КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/GENETIKA/spriynjattja_pamjat_mislennja.dhtml Сприйняття, пам'ять, мислення, уява Сприйняття, пам'ять, мислення, уява, як пiзнавальнi процеси входять як складова частина в будь-яку людську дiяльнiсть i забезпечує ту або iншу ïï ефективнiсть. Пiзнавальнi процеси дозволяють людинi намiчати заздалегiдь мети, мети й змiст майбутньоï дiяльностi, програвати в розумi хiд цiєï дiяльностi, своï дiï й поводження, передбачати результати своïх дiй i керувати ними в мiру виконання. Коли говорять про загальнi здатностi людини, то також мають на увазi рiвень розвитку й характернi риси його пiзнавальних процесiв, тому що чим краще розвиненi в людини цi процеси, тим бiльше здатним вiн є, тим бiльшими можливостями вiн володiє. Пiзнавальнi процеси здiйснюються у виглядi окремих пiзнавальних дiй, кожне з яких являє собою цiлiсний психiчний акт, що складається неподiльно iз всiх видiв психiчних процесiв. Але один з них звичайно є головним, провiдним, визначальний характер даноï пiзнавальноï дiï. Тiльки в цьому змiстi можна розглядати окремо такi психiчнi процеси, як сприйняття, пам'ять, мислення, уява. Так, у процесах запам'ятовування й завчання бере участь мислення в бiльш- менш складнiй єдностi з мовленням, крiм того, вони є вольовими операцiями У данiй роботi менi хотiлося б докладнiше зупинитися на характеристицi пам'ятi, як одного ïх психiчних процесiв 1. Визначення пам'ятi “Пам'ять — це процеси органiзацiï й збереження минулого досвiду, що робить можливим його повторне використання в дiяльностi або повернення в сферу свiдомостi.” Пам'ять зв'язує минуле людини з його сьогоденням i майбутнiм i є найважливiшою пiзнавальною функцiєю, що лежить в основi розвитку й навчання 2. Дослiдження пам'ятi мають мiждисциплiнарний характер, тому що в рiзних формах вона зустрiчається на всiх рiвнях життя й включає не тiльки процеси збереження iндивiдуального досвiду, але й механiзми передачi спадкоємноï iнформацiï Роботи нiмецького психолога Г. ебингауза наприкiнцi минулого столiття поклали початок експериментальному вивченню пам'ятi. У своïх досвiдах на собi намiтив кiлькiснi закони завчання, утримання й вiдтворення послiдовностей, що складаються з безглуздих складiв. Надалi цей пiдхiд був продовжений у бихевиористских дослiдженнях Майже одночасно почалося вивчення пам'ятi на складний осмислений матерiал. На початку 20 столiття французький фiлософ А.Бергсон протиставив “Пам'ятi звичцi”, що формується в результатi механiчного повторення, “Пам'ять духу”, що фiксує осмисленi одиничнi подiï бiографiï суб'єкта Гештальтпсихологiя пiдкреслювала роль органiзацiï матерiалу при запам'ятовуваннi. У психоаналiзi була почата спроба пояснення явищ забування “витисненням” неприємних, що травмують вражень зi сфери свiдомостi. Англiйський психолог Ф. Бартлетт показав складний реконструктивний характер процесу пригадування оповiдань i залежнiсть його вiд iснуючих у даному середовищi культурних норм. Значення соцiокультурних факторiв у формуваннi вищих форм пам'ятi людини пiдкреслювали французький психолог П. Жанi й французькому соцiологу М. Хальбвакс. У Росiï ця концепцiя одержала свiй подальший розвиток у культурно-iсторичнiй теорiï походження вищих функцiй людини, розробленоï Л.С. Виготським i його найближчими учнями А.Н. Леонтьевим i Л.С. Лурией. А.Н. Леонтьев видiлив етапи фило- i онтогенетического розвитку пам'ятi людини, ïï поступового перетворення з “натуральноï” (безпосередньоï) в “культурну” (опосередковану). Нейропсихологические дослiдження, проведенi А.