КГБ: Киевская городская библиотека URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/tema_tvoru_poezia_k_vanshenkina.dhtml Тема твору: ПоезIя К. Ваншенкина Костянтин Якович Ваншенкин народився в 1925 роцi в Москвi в сiм'ï iнженера. Вiршi писав з дитинства. В 1942 роцi з 10 класу пiшов в армiю. В 1951 роцi, учачись у Лiтературному iнститутi iм. М. Горького, випустив перший збiрник вiршiв Пiсня про вартових. З тих пор ïм опублiковано багато поетичних збiрникiв. Серед них Воïни 1957 р., Солдатська доля 1960 р., Характер 1979 р., Пiзнi яблука 1980 р., Життя людини 1983 р. Улюблений жанр поета — лiрична мiнiатюра. Лауреат Державноï премiï РСФСР. От що про його творчiсть говорять критики й рецензенти: Недавно, розбираючи своï студентськi папери, у зошитi по iсторiï дипломатiï наткнувся я на вiршi, що не мають нiякого вiдношення до предмета, позначеному на обкладинцi Стукає по даху монотонно, Беззвучно ллється по Склу, Вирує в канавi з бетону Бурмоче в дiжцi на кутi В опiвнiчнiй iмлi свистить над полем, Шарудить по листах мокрих гаïв… Коли б я був собою задоволений, Те як би спав пiд цей дощ! И вiдразу згадалося, висветлилось дивними цими рядками: хто — те принiс новий, що тiльки що вийшов збiрник К. Ваншенкина Хвилi. Невелика ця книжечка подорожувала по столах Потiм я все — таки дiстав цю книжку з обкладинкою кольору морськоï хвилi. Прочитав кiлька разiв, зробивши в нiй для себе ще багато вiдкриттiв. Не тiльки поетичних, але й життєвих. Перечитуючи збiрник, я запитую себе: чому й чим менi й моïм однолiткам стали так близькi й необхiднi вiршi людини, багато старше нас, що прошли найтяжкi випробування вiйни? Так, iмовiрно, цим — те й зачепив нашi серця недавнiй солдат — десантник: долею своєю, кревною причетнiстю до справ героïчним. Тривожне й радiсне свiтло, у якому злилися вогнi пожарищ i блискотiння переможного салюту, його вiршi — стриманi, простi, яснi, позбавленi традицiйних прикрашень. Душа вiдгукнулася на них пам'яттю про ще не отболевшем минуле. I ще ми, хлопчиська, що готуються стати фiлологами, педагогами, робiтниками, зумiли зрозумiти значущiсть того, що писали поети, що пройшли вiйну й заслужили високе право, говорячи про себе, говорити вiд iменi поколiння. Вони робили це без пишномовностi й базiкання. У ïхнiх рядках перемога сплавилася зi станом духу. Ïхня лiрика була нiжна й жестковата, як колюче шинельне сукно. Вони боялися фальшi й повчальних прописiв. Вони виховують нас дбайливо й строго, зовсiм не претендуючи на роль учителiв… Я бачу, що вже тодi, у серединi 50 — х рокiв, К. Ваншенкин сформулював принципи, якi стали для нього визначальними. Бот один з них: Не хто — те iнший, Не лiричний якийсь герой - З розбитою ногою, Це я ночував пiд горою И чекав я свiтанку И вiрив солдатськiй долi… Я щасливий, що це Можу написати осебе. Критики не без пiдстав уважають цi рядки поетичним кредо Ваншенкина. Десять рокiв через послу виходу Хвилi видавництво Молода гвардiя випустило книжку вибраноï лiрики Ваншенкина. Склав ïï Борис Слуцкий. Вiн же написав коротке, але ємна передмова, у якому є слова, що визначають творчiсть поета: Склад у Ваншенкина — неквапливий, ґрунтовний, статечний. Як у життi, так i в лiтературi. У рiдкому вiршi — бiльше 30 рядкiв. Просторiкувати вiн не любить. Брехати у вiршах не те що не звично, а попросту не навчений. У поезiï Ваншенкина є якостi гарноï прози: яснiсть, змiстовнiсть, увага не тiльки до себе, але й до iншого людства. Однак у кращих його вiршах — справжня поезiя… Улюблений жанр К. Ваншенкина — лiрична мiнiатюра, вiрш в 8-12 рядкiв. У цього жанру своï закони, зокрема, особливi вимоги до форми, що у мiнiатюрi повинна бути не тiльки бездоганно вiдточеноï, але й зберiгати живу природнiсть лiричного голосу — iнакше в чотирьох рядках не передати Биенье жилки в скронi, Секундноï стрiлки трепетанье, И як пiд вiкнами вiйська Йдуть — i чутно ïх диханье. У будь-якому вiршi вiдчутне значеннєве навантаження кожного рядка, кожного вiрша URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/tema_tvoru_poezia_k_vanshenkina.dhtml