КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/kniga_selindjera_nad_prirvoy_v_jiti.dhtml

	Книга Сэлинджера Над прIрвою в житI Дивнi бувають книги. Почнеш читати — i нестерпно хочеться поморщитися й кинути. Потiм iнтерес з'являється, але якось в'януло, iде по наростаючi… i наступає момент, коли вiн знову валить долiлиць, а книга залишається лежати на далекiй полицi. Потiм, коли ледве було не забув, знову доводиться чомусь брати ïï в руки й дочитувати. Уже зовсiм пiзно, коли закiнчив читати й пройшов уже мiсяць-два (а те й роки), як ти перевернув останню сторiнку, раптом розумiєш: ця книга була дуже гарною. Можливо, однiєï iз кращих, що ти читався
 У цьому випадку я говорю про цiлком конкретну книгу. Це Над прiрвою в житi, єдиний роман Джерома Д. Сэлинджера.
 Про сюжет говорити не можна — хоча б тому, що в книзi його, загалом кажучи, немає. Фабула побудована навколо безцiльних метань по мiсту парубка з iм'ям, що запам'ятовується, Холден Колфилд, що являє собою дуже цiкаву особистiсть. Фактично, у ньому зiбрана вся молодiжна агресiя й навмисне випадання з навколишньоï системи. Книга починається з того, як Колфилда виганяють iз престижноï школи за неуспiшнiсть. Не те, щоб вiн погано вчився — нi, вiн розумний i цiлком мiг би продовжувати навчання, але йому претит сам дух школи, манiрний i лицемiрний. Цi двi якостi Холден бачить буквально у всiм, не тiльки в школi — починаючи вiд своïх друзiв i подруг i кiнчаючи випадковими знайомими. При цьому вiн знає, що сам вiд них мало вiдрiзняється, i це його вкрай гнiтить. Вiн розумiє, що не має сил нiчого змiнити — єдине, що вiн може зробити, це виявляти неявний протест проти порядку речей, нiчого не вживаючи активно. От у чому причина його прогулiв, постiйноï брехнi, презирства до норм i правил, що доходить часом до iстерики. У Холдена немає цiнностей у життi, крiм досить неясних подань про те, як все повинне бути. Яскравий образ — його мрiя, то сама справа, якою вiн мiг би займатися без вiдрази до себе: - … Розумiєш, я собi представляв, як маленькi дiтлахи грають увечерi у величезному полi, у житi. Тисячi малят, i навкруги — нi душi, жодного дорослого, крiм мене. А я стою на самому краï скелi, над прiрвою, розумiєш? I моя справа — ловити дiтлахiв, щоб вони не зiрвалися в прiрву. Розумiєш, вони грають i не бачать, куди бiжать, а отут я пiдбiгаю й ловлю ïх, щоб вони не зiрвалися. От i вся моя робота. Стерегти хлопцiв над прiрвою в житi. Знаю, це дуростi, але це єдине, чого менi хочеться по-справжньому. Напевно, я дурень
 Дивна мрiя, але щось у нiй дiйсно є… Рятувати дiтей, тих створень, у яких ще немає того ненависного лицемiрства й нарциссизма, що Холден бачить у всiх людях — удалинi вiд усього, над бездонною прiрвою…
 Книгу менi рекомендував до читання мiй брат, i коли ми обоє ознайомилися з нею, вона стала предметом наших тривалих суперечок. Брат говорить, що Холден родственен йому, у якiмсь ступенi вiн побачив у ньому себе, побачив i прийняв. Вiн цiлком його пiдтримує. А я, як би цiкавий менi не був персонаж, нiяк не можу роздiлити його погляди. Холден, по-моєму, дiйсно висить над прiрвою, але пiд погрозою перебувають не граючi в житi дiти, а вiн сам. Так, у ньому є все те, що було i є в нас, у молодi — дух бунтаря, зречення вiд авторитетiв, прагнення до беззвiтноï далечiнi, — але це все слiпi сили, якi без вузди можуть знищити не тiльки нас самих, але й тих, хто нам близький
 Книга в першу чергу навчила мене саме не бути таким, як Холден Колфилд, не зневiрятися в цiнностi, нехай навiть ненависнi нам i гаданi банальними. Я не говорю, що не можна бунтувати й намагатися змiнити навколишнi реалiï. Просто потрiбно робити це не без гальм, а цiлеспрямовано, починаючи з малого, чiтко себе усвiдомлюючи, не вiдриваючи геть усе. Будувати, а не ламати. Зрештою, Сэлинджер сам говорить вустами одного зi спiврозмовникiв Колфилда, i ця фраза стала для мене головноï iз усього добутку:


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/kniga_selindjera_nad_prirvoy_v_jiti.dhtml