Р. Лурией i пiд його керiвництвом, дозволили описати фiзiологiчнi механiзми пам'ятi, показати роль лобових часток кори головного мозку людини в регуляцiï вищих мнемических процесiв П.И. Зинченко й А.А. Смирнов дослiджували залежнiсть успiшностi процесiв запам'ятовування вiд ïхнього мiсця в структурi дiяльностi. Вони детально дослiджували залежнiсть мимовiльного й довiльного запам'ятовування вiд органiзацiï практичноï дiяльностi й вiд iнших умов, у яких вiдбувається запам'ятовування або вiдтворення iнформацiï людиною. У своïх дослiдженнях А.А. Смирнов показав, що дiï краще запам'ятовуються, чим думки, а серед дiй прочнее запам'ятовуються тi, якi пов'язанi з подоланням перешкод, у тому числi й самi цi перешкоди Рiзнi види пам'ятi — моторна, емоцiйна, образна, словесно-логiчна — iнодi описуються як етапи такого розвитку (П.П. Блонский, Дж. Брунер, Ж. Пиаже). Аналiз порушень пам'ятi й сприйняття в клiнiцi локальних поразок мозку (А.Р. Лурия, Р. Сперри) дозволив установити факт переважного зв'язку процесiв у лiвiй пiвкулi головного мозку (у правшей) зi словесно-логiчними способами запам'ятовування, а в правiй пiвкулi — снаглядно-образними. Багато цiкавих фактiв, що стосується пам'ятi людини, було встановлено в руслi дослiджень, автори яких керувалися гешталитеорией пам'ятi. Один з них був вiдкритий Б. В. Зейгарник i одержав назву ефект Зейгарник. Цей ефект полягає в наступному. Якщо людям запропонувати серiю завдань i дозволити однi з них довести до кiнця, а iншi перервати незавершеними, то виявляється, що випробуванi згодом майже у два рази частiше згадують незавершенi завдання, чим завершенi до моменту переривання. Пояснюється дане явище в такий спосiб. При одержаннi завдання у випробуваного виникає потреба його виконати. Ця потреба повнiстю реалiзує себе, коли завдання виконане, i залишається незадоволеноï, якщо воно не доведено до кiнця. У силу зв'язку мiж мотивацiєю й пам'яттю перша впливає на вибiрковiсть пам'ятi, зберiгаючи в нiй слiди незавершених завдань Провiвши вiдповiднi експерименти, Б.В. Зейгарник вiдзначила ще один цiкавий факт: ” Перевага незавершених завдань виражається не тiльки в числi утриманих завдань, але також у тiй послiдовностi, у якiй випробуваний називає завдання при опитуваннi, У першу чергу випробуванi перераховують незавершенi завдання.” Iз цього зауваження можна зробити висновок, що людина мимоволi втримує в пам'ятi й у першу чергу вiдтворює те, що вiдповiдає найбiльше актуал ь ним, що дiє в цей момент i не цiлком удоволеним його потребам Види пам'ятi Iснує кiлька пiдстав для класифiкацiï форм i видiв пам'ятi. Одне з них — розподiл пам'ятi за часом збереження матерiалу, iнше — по переважний у процесах запам'ятовування, збереження й вiдтворення матерiалу аналiзатору. У першому випадку видiляють короткочасну й довгострокову пам'ять, а iнодi й промiжний варiант — оперативну. У другому випадку говорять про руховоï, зоровоï, слуховой, словесно-логiчному й iншому видах пам'ятi Короткочасна пам'ять — це пам'ять, у якiй збереження матерiалу обмежене певним, як правило, невеликим перiодом часу. Короткочасна пам'ять людини пов'язана з його актуальною свiдомiстю Довгострокова пам'ять розрахована на тривалий строк зберiгання iнформацiï, заздалегiдь не певний перiод. Вона не пов'язана з актуальною свiдомiстю людини й припускає його здатнiсть у потрiбний момент згадати те, що колись було ïм запомнено. На вiдмiну вiд короткочасноï пам'ятi, де пригадування не потрiбно (оскiльки те, що тiльки що було сприйнято, ще перебуває в актуальнiй свiдомостi), при довгостроковiй пам'ятi воно необхiдно завжди, тому що пов'язанi зi сприйняттям