КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/velikiy_sholom.dhtml

	Великий шолом Четверо гравцiв грають в гвинт три рази в тиждень: Євпраксiя Василiвна iз братом Прокопiєм Васильовичем проти Масленникова i Якова Iвановича. Якiв Iванович i Масленников зовсiм не пiдходять один одному як партнери: сухонький дiдок Якiв Iванович надзвичайно обережний i педантичний, нiколи не ризикує на вiдмiну вiд гарячого й захопливого Масленникова. Вечора за грою проходять надзвичайно одноманiтно, гравцi повнiстю поглиненi картами, сама жвава розмова, що заходить мiж ними, — обмiн зауваженнями про гарну погоду
 Карти вже давно втратили в ïхнiх очах значення бездушноï матерiï, i кожна масть, а в мастi кожна карта окремо, була строго iндивiдуальна й жила своïм вiдособленим життям. Втiм, один раз мiрний плин життя гравцiв порушується: Масленников зникає на два тижнi. Пiсля повернення вiн повiдомляє, що його син арештований i вiдправлений у Петербург. Iншi дивуються, тому що ранiше нiкого не цiкавило, є чи в Масленникова дiти У четвер, 26 листопада, гра складається незвичайно: Масленникову надзвичайно везе. I зрештою вiн повiдомляє великий шолом, зiграти який вiн жагуче мрiяв довгий час. Простягнувши руку за прикупкою, Масленников зненацька падає на пiдлогу й умирає вiд паралiчу серця. Iншi троє враженi случившимся, вони навiть не знають, куди повiдомити про смерть свого приятеля. Якiв Iванович розгублено запитує, де ж тепер шукати четвертого партнера для гри. Господарка будинку, зайнята своïми думками, зненацька цiкавиться, де проживає сам Якiв Iванович
 Масленников Микола Дмитрович — один iз чотирьох учасникiв картковоï гри й, вiдповiдно, один iз чотирьох героïв оповiдання “Великий шолом”, присвяченого вiчному питанню “життя й смертi”. Масленников єдиний герой, надiлений не тiльки iм'ям, по батьковi, але й прiзвищем. “Вони грали у гвинт три рази в педелевi: по вiвторках, четвергам i суботам” — так починається оповiдання. Збиралися в “самоï молодоï iз гравцiв”, сорокатрехлетней Євпраксiï Василiвни, що колись давно любила студента, але “нiхто не знав, та й вона, здається, забула, чому ïй не довелося вийти замiж”. У парi з нею грав ïï брат Прокопiй Васильович, що “втратив дружину на другий рiк пiсля весiлля й цiлих два мiсяцi пiсля того провiв у лiкарнi для душевнохворих”. Партнером Масленникова (самого старшого) був Якiв Iванович, у якому можна побачити подiбнiсть iз чеховським “людиною у футлярi” — “маленький, сухонький дiдок, зиму й лiто ходило в наваченном сюртуку й штанях, мовчазний i строгий”. Незадоволений розподiлом пар (”лiд i полум'я”, говорячи словами Пушкiна), Масленников журиться, “що йому доведеться кинути мрiю про великий безкозирний шолом”. “Так грали вони лiто й зиму, весну й осiнь. Старезний мир покiрно нiс важке ярмо нескiнченного iснування й те червонiв вiд кровi, то обливався слiзьми, оголошуючи свiй шлях у просторi стогонами хворих, голодних i скривджених”. Лише Масленников приносив у старанно вiдгороджений малий мир “вiдгомони цього тривожного й далекого життя”. Це здавалося iншим дивним, його почитали “легковажною й непоправною людиною”. Якийсь час вiн говорив навiть про справу Дрейфуса, але “йому вiдповiдали мовчанням”. “Карти вже давно втратили в ïхнiх очах значення бездушноï матерiï. Карти комбiнувалися нескiнченно рiзноманiтно, i розмаïтiсть це не пiддавалося пi аналiзу, нi правилам, але було в той же час закономiрно”. Саме для Масленникова “великий шолом у бескозирях став найдужчим бажанням i навiть мрiєю”. Лише iнодi хiд картковоï гри порушувався подiями ззовнi: Масленников зник на двi-три тижнi, повернувшись, що постарiв i посерели, вiн повiдомив, що його син арештований i вiдправлений у Петербург. Не з'явився вiн i в одну iз субот, i все з подивом довiдалися, що вiн давно страждає “грудною жабою”. Але, як не вкривалися гравцi у гвинт вiд зовнiшнього миру, вiн просто й грубо ввiрвався до них сам. У фатальний четвер, 26 листопада, Масленникову посмiхнулася удача. Однак, тiльки-но встигши вимовити заповiтне “Великий шолом у бескозирях!”, щасливчик раптово вмер вiд “паралiчу серця”. Коли Якiв Iванович заглянув у карти покiйного, то побачив: у Масленникова “на руках був вiрний великий шолом”. I тодi Якiв Iванович, що усвiдомив, що померлий нiколи не довiдається про це, злякався й зрозумiв, “що таке смерть”. Однак миттєве потрясiння незабаром проходить, i героï замислюються не про смерть, а про життя: де взяти четвертого гравця? Так Андрєєв переосмислив в iронiчному ключi знамените питання головного героя з повiстi Л.Н.Толстого “Смерть Iвана Iллiча”: “Невже я вмру?” Толстой поставив Андрєєву за його оповiдання “4″.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/KOROTKI_ZMISTI_SHKILNIX_TVORIV/velikiy_sholom.dhtml