КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/korotkiy_perekaz_povesti_kuprina_dvobiy.dhtml

	Короткий переказ повести Куприна ДвобIй Повернувшись iз плацу, пiдпоручик Ромашов подумав: Сьогоднi не пiду: не можна щодня набридати людям. Щодня вiн просиджував у Николаевых до напiвночi, але ввечерi следующею дня знову йшов у цей затишний будинок. Тобi вiд баринi листа прийшла, — доповiв Гайнан, черемис, щиро прив'язаний до Ромашова. Лист був вiд Раïси Олександрiвни Петерсон, з якоï вони брудно й нудно (i вже досить давно) обманювали ïï чоловiка. Нудотний захiд ïï парфумiв i пiшло- грайливий тон листа викликав нестерпну вiдразу. Через пiвгодини, соромлячись i досадуючи на себе, вiн постукав до Николаевым. Владимир Ефимыч був зайнятий. От уже два роки пiдряд вiн провалював iспити в академiю, i Олександра Петрiвна, Шурочка, робила всi, щоб останнiй шанс (надходити дозволялось тiльки до трьох разiв) не був упущений. Допомагаючи чоловiковi готуватися, Шурочка засвоïла вже всю програму (не давалася тiльки балiстика), Володя ж просувався дуже повiльно.
 З Ромочкой (так вона кликала Ромашова) Шурочка прийнялася обговорювати газетну статтю про недавно дозволенi в армiï двобоях. Вона бачить у них сувору для росiйських умов необхiднiсть. Iнакше не виведуться в офiцерському середовищi шулера начебто Арчаковского або п'яницi начебто Назанского. Ромашов не був згодний зараховувати в цю компанiю Назанского, що говорили про те, що здатнiсть любити дається, як i талант, не кожному. Колись цiєï людини вiдкинула Шурочка, i чоловiк ïï ненавидiв поручика
 Цього разу Ромашов пробув поруч Шурочки, поки не заговорили, що настав час спати
 …На найближчому ж полковому балi Ромашов набрався хоробростi сказати коханцi, що все кiнчено. Петерсониха заприсягла помститися. I незабаром Миколаïв став одержувати анонiмки з натяками на особливi вiдносини пiдпоручика з його дружиною. Втiм, недоброзичливцiв вистачало й крiм ïï. Ромашов не дозволяв битися унтерам i рiшуче заперечував дантистам iз числа офiцерiв, а капiтановi Сливi пообiцяв, що подасть на нього рапорт, якщо той дозволить бити солдат
 Невдоволено було Ромашовим i начальство. Крiм того, ставало усе гiрше iз грошима, i вже буфетник не вiдпускав у борг навiть сигарет. На душi було кепсько через вiдчуття нудьги, безглуздостi служби й самiтностi
 Наприкiнцi квiтня Ромашов одержав записку вiд Олександри Петрiвни. Вона нагадувала про ïхнiй загальний день iменин (цариця Олександра i ïï вiрний лицар Георгiй). Зайнявши грошей у пiдполковника Рафальского, Ромашов купив парфуми й о п'ятiй годинi був уже в Николаевых, Пiкнiк вийшов шумний. Ромашов сидiв поруч iз Шурочкой, майже не слухав просторiкування Осадчего, тости й плоскi жарти офiцерiв, випробовуючи дивний стан, схоже на сон. Його рука iнодi стосувалася Шурочкиной руки, але нi вiн, нi вона не дивилися один на одного. Миколаïв, схоже, був незадоволений. Пiсля застiлля Ромашов побрiв у гай. Позаду почулися кроки. Це йшла Шурочка. Вони сiли на траву. Я у вас закохана сьогоднi, — зiзналася вона. Ромочка привидiвся ïй у снi, i ïй жахливо схотiлося бачити його. Вiн став цiлувати ïï плаття: Сашко… Я люблю вас… Вона зiзналася, що ïï хвилює його близькiсть, але навiщо вiн такий жалюгiдний. У них загальнi думки, бажання, але вона повинна вiдмовитися вiд нього. Шурочка встала: пойдемте, нас кинуться. По дорозi вона раптом попросила його не бувати бiльше в них: чоловiка осаджують анонiмками
 У серединi травня вiдбувся огляд. Корпусний командир об'ïхав вибудуванi на плацу роти, подивився, як вони марширують, як виконують рушничнi прийоми й перебудовуються для вiдбиття несподiваних кавалерiйських атак, — i залишився незадоволений. Тiльки п'ята рота капiтана Стельковского, де не мучили шагистикой i не крали iз загального казана, заслужила похвалу
 Найжахливiше вiдбулося пiд час церемонiального маршу. Ще на початку огляду Ромашова начебто пiдхопила якась радiсна хвиля, вiн немов би вiдчув себе часткою якоïсь грiзноï сили. I тепер, iдучи поперед своєï пiвроти, вiн почував себе предметом загального замилування. Лементи позаду змусили його обернутися й сполотнiти. Лад змiшався — i саме через те, що вiн, пiдпоручик Ромашов, вознесясь у мрiях до пiднебесся, все це час змiщався вiд центра рядiв до правого флангу. Замiсть захвату на його частку довелася публiчна ганьба. До цього додалося пояснення з Николаевым, що потребовали зробити всi, щоб припинити потiк анонiмок, i ще — не бувати в них вдоме.
