КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_tvoru_dikkensa_devid_kopperfild.dhtml

	Сюжет твору Диккенса Дэвид Копперфилд Дэвид Копперфилд народився наполовину сиротою — через пiвроку пiсля смертi свого батька. Трапилося так, що тiльки вiн з'явиться на свiтло була присутня тiтка його батька, мисс Бетси Тротвуд — ïï шлюб був настiльки невдалий, що вона зробилася чоловiконенависницею, повернулася до дiвочого прiзвища й оселилася в глухоманi. До одруження племiнника вона дуже любила його, але примирилася з його вибором i приïхала познайомитися з його дружиною лише через пiвроку пiсля його смертi. Мисс Бетси виразила бажання стати хресною матiр'ю новонародженоï дiвчинки (ïй хотiлося, щоб народилася неодмiнно дiвчинка), попросила назвати ïï Бетси Тротвуд Копперфилд i намiрилася як варто виховати ïï, оберiгаючи вiд всiх можливих помилок. Довiдавшись же, що народився хлопчик, вона була настiльки розчарована, що, не попрощавшись, покинула будинок свого племiнника назавжди.
 У дитинствi Дэвид оточений турботами й любов'ю матерi й няньки Пегготи. Але його мати виходить замiж у другий раз
 На час медяного мiсяця Дэвида з нянькою вiдправляють у Ярмут, погостювати в брата Пегготи. Так вiн уперше виявляється в гостинному домi-баркасi й знайомить iз його мешканцями: мiстером Пегготи, його племiнником Хэмом, його племiнницею Эмли (Дэвид по-детски закохується в неï) i вдовою його компаньйона миссис Гаммидж.
 Повернувшись додому, Дэвид знаходить там нового тата — мiстера Мардстона й зовсiм, що змiнилася матiр: тепер вона боïться приголубити його й у всьому пiдкоряється чоловiковi. Коли в них поселяється ще й сестра мiстера Мардстона, життя хлопчика стає зовсiм нестерпною. Мардстони досить пишаються своєю твердiстю, розумiючи пiд нею тиранiчна, похмура, зарозумiла, диявольська вдача, властивий ïм обом. Хлопчика вчать будинку; пiд лютими поглядами вiтчима i його сестри вiн тупiє вiд страху й не може вiдповiсти уроку. Єдина радiсть його життя — батькiвськi книги, якi, на щастя, виявилися в його кiмнатi. За погане навчання його позбавляють обiду, дають потиличники; нарештi, мiстер Мардстон вирiшує вдатися до пороття. Як тiльки перший удар обрушився на Дэвида, вiн вкусив руку вiтчима. За це його вiдправляють у школу Сэлем Хауз — прямо в розпал канiкул. Мати холодно попрощалася з ним пiд пильним поглядом мисс Мардстон, i лише коли вiзок вiд'ïхав вiд будинку, вiрна Пегготи нишком вискочила в неï й, обсипавши свого Дэви поцiлунками, постачила кошиком з ласощами й гаманцем, у якому, крiм iнших грошей, лежали двi напiвкрони вiд матерi, загорненi в папiрець iз написом: Для Дэви. З любов'ю. У школi його спина була негайно прикрашена плакатом: Бережiться! Кусається! Канiкули кiнчаються, у школу вертаються ïï мешканцi, i Дэвид знайомить iз новими друзями — визнаним лiдером серед учнiв Джемсом Стирфордом, шiстьома роками старше його, i Томми Трэдлсом — самою веселою й самою нещасним, Школою керує мiстер Крикл, чий метод викладання — залякування й пороття; не тiльки учнi, але й домашнi смертельно бояться його. Стирфорд, перед яким мiстер Крикл пiдлещується, бере Копперфилда пiд своє заступництво — за те, що той, як Шехерезада, ночами переказує йому змiст книг з батькiвськоï бiблiотеки
