изловит i порубає на шматки, як акулу
 Першим на Тоффоло бiля будинку падрона Тонi наткнувся Беппо. Вiн кинувся на човняра з ножем, той прийнявся було шпурляти в супротивника каменями, але незабаром, на його лихо, на шум бiйки прибiгли сам падрон Тонi й Тита- Нане, обоє збройнi кинджалами. Тоффоло залишалося тiльки рятуватися втечею; вiдбiгши на безпечну вiдстань, вона прокричав, що нехай цього разу ïх взяла, але вiн цього так не залишить i неодмiнно сьогоднi ж подасть на кривдникiв всуд.
 Тоффоло дотримав обiцянки й з мiсця бiйки прямо направився в суд. Суддя був тимчасово у вiд'ïздi, тому скаржника прийняв його помiчник, Исидоро, якому й довелося вислухати сумбурну iсторiю безневинно постраждалого човняра. Своïх кривдникiв — Беппо, Тита-Нане й падрона Тонi — Тоффоло самим серйозним образом вимагав присудити до галер. Возитися з усiєю цiєю шумною компанiєю помiчниковi суддi, по правдi говорячи, не дуже-те хотiлося, але коли скарга подана — робити нема чого, треба призначати розгляд. Свiдками Тоффоло назвав падрона Фортунато, його дружину Либеру й зовиць Орсетту з Кеккой, а також донну Паскуа й Лучетту. Вiн навiть викликався показати судовому приставовi, де вони всi живуть, i пообiцяв поставити випивку, якщо той поквапиться
 Донна Паскуа й Лучетта тим часом сидiли й журилися про те, якi неприємностi, i вже не в перший раз, приносить ïхня жiноча балакучiсть, а Тита-Нане саме розшукував ïх, щоб оголосити про свою вiдмову вiд Лучетти. Зiбравшись iз духом, вiн рiшуче сказав, що вiдтепер вiтрогонка Лучетга може вважати себе вiльноï вiд всiх обiцянок, у вiдповiдь на що дiвчина повернула йому все до єдиного подарунки. Тита-Нане був збентежений, Лучетга розплакалися: молодi люди звичайно ж любили один одного, але гордiсть не дозволяла ïм вiдразу пiти на назаднiй Пояснення Тита-Нане з Лучеттой перервав пристав, що зажадав, щоб донна Паскуа iз зовицею негайно йшли в суд. Донна Паскуа, услихав про суд, прийнялася гiрко вбиватися, мов, тепер усе пропало, вони розоренi. Тита-Нане, оборов нарештi замiшання, став знову щосили винити легкодумство Лучетти.
 Поки Тоффоло iз приставом збирали свiдкiв, Виченцо прийшов до Исидоро дiзнатися, чи не можна як-небудь покiнчити справа миром. Помiчник суддi пояснив, що так, можна, але тiльки за умови, що скривджена сторона погодиться пiти на свiтову. Сам Исидоро обiцяв усiляко посприяти примиренню, за що Виченцо пообiцяв йому гарний кошик свiжоï рибки
 Нарештi з'явилися свiдки: падрон Фортунато й з ним п'ятеро жiнок. Всi вони були вкрай взволнованни й прийнялися все разом викладати представниковi закону кожна свою версiю зiткнення в будинку падрона Тонi. Исидоро, насилу перекричавши загальний гамiр, велiв усiм покинути його кабiнет i заходити строго по черзi
 Першоï вiн викликав Кекку, i та досить складно розповiла йому про бiйку. Потiм Исидоро заговорив з дiвчиною на не стосовну до справи тему й запитав, чи багато в неï залицяльникiв. Кекка вiдповiдала, що залицяльникiв у неï немає жодного, тому що вона дуже бiдна. Исидоро обiцяв ïй допомогти iз приданим, а потiм поцiкавився, кого Кекка хотiла б мати своïм залицяльником. Дiвчина назвала Тита-Нане — адже вiн однаково вiдмовився вiд Лучетти.