 Перебираючи в пам'ятi случившееся, Ромашов непомiтно дошагал до залiзничного полотна й у темрявi розглянув солдата Хлебникова, предмет знущань i глузувань у ротi. Ти хотiв убити себе? — запитав вiн Хлебникова, i солдат, захлинаючись риданнями, розповiв, що його б'ють, смiються, взводний вимагає грошi, а де ïх взяти. I навчання йому не пiд силу: з дитинства томиться грижею Ромашову раптом своє горе здалося таким дрiб'язковим, що вiн обiйняв Хлебникова й заговорив про необхiднiсть терпiти. Iз цiєï пори вiн зрозумiв: безликi роти й полки складаються з таких от хворiють своïм горем i имеющих своєю долею Хлебниковых.
 Змушене вiддалення вiд офiцерського суспiльства дозволило зосередитися на своïх думках i знайти радiсть у самому процесi народження думки. Ромашов усе яснiше бачив, що iснує тiльки три гiдних покликання: наука, мистецтво й вiльна фiзична праця
 Наприкiнцi травня в ротi Осадчего повiсився солдат. Пiсля цiєï подiï почалося безпробудне пияцтво. Спочатку пили в зборах, потiм рушили до Шлейферше. Тут-Те й спалахнув скандал. Бек- агамалов кинувся iз шашкою на присутнiх (Всi геть звiдси!), а потiм гнiв його звернувся на одну з панянок, що обiзвала його дурнем. Ромашов перехопив кисть його руки: Бек, ти не вдариш жiнку, тобi все життя буде соромно.
 Гульня в полицю тривала. У зборах Ромашов застали Осадчего й Миколаєва. Останнiй зробив вигляд, що не помiтив його. Навколо спiвали. Коли нарештi запанувала тиша, Осадчий раптом затяг панахиду по самогубцi, перемежовуючи ïï брудними лайками. Ромашова охопило сказ: Не дозволю! Мовчите! У вiдповiдь чомусь уже Миколаïв iз зiпсованим злiстю особою кричав йому: Самi ганьбите полк! Ви й рiзнi Назанские! А при чому ж тут Назанский?
 Або у вас ïсти причини бути ïм незадоволеним? Миколаïв замахнувся, але Ромашов встиг виплеснути йому в особу залишки пива. Напередоднi засiдання офiцерського суду честi Миколаïв попросив супротивника не згадувати iм'я його дружини й анонiмних листiв. Як i слiд було сподiватися, суд визначив, що сварка не може бути кiнчена примиренням
 Ромашов провiв бiльшу частину дня перед двобоєм у Назанского, що переконував його не стрiлятися. Життя — явище дивне й неповторне. Невже вiн так прихильний вiйськовому стану, невже вiрить у вищий нiбито змiст армiйського порядку так, що готово поставити на карту саме своє iснування?
 Увечерi в себе будинку Ромашов застав Шурочку. Вона стала говорити, що витратила роки, щоб улаштувати кар'єру чоловiка. Якщо Ромочка вiдмовиться заради любовi до неï вiд двобою, то однаково в цьому буде щось сумнiвне й Володю майже напевно не допустять до iспиту. Вони неодмiнно повиннi стрiлятися, але жоден з них не повинен бути поранений. Чоловiк знає й згодний. Прощаючись, вона закинула руки йому за шию: Ми не побачимо бiльше. Так не будемо нiчого боятися… Один раз… вiзьмемо наше щастя… — i прильнула гарячими губами до його роту
 …В офiцiйному рапортi полковому командировi штабс-капiтан Диц повiдомляв подробицi дуелi мiж поручиком Николаевым i пiдпоручиком Ромашовим. Коли по командi супротивники пiшли один одному назустрiч, поручик Миколаïв зробленим пострiлом ранив пiдпоручика в праву верхню частину живота, i той через сiм мiнут помер вiд внутрiшнього крововиливу. До рапорту додавалися показання молодшого лiкаря м. Знойко.
 И. Г. Животовский


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/korotkiy_perekaz_povesti_kuprina_dvobiy.dhtml