 Наступають рiздвянi канiкули, i Давид ïде додому, ще не знаючи, що цiй його зустрiчi з матiр'ю призначено стати останньоï: незабаром вона вмирає, умирає й новонароджений брат Дэвида. Пiсля смертi матерi Дэвид уже не вертається в школу: мiстер Мардстон пояснює йому, що утворення коштує грошей i таким, як Дэвид Копперфилд, воно не придасться, тому що ïм настав час заробляти собi на життя. Хлопчик гостро почуває свою занедбанiсть: Мардстони розрахували Пегготи, а добра нянька — єдиний у свiтi людин, що любить його. Пегготи вертається в Ярмут i виходить замiж за возiя Баркиса; але перед тим, як розстатися, вона впросила Мардстонов вiдпустити Дэвида погостювати в Ярмуте, i вiн знову попадає в дiм- баркас на березi моря, де всi спiвчувають йому й усе до нього добрi — останнiй ковток любовi перед тяжкими випробуваннями
 Мардстон вiдсилає Дэвида в Лондон працювати в торговому домi Мардстон i Гринби. Так у десять рокiв Дэвид вступає в самостiйне життя — тобто стає рабом фiрми. Разом з iншими хлопчиками, вiчно голодний, вiн цiлими днями миє пляшки, почуваючи, як поступово забуває шкiльну премудрiсть i жахаючись при думцi про те, що його може побачити хто-небудь iз колишнього життя. Його страждання сильнi й глибокi, але вiн не скаржиться Дэвид дуже привязивается до сiм'ï хазяïна своєï квартири мiстера Микобера, легковажного невдахи, осаджува постiйно кредиторами й живучого у вiчнiй надiï на те, що коли-небудь щастя нам посмiхнеться. Миссис Микобер, що легко впадає в iстерику й настiльки ж що легко утiшається, раз у раз просить Дэвида знести в заставу те срiбну ложку, те щипчики для цукру. Але й з Микоберами доводиться розстатися: вони попадають у боргову в'язницю, а пiсля звiльнення вiдправляються шукати щастя в Плiмут. Дэвид, у якого не залишається в цьому мiстi нi єдиноï близькоï людини, твердо вирiшує бiгти до бабусi Тротвуд. У листi вiн запитує в Пегготи, де живе його бабуся, i просить надiслати йому в борг полгинеи. Одержавши грошi й досить непевна вiдповiдь, що мисс Тротвуд живе десь бiля Дувра, Дэвид збирає своï речi в скриньку й вiдправляється до станцiï поштових карет; по дорозi його грабують, i, уже без скриньки й без грошей, вiн вiдправляється в шлях пiшки. Вiн ночує пiд вiдкритим небом i продає куртку й жилет, щоб купити хлiби, вiн пiддається безлiчi небезпек — i на шостий день, голодний i брудний, з розбитими ногами, приходить у Дувр. Щасливо знайшовши будинок бабусi, ридаючи, вiн розповiдає свою iсторiю й просить заступництва. Бабуся пише Мардстонам i обiцяє дати остаточну вiдповiдь пiсля розмови з ними, а поки Дэвида миють, годують обiдом i укладають у теперiшню чисту постiль
 Поговоривши з Мардстонами й зрозумiвши всю мiру ïх угрюмства, брутальностi й жадiбностi (користуючись тим, що мати Дэвида, що вони звели в могилу, не обмовила в заповiтi частку Дэвида, вони заволодiли всiм “ïï майном, не видiливши йому нi пенсу), бабуся вирiшує стати офiцiйним опiкуном Дэвида.
 Нарештi Дэвид вертається до нормального життя. Бабуся його хоча й чудакувата, але дуже й дуже добра, причому не тiльки до свого внучатого племiнника. У будинку в неï живе тихий божевiльний мiстер Дикий, котрого вона врятувала вiд Бедламу. Дэвид починає вчитися в школi доктора Стронга в Кентербери; оскiльки мiсць у пансiонi при школi вже нi, бабуся iз вдячнiстю приймає речення свого юриста мiстера Уикфилда оселити хлопчика в нього. Пiсля смертi дружини мiстер Уикфилд, заливаючи горi, став харчувати непомiрну пристрасть до портвейну; єдине свiтло його життя — дочка Агнес, однолiтка Дэвида. Для Дэвида вона також стала добрим ангелом. У юридичнiй конторi мiстера Уикфилда служить Урия Хип — огидний тип, рудий, що iзвивається всiм тiлом, з незакривающимися червоними, без вiй, очами, з вiчно холодними й вологими руками, до кожноï своєï фрази, що догiдливо додає:
 ми люди маленькi, смиреннi.
