КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/korotkiy_perekaz_romanu_goncharova_oblomiv.dhtml

	Короткий переказ роману Гончарова ОбломIв ДвI обставини творчоï iсторiï роману Обломiв потрiбно мати на увазi, щоб правильно зрозумiти, про що цей добуток. Першим опублiкованим фрагментом роману в 1849 роцi став Сон Обломова — увертюра всього роману, проте, в остаточному текстi занявшая мiсце 9-й глави першоï частини. Сон є осередком авторськоï думки вромане.
 Друга обставина — перерва в писаннi роману для участi в науковiй i негласно дипломатичнiй експедицiï на Далекий Схiд на фрегатi Паллада як секретар начальника експедицiï. Написана пiд враженням кругосвiтньоï подорожi нарисова книга Фрегат Паллада (завершений одночасно з романом в 1858 роцi) вплинула на реалiзацiю обломовского задуму. Герой книги, сам автор, зображений як подорожуючих Обломiв. Кругосвiтнє плавання, мiжнароднi зв'язки, дух прогресу, дух торгiвлi й iмперiалiзму — все це для захiдника Гончарова визначило масштаб, точку зору для зображення Об-ломова й допомогло завершити роман про вмирання волi, загасаннi особистостi, загибелi дарувань у безповiтряному просторi барства й рабства, бюрократичного бездушшя й егоïстичного дiляцтва
 В СнI Обломова є характерна деталь вiдношення панiв до знань i навчання барчонка. Для них це неприємна необхiднiсть, тому що й це праця, а ïм усяка праця неприємна. Сну передує епiзод з переïздом, що не вiдбувся, Обломова на iншу квартиру, коли Захар вимовляє фразу: Iншi не гiрше нас, так переïжджають, що так скривдила й обурила Обломова. Адже вiн претендує на винятковiсть: Здається, подати, зробити — є кому, нi голоду, нi холоду нiколи не терпiв… хлiба собi не заробляв i взагалi чорною справою не займався. Слова Захара — результат впливу петербурзького життя, потрясiння основ обломовского iдеалу, що перемiстився тепер iз крiпосницькоï Обломовки на Горохову вулицю столицi. Тим горше невдячнiсть одного iз сотень крiпакiв Захаров, що пан для них завжди батько й благодiйник, навiть якщо нiчого для них не зробив i, подiбно Обломову, лише в розумовому планi перетворень у маєтку визначив йому особливий будинок, город, вiдсипний хлiб, призначив платню. Т. е. Об-ломовка — це торжество крiпосницьких вiдносин
 У першIй частинI роману мало дiï (Обломiв лежить на диванi й вiдмовляє вiзитерам, що кличуть у Петергоф), але в нiй згорнута еволюцiя Обломова: дитинство iз вселянням iдеï винятковостi, навчання в пансiонi, але служити не смог, хоча винятковiсть свою теж не затвердив, зате мрiє про подорож для споглядання шедеврiв, а свою винятковiсть демонструє вбогому й примiтивному Захаровi. Гончарiв пiдкреслює шкiдливiсть фольклору у вихованнi дитини: у ньому богатир перемагає без працi, чарiвним образом. Зображення мешканцiв Обломовки епiчно (у дусi Гомера або наших билин) гиперболизировано, таким же представлений i дрiмаючий на диванi Обломiв: навiть сплячий, що усе ще спить, вiн ще богатир. В Обломове загубленi живий розум, чистота, доброта, правдивiсть, лагiднiсть, гуманнiсть до нижчестоящих, схильнiсть до самоаналiзу й самокритики, почуття справедливостi. Вiн загруз в егоïзмi, що змiтає всi цi якостi. Обломiв не випробовує необхiдностi розвивати ïх у собi. Про це свiдчить його уявний план реформ в Обломовке, що виражає iнфантильнiсть, архаïчнiсть i консерватизм його поглядiв на життя. Ясно, що Обломiв залежить вiд Захара бiльше, нiж Захар (i iншi крiпаки Захари) вiд нього. У той же час iдеали Обломо-ва допомагають йому бачити негативнi сторони нового буржуазного укладу. На вiдмiну вiд Штольца, спонукуваного прагненням до особистого успiху, Обломiв, що вже має всi завдяки походженню й положенню, наполегливо вимагає вказати йому змiст працi, змiст i стимули для витрат здатностей i енергiï. Вiн не бере пiд сумнiв своє право на цю критику й неробство, тому що вважає iдеал Обломовки непорушною нормою. Для Штольца норма — буржуазне дiлове життя Петербурга, тому вiн не критикує ïï й, як всi iншi вiзитери, кличе Обломова Впетергоф.
