КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/BOTANIKA/morfologichni_y_anatomichni_pristosuvannja_roslin_do_vodi.dhtml

	МорфологIчнI й анатомIчнI пристосування рослин до води Рослини, присвяченi до мiсцеперебувань iз рiзними умовами зволоження, виробили вiдповiднi пристосування до водного режиму. Характернi структурнi риси гIгрофIтIв  тонкi нiжнi листовi пластинки з невеликим числом устячок, що не мають товстоï кутикули, пухке додавання тканин аркуша з великими межклетниками, слабкий розвиток водопроводящей тканини, тонкi слаборазветвленние корiнь . Для ксерофIтIв велике значення мають рiзноманiтнi структурнi пристосування до умов недолiку вологи
 Кореневi системи звичайно сильно розвиненi, що допомагає рослинам збiльшити поглинання ґрунтовоï вологи. По загальнiй масi кореневi системи ксерофiтiв нерiдко перевищують надземнi частини, iнодi досить значно. Так, у багатьох трав'янистих i чагарникових видiв середньоазiатських пустель пiдземна маса бiльше надземноï в 9-10 разiв, а в кесрофитов памiрських високогiрних холодних пустель — в 300-400 разiв. Кореневi системи ксерофiтiв часто бувають екстенсивного типу, тобто рослини мають довгих корiнь, що поширюються у великому обсязi ґрунти, але порiвняно мало розгалуженi. Проникнення таких корiнь на бiльшу глибину дозволяє ксерофiтам використовувати вологу глибоких ґрунтових обрiïв, а в окремих випадках — i ґрунтових вод
 В iнших видiв кореневi системи iнтенсивного типу: вони охоплюють щодо невеликий обсяг ґрунту, але завдяки дуже густому розгалуженню максимально використовують ґрунтову вологу. Корiнь ряду ксерофильних видiв мають спецiальнi пристосування для запасания вологи. Надземнi органи ксерофiтiв також вiдрiзняються своєрiдними (так званими ксероморфними рисами), якi мають вiдбиток важких умов водопостачання. У них сильно розвинена водопроводящая система, що добре помiтно по густотi мережi жилок у листах, що пiдводять воду до тканин. Ця риса полегшує ксерофiтам поповнення запасiв вологи, що витрачається на транспiрацiю
 Рiзноманiтнi структурнi пристосування захисного характеру, спрямованi на зменшення витрати води, в основному зводяться до наступного:
 Загальне скорочення транспирирующей поверхнi. Багато ксерофiтiв мають дрiбнi, вузькi, сильно скороченi листовi пластинки. В особливо посушливих пустельних мiсцеперебуваннях листи деяких деревних i чагарникових порiд скороченi до ледь помiтних лусочок. У таких видiв фотосинтез здiйснюють зеленi галузi
 Зменшення листовоï поверхнi в найбiльш жаркi й сухi перiоди вегетацiйного сезону. Для багатьох чагарникiв середньоазiатських, североафриканских i iнших пустель, а так само для деяких видiв сухих субтропiкiв середземномор'я характерний сезонний деформизм листiв: провесною при ще сприятливому водному режимi утворяться вiдносно великi листи, якi влiтку, при настаннi жари й сухостi, перемiняються дрiбними листами бiльше ксероморфного будови з меншою iнтенсивнiстю транспiрацiï
 Захист листiв вiд бiльших втрат вологи на транспiрацiю. Вона досягається завдяки розвитку потужних покривних тканин товстостiнного, iнодi багатошарового епидермиса, часто несучi рiзнi вирости й волоски, якi утворять густе повстяне опушення поверхнi аркуша. В iнших видiв поверхня покрита водонепроникним шаром товстоï кутикули або воскового нальоту. Розвиток захисних покривiв на листах причина того, що степовий травостiй має тьмянi, сивуватi вiдтiнки, що рiзко вiдрiзняються вiд яркою зеленi лугiв Устячка в ксерофiтiв звичайно захищенi вiд надмiрноï втрати вологи, наприклад, розташованi в спецiальних поглибленнях у тканинi аркуша, iнодi постачених волосками й iншими додатковими захисними пристроями. У ковилей i iнших степових злакiв iснує цiкавий механiзм захисту устячок у самi жаркi й сухi годинники дня: при бiльших втратах води великi тонкостiннi водоноснi клiтки епидермиса втрачають тургор, i аркуш свертивается в трубку; так устячка виявляються iзольованими вiд навколишнього сухого повiтря усерединi замкнутоï порожнини, де завдяки транспiрацiï створюється пiдвищена вологiсть. У вологу погоду клiтки епидермиса вiдновлюють тургор, i листова пластинка знову розгортається
 Посилений розвиток механiчноï тканини. Клiтки тканин листiв у ксерофiтiв вiдрiзняються дрiбними розмiрами й досить щiльним упакуванням, тобто малим розвитком межклетников, завдяки чому сильно скорочується внутрiшня поверхня, що випаровує, аркуша. Оскiльки ксерофiти звичайно живуть на вiдкритих, добре освiтлених мiсцеперебуваннях, багато рис ксероморфной структури аркуша — це одночасно й риси свiтловоï структури. Так у багатьох видiв листи мають потужну iнодi багаторядну палiсадну паренхiму, часто розташовану з обох сторiн
 Основнi морфолого-анатомiчнi риси мезофIтIв - середнi мiж рисами гiгрофiтiв i ксерофiтiв. Мезофiти мають помiрковано розвиненi кореневi системи як екстенсивного, так i iнтенсивного типу, з усiма переходами мiж ними. Для аркуша характерна дифференцировка тканин на бiльш- менш щiльну палiсадну паренхiму й пухку губчату паренхiму iз системою межклетников. Мережа жилок порiвняно негуста. Покривнi тканини можуть мати окремi ксероморфние риси, але не настiльки яскраво вираженi, як у ксерофiтiв
 Психрофити мають яскраво виражену ксероморфную структуру аркуша. Так, психрофiльнi злаки узколистни, мають добре розвиненi провiднi й механiчну тканини; деякi з них здатнi до згортання листовоï пластинки в трубку, нагадуючи степовi ксерофiти. Вiчнозеленi чагарнички мають щiльнi шкiрястi листи, iнодi з досить потужною кутикулою, щiльною палiсадною паренхiмою. Нижня сторона, що несе устячка, часто опушене або покрита восковим нальотом. Разом з тим у структурi аркуша ясно помiтнi й деякi гигроморфние риси, головним чином, великi розмiри клiток i розвиток бiльших межклетников у губчатiй тканинi
 Анатомо-морфологiчнi риси гIдрофIтIв iстотно вiдрiзняють ïх вiд наземних рослин . Помiтна редукцiя механiчних тканин. Настiльки ж сильно редуцированна й провiдна система. Якщо в сухопутних мезофiтiв довжина жилок на 1 кв.див. аркуша становить близько100 мм i бiльше, а в ксерофiтiв доходить до300, то у водних i прибережних рослин вона в кiлька разiв менше. От кiлька прикладiв (по Гесснеру Ф., 1959):