 Школа доктора Стронга виявляється повною протилежнiстю школi мiстера Крикла. Дэвид успiшно вчиться, i щасливi шкiльнi роки, зiгрiтi любов'ю бабусi, мiстера Дика, доброго ангела Агнес, пролiтають миттєво.
 Пiсля закiнчення школи бабуся пропонує Дэвиду з'ïздити в Лондон, вiдвiдати Пегготи й, вiдпочивши, вибрати собi справа по душi; Дэвид вiдправляється подорожувати. У Лондонi вiн зустрiчає Стирфорда, з яким учився в Сэлем Хаузе. Стирфорд запрошує його погостювати у своєï матерi, i Дэвид приймає запрошення. У свою чергу, Дэвид запрошує Стирфорда поïхати з ним Вярмут.
 Вони приходять у дiм-баркас у момент заручин Эмли й Хэма, Эмли виросла й розцвiла, жiнки всiєï округи ненавидять неï за красу й умiння одягатися зi смаком; вона працює швачкою. Дэвид живе в будиночку своєï няньки, Стирфорд у трактирi; Дэвид цiлими днями бродить по цвинтарi навколо рiдних могил, Стирфорд ходить у море, улаштовує гулянки для морякiв i зачаровує все населення узбережжя, спонукуваний неусвiдомленим прагненням панувати, беззвiтною потребою скоряти, завойовувати навiть те, що не має для нього нiякоï цiни. Як покається Дэвид, що привiз його сюди!
 Стирфорд спокушає Эмли, i напередоднi весiлля вона тiкає з ним, щоб повернутися ледi або зовсiм не повернутися. Серце Хэма розбите, вiн жадає забутися в роботi, мiстер Пегготи вiдправляється шукати Эмли по свiтлу, i в домi-баркасi залишається одна лише миссис Гаммидж — щоб у вiконцi завжди горiло свiтло, на випадок, якщо Эмли повернеться. Довгi роки про неï немає нiяких звiсток, нарештi Дэвид довiдається, що в Iталiï Эмли втекла вiд Стирфорда, коли той, знудивши нею, запропонував ïй вийти замiж за свого слугу
 Бабуся пропонує Давидовi обрати кар'єру юриста — проктора в Докторi Коммонс. Дэвид погоджується, бабуся вносить тисячу фунтiв за його навчання, улаштовує його побут i вертається Вдувр.
 Починається самостiйне життя Дэвида в Лондонi. Вiн радий знову зустрiти Томми Трэдлса, свого друга по Сэлем Хаузу, що теж трудиться на юридичному поприщi, але, будучи бiдний, заробляє собi на життя й навчання самостiйно. Трэдлс заручений i з жаром розповiдає Дэвиду про своєï Софи. Дэвид теж закоханий — у Дору, дочку мiстера Спенлоу, власника фiрми, де вiн навчається. Друзям є про що поговорити. Незважаючи на те що життя його не балує, Трэдлс дивно добродушний. З'ясовується, що хазяï його квартири — чоловiк i жiнка Микобери; вони, як звичайно, обплутанi боргами. Дэвид радий вiдновити знайомство; Трэдлс i Микобери становлять коло його спiлкування, поки Микобери не вiдправляються в Кентербери — пiд тиском обставин i окриленi надiєю, що щастя ïм посмiхнулося: мiстер Микобер одержав роботу в конторi Уикфилд i Хип.