 У другIй частинI роману описується росiйсько-нiмецьке виховання Штольца, боротьба двох нацiональних початкiв, так сказати, у його колиски. Випадково з ïï виникла сильна й гармонiчна особистiсть (росiйська мати й педантичний нiмець-батько). Незважаючи на всi взаємнi розходження, Штольц здатний зрозумiти Обломова. Це персонаж новоï епохи, дiяльний рiзночинець. У другiй частинi встає питання про шляхи прогресу росiйського суспiльства. Критика Обломовим вiдсутностi в прогресi значимих цiлей, мiцних спонукань, пiдтримувана його iдеалом iдилiчноï Обломовки, надає останньоï актуальний суспiльний змiст. Це змушує бачити в Обломове дворянського iнтелектуала, зайвоï людини, що имели в минулому, але утратили нинi iдеали патрiотичного служiння батькiвщинi, духовного дозвiлля, думки й працi, подорожей по свiтлу, щоб у них сильнiше полюбити батькiвщина. Слово обломовщина вимовляє Штольц, позначаючи ïм комплекс причин, що викликали паралiч волi героя. Гончарiв не розкриває ïх прямо, але ясно, що це насамперед помiщицьке ледарство, зведене в iдеал i руйнуючу особистiсть. При цьому у всьому романi автор пiдкреслює, що обломовщина не є iндивiдуальна особливiсть його героя, але наслiдок впливу всього суспiльного настрою в цiлому, вираження суспiльного безладдя
 Отже, перша частина обрисувала обломовщину, друга частина пояснила ïï. Герой вирiшив поïхати подорожувати, але не поïхав, а закохався. I вiдразу ж продемонстрував споконвiчну слабiсть своєï натури: Ольга активнiше, практичнее. Любов Обломова пiднесена, але отвлеченна, тут вiн схожий на Чацкого й Онєгiна. Друга частина закiнчується лiтнiм освiдченням у коханнi, третю частину мiстять осiннє загасання страстi, снiгопад на Виборзькiй сторонi, хвороба Обломова, i з'являється вдова Пшеницина, друга героïня обломовского роману. Адже любов дворянина двоïста: абстрактно-романтична, цнотливо-духовна — до дворянке-невесте- ровне й грубо почуттєвого панська пристрасть до простолюдинки — економцi, наложницi
 На початку роману Обломовку замiнила квартира на Гороховоï, тепер — будинок на Виборзькiй. I знову повернемося до композицiï роману (дуже струнка й логiчноï): перша частина з одним героєм — Обломiв як такий, у друге й третьоï — зiставлення його зi Штольцем (дворянин i рiзночинець) i Ольгою (пасивна й активна натури). У четвертiй частинi Обломiв попадає в нове соцiальне середовище й нову Обломовку — мир середнiх чиновникiв i мiського мiщанства. I тут живуть дiяльнi-активнi люди, ïхньою працею тримається ця, теж патрiархальна iдилiя
 В СнI Обломова селянська праця дана видали, тут — великим планом, але праця не селянський. З величезною художньою силою Гончарiв вiдтворює поезiю й моральнiсть жiночоï самовiдданостi в турботах про сiм'ю, жiноча домашня праця
 Iм'я Гафiï Матвiïвни Пшенициной Гончарiв взяв з гоголiвськоï Одруження, а по батьковi у своєï матерi, що рано овдовiла, стала жити з паном, у будинку якого майбутнiй класик нашоï лiтератури й одержав дворянське виховання. Самовiдданiсть дiяльних простолюдинок (Пшенициной i дружини Захара Онисiï) сполучається iз себелюбною пасивнiстю чоловiкiв це двi сторони патрiархального iдеалу Обломовки. Неусвiдомлена жертовнiсть привабливоï вдови i ïï осмислена творча праця (хоча б в областi кулiнарного мистецтва) в iм'я благополуччя ближнього висвiтлюють нову Обломовку.
 В останнIй частинI роману герой проявляє новi риси характеру: вирiшується одружитися з неровней. Йому добре серед простолюдинiв i ïхнiх дiтей. Ми бачимо двi сiмейнi iдилiï — Обломова й Штольца. Але Ольга не задоволена своïм шлюбом, а Обломiв умирає, тому що цей опоетизований побут приречений


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/BIOLOGIA/korotkiy_perekaz_romanu_goncharova_oblomiv.dhtml