 Вид ПлаваючI листи, мм ПIдводнI листи, мм Nelumbium nuciferum71-Victoria cruciana41-Victoria regia20-Potamogeton praelongus-14 У деяких занурених рослин, не прикрiплених до ґрунту, корiнь повнiстю редуцированни, iнших корiнь зберегли, але окремо плаваючi частини рослин можуть обходитися й без них. Корiнь гiдрофiтiв, що змiцнюють, слабоветвистие, без кореневих волоскiв. Разом з тим ряд видiв має товстi й мiцнi кореневища, якi вiдiграють роль якоря, сховища запасних речовин i органа вегетативного розмноження
 Листи занурених гiдрофiтiв дуже тонкi й нiжнi, мають спрощена будова мезофилла без помiтноï диференцiацiï на палiсадну й губчату паренхiму. Пiдводнi листи без устячок. В окремих мiсцях перебувають групи клiток епидермиса з витонченими стiнками. Уважається, що вони вiдiграють бiльшу роль у поглинаннi води й розчинених мiнеральних солей
 У рослин лише частково занурених у воду, добре виражене гетерофиллия — розходження будови надводних i пiдводних листiв на однiй i тiй же особинi. Першi мають риси, звичайнi для листiв наземних рослин, другi — дуже тонкi або розсiченi листовi пластинки. Гетерофиллия вiдзначена у водного жовтцю — Ranunculus diversifolius , латать i кубушок, стрелолиста й iнших видiв. Цiкавий приклад — поручейник, на стеблi якого можна бачити кiлька форм листiв, що представляють всi переходи вiд типово наземних до водних


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/BOTANIKA/morfologichni_y_anatomichni_pristosuvannja_roslin_do_vodi.dhtml