 Другий Исидоро викликав на допит Орсетту. Вона була постарше й поискушенней Кекки, так що розмова з нею дався помiчниковi суддi нелегко, але зрештою вiн домiгся вiд ïï пiдтвердження оповiдання молодшоï сестри й з тим вiдпустив. Наступноï в кабiнет пiшла донна Либера, але з бесiди з нею нiякого пуття не вийшло, оскiльки вона прикинулася глухий — головним чином тому, що не бажала вiдповiдати на запитання про те, скiльки ïй рокiв. Падрон Фортунато вiд природи був недорiкуватий, так ще висловлювався на такому дикому кьоджинском прислiвнику, що венецианец Исидоро не в силах був зрозумiти нi слова й уже пiсля пари фраз, подякувавши за допомогу, виставив цього свiдка ладь. З його було досить; вислухувати донну Паскуа й Лучетту вiн вiдмовився навiдрiз, чим дуже обох скривдив
 Беппо набридло ховатися вiд правосуддя: вiн вирiшив пiти нахлестать Орсетте по щоках, обкраяти Тоффоло вуха, а там можна й у в'язницю сiдати. Але Орсетту вiн зустрiв не одну, а в компанiï сестер, якi об'єднаними зусиллями остудили його запал, вселивши, що насправдi Тоффоло крутив не з Орсеттой, а з Лучеттой i Кеккой. З iншого боку, додали сестри, Беппо треба бiгти, тому що Лучетта з донною Паскуа явно хочуть його погубити — адже недарма вони бита година бовтали з помiчником суддi. Але отут до них пiдiйшов падрон Тонi й заспокоïв, мол, усе в порядку, Исидоро велiв не хвилюватися. Явившийся слiдом за ним Виченцо спростував падрона: Тоффоло не хоче йти на свiтову, тому Беппо треба бiгти. Тита-Нане у свою чергу став спростовувати слова Виченцо: сам Исидоро сказав йому, що забiякам боятися нема чого. Останнє слово, здавалося б, залишилося за приставом, що велiв усiм негайно йти в суд, але там Исидоро запевнив усiх, що, раз вiн обiцяв улагодити справу миром, усе буде влагоджене
 При виходi iз суду жiнки зненацька знову зчепилися, прийнявши близько до серця те, що Тита-Нане з Кеккою попрощався люб'язно, а з Лучеттой не дуже. Цього разу ïх рознiмав падрон Фортунато. У кабiнетi суддi в цьому самий час Тита-Нане приголомшив Исидоро, заявивши, що Кекка йому не по вдачi, а любить вiн Лучетту, i якщо з ранку говорив зворотне — так це зi зла,
 Тоффоло теж не виправдував очiкувань помiчника суддi: вiн рiшуче не бажав iти на свiтову, затверджуючи, що Тита-Нане, Беппо й падрон Тонi обов'язково його вб'ють. Тита-Нане обiцяв не торкати човняра, якщо той залишить у спокоï Лучетту, i отут поступово з'ясувалося, що Лучетта Тоффоло зовсiм не потрiбна була й що любезничал вiн з нею тiльки на зло Кекке. На цьому Тоффоло з Тита-Нане помирилися, обiйнялися й зiбралися вже з радощiв випити, як раптом прибiг Беппо й повiдомив, що жiнки знову поцапались — б'ються й криють один одного на чому свiтло коштує, аж до дерьма собачого. Чоловiка хотiли було ïх розняти, але самi завелися й почали махати кулаками
 Исидоро все це набридло понад усяку мiру. Без довгих розмов вiн посватав для Тоффоло Кекку. Донна Либера й падрон Фортунато спочатку вiдмовлялися приймати в сiм'ю не той^-те-хворий^-те заможного човняра, але потiм все- таки поступилися угодам i доводам Исидоро. Кекка, попередньо впевнившись в Исидоро, що на Тита-Нане ïй сподiватися нема чого, охоче погодилася стати дружиною Тоффоло.
 Звiстка про одруження Кекки спантеличило Орсетту: як же так, молодша сестра виходить замiж раньшеи старшоï. Не по-людському виходить — видно, пора ïй миритися з Беппо. Примирення виявилося легенею, оскiльки всi вже зрозумiли, що сварка вийшла через дурницю й непорозумiння. Отут дибки встала Лучетта: поки вона живе в будинку брата, другiй невiстцi там не бувати. Але вихiд з положення напрошувався сам собою: як тiльки Кекка виходить за Тоффоло, Лучетта бiльше не ревнує до неï Тита-Нане й може стати його дружиною. Донна Паскуа думала було стати проти, але падрону Тонi коштувало тiльки показати ïй важкий цiпок, щоб припинити всi заперечення. Справа була за Тита-Нане, але спiльними зусиллями i його жваво вмовили Почалися готування вiдразу до трьох весiль, що обещали бути веселими й п'яними. Щасливi нареченi вiд душi дякували великодушного Исидоро, але при цьому ще й переконливо просили не розпускати в себе у Венецiï слухiв про те, що кьоджинки нiбито склочни й люблять поцапаться.
 Д. А. Карельський


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_komedii_kodjinskie_perepalki.dhtml