вiдомостi вже не перебувають у сферi актуальноï свiдомостi При користуваннi довгостроковою пам'яттю для пригадування нерiдко потрiбнi певнi вольовi зусилля, тому ïï функцiонування звичайно зв'язане сволей. Для збереження iнформацiï в короткочаснiй пам'ятi завжди потрiбне пiдтримка безперервноï уваги до запам'ятовується материалу, що, протягом усього часу його втримання в пам'ятi; при довгостроковому запам'ятовуваннi в цьому немає необхiдностi Оперативноï називають пам'ять, що займає промiжне положення мiж короткочасною й довгостроковою. Вона розрахована на збереження матерiалу протягом заздалегiдь певного строку, тобто на те, щоб у заданий час мати можливiсть легко згадати те, що потрiбно. Двигат е л ь ная пам'ять — це запам'ятовування й збереження, а при необхiдностi точне вiдтворення рiзноманiтних рухiв. Вона бере участь у формуваннi рухових умiнь i навичок людини й особливо необхiдна в тих видах дiяльностi, заняття якими жадають вiд людини досить складних форм рухiв Гарною зоровою пам'яттю володiють люди з ейдетическим сприйняттям, тобто тi, котори е здатнi протягом тривалого часу “бачити” вiдсутню в реальному зоровому полi картину або предмет. Зорова пам'ять пов'язана зi збереженням i вiдтворенням образiв; вона надзвичайно важлива для людей всiх професiєю, особливо спiвробiтникiв ОВД, художникiв, конструкторiв. Цей вид пам'ятi припускає розвинену в людини здатнiсть до уяви. На нiй заснований, зокрема, процес запам'ятовування й вiдтворення матерiалу: те, що людина зрительно може собi представити, вiн, як правило, легше запам'ятовує й вiдтворює Слуховая пам'ять — це гарне запам'ятовування й точне вiдтворення рiзноманiтних звукiв, наприклад мовних, музичних. Вона необхiдна музикантам, фiлологам, людям, що вивчають iноземнi мови Словесно-логiчна пам'ять характеризується тим, що людина, що володiє нею, швидко й точно запам'ятовує змiст подiй, логiковi якого-небудь доказу, змiст тексту, що читається, i т.п. Цей змiст вiн може точно передати своïми словами, найчастiше зовсiм не пам'ятаючи деталей вихiдного матерiалу. Даним типом пам'ятi нерiдко володiють науковцi, викладачi емоционал ь ная пам'ять — це пам'ять на колишнi коли-або переживання. Вона бере участь у роботi всiх видiв пам'ятi, але особливо проявляється в людських вiдносинах. На емоцiйнiй пам'ятi безпосередньо заснована мiцнiсть запам'ятовування матерiалу: те, що в людини викликає сильнi емоцiйнi переживання, запам'ятовується ïм прочнее й на бiльше тривалий строк Крiм названих, є й iншi види пам'ятi, зокрема дотикальна, нюхова, смакова Оскiльки пам'ять пов'язана з волею, то по характерi ïï участi в запам'ятовуваннi й вiдтвореннi матерiалу пам'ять дiлять на мимовiльну й довiльну. У першому випадку мають на увазi таке запам'ятовування й вiдтворення матерiалу, що вiдбувається автоматично, без особливих зусиль iз боку людини, без постановки ïм перед собою мнемической завдання (завдання на запам'ятовування, дiзнавання , збереження або вiдтворення матерiалу). У другому випадку таке завдання обов'язково присутня, а сам процес запам'ятовування або вiдтворення жадає вiд людини вольових зусиль У структурi пам'ятi можна видiлити два види мнемических здатностей, що мають рiзнi фiзiологiчнi механiзми: здатнiсть до запечатлению й здатнiсть до значеннєвоï переробки iнформацiï. Обидва види мнемических здатностей впливають на успiшнiсть засвоєння знань, однак бiльшу роль грає здатнiсть до переробки iнформацiï, що характеризує тiсну єднiсть процесiв пам'ятi й мислення URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/GENETIKA/spriynjattja_pamjat_mislennja.dhtml