 Урия Хип, умiло граючи на слабостi мiстера Уикфилда, став його компаньйоном i поступово прибирає контору до рук. Вiн навмисно заплутує рахунки й безсовiсно грабує фiрму i ïï клiєнтiв, згуртовуючи мiстера Уикфилда й вселяючи йому переконання, що причина тяжкого становища справ — його пияцтво. Вiн поселяється в будинку мiстера Уикфилда й домагається Агнес. А Микобер, повнiстю вiд нього залежний, найнятий допомагати йому в його бруднiй справi
 Одна з жертв Урии Хипа — бабуся Дэвида. Вона розорена; з мiстером Дикому й з усiма пожитками вона приïжджає в Лондон, здавши свiй будинок у Дувре, щоб прокормитися. Дэвид нiтрохи не збентежений цiєю звiсткою; вiн надходить працювати секретарем до доктора Стронгу, що вiдiйшов вiд справ i оселився в Лондонi (йому порекомендувала це мiсце добрий ангел Агнес); крiм того, вивчає стенографiю. Бабуся веде ïхнє господарство так, що Дэвиду здається, начебто вiн став не бiднiше, а богаче; мiстер Дикий заробляє перепискою паперiв. Опанувавши ж стенографiєю, Дэвид починає дуже непогано заробляти як парламентський репортер
 Довiдавшись про змiну фiнансового становища Давида, мiстер Спенлоу, батько Дори, вiдмовляє йому вiд будинку. Дора теж боïться бiдностi. Дэвид безутiшний; але коли мiстер Спенлоу раптово помер, з'ясувалося, що справи його в повнiм безладдi, — Дора, що тепер живе в тiточок, нiтрохи не богаче Дэвида. Дэвиду дозволено вiдвiдувати ïï; тiточки Дори прекрасно поладили з бабусею Дэвида. Дэвида злегка бентежить, що все ставляться до Дори як до iграшки; але сама вона не має нiчого проти. Досягши повнолiття, Дэвид жениться. Цей шлюб виявився недовгим: через два роки Дора вмирає, не встигнувши повзрослеть. Мiстер Пегготи знаходить Эмли; пiсля довгих митарств вона добралася до Лондона, де Марта Энделл, занепала дiвчина з Ярмута, що Эмли колись допомогла, у свою чергу рятує ïï й приводить у квартиру дядька. (Iдея залучити до пошукiв Эмли Марту належала Дэвиду.) Мiстер Пегготи тепер має намiр емiгрувати в Австралiю, де нiхто не буде цiкавитися минулим Эмли.
 Тим часом мiстер Микобер, не в силах брати участь у шахрайствах Урии Хипа, за допомогою Трэдлса викриває його. Добре iм'я мiстера Уикфилда врятовано, бабусi й iншим клiєнтам повернутi стани. Повнi подяки, мисс Тротвуд i Дэвид платять по векселях Микобера й позичають цьому славному сiмейству грошей: Микобери теж вирiшили ïхати в Австралiю. Мiстер Уикфилд лiквiдує фiрму й iде на спочинок; Агнес вiдкриває школу для дiвчинок
 Напередоднi вiдплиття пароплава в Австралiю на Ярмутском узбережжя трапилася страшна бура — вона вiднесла життя Хэма й Стирфорда.
 Пiсля смертi Дори Дэвид, що став вiдомим письменником (вiд журналiстики вiн перейшов до белетристики), вiдправляється на континент, щоб, працюючи, перебороти своє горе. Повернувшись через три роки, вiн жениться на Агнес, що, як виявилося, все життя любила його. Бабуся нарештi стала хресною матiр'ю Бетси Тротвуд Копперфилд (так кличуть одну з ïï правнучок); Пегготи няньчить дiтей Дэвида; Трэдлс також одружений i щасливий. Емiгранти чудово влаштувалися в Австралiï. Урия Хип утримується у в'язницi, керованоï мiстером Криклом.
 Таким чином, життя все розставила по своïх мiсцях
 Г. Ю. Шульга


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BEZPEKA_ZHITTYEDIALNOSTI/syjet_tvoru_dikkensa_devid_kopperfild.dhtml