КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/ja_hochu_rozpovisti_pro_svoy_babusy.dhtml

	Я хочу розповIсти про свою бабусю Ïï кличуть Зоя Олексiïвна, i працює вона вихователем у школi-iнтернатi. Робота ця настiльки ж складна, наскiльки важлива, тому що в iнтернатi багато дiтей-сирiт i хлопцiв з неблагополучних сiмей. Бабуся часто розповiдає нам про забавнi або неприємнi випадки на роботi. В iнтернатi дiти живуть п'ять днiв, а додому ïх забирають тiльки на вихiднi. Але є хлопцi, якi так нудьгують по будинку, що готовi зробити втеча зi школи. Вони пропадають, не попереджаючи нiкого, i тодi бабуся, придя додому, п'є корвалол i валерiанку, поки батьки втiкача не подзвонять у школу або вiн сам, нагулявшись, не повернеться. Бабуся дуже переживає за таких хлопцiв, тому що боïться, що вони потраплять пiд вплив вулицi.
 Бабуся намагається, щоб дiтворi в iнтернатi було затишно й весело. Вона часто пече будинку печиво й пригощає своïх хлопчиськ i дiвчисьок, придумує рiзнi конкурси й свята, утiшає в горi й нещастях. Вона дуже любить хлопцiв зi свого класу, i вони платять ïй тим же. Найбiльше дiтворi подобається, коли бабуся розповiдає казки , яких вона знає безлiч А ще бабуся завела у своєму класi традицiю, що дуже полюбилася iнтернатським малятам. На щодня рожденья в ïï класi ми будинку готовимо маленький подарунок вiд чарiвника. Це може бути книжка, мiшечок iз цукерками, невелика iграшка. Хлопцi в iнтернатi з нетерпiнням чекають звiсток вiд нашого чарiвника, тому що вдома багатьом з них подарункiв взагалi не даруються
 Я пишаюся своєю бабусею, що все життя присвятила своïй улюбленiй справi — вихованню дiтей
 Людина, що любив мене бiльше всiх на свiтi,- це моя бабуся. Вся ïï зовнiшнiсть говорила про доброту, пещення й м'якiсть характеру. Вона була середнього росту, повненька, але дуже рухлива й енергiйна: за день устигала переробити купу домашнiх справ. Нiжнi й м'якi руки бабусi, що часто обiймали мене, умiли все: i стирати, i забирати, i пекти пироги. Ïï карi очi рiдко були строгими, вони випромiнювали доброту, любов i пещення. Властивiй бабусi гумор у мiнути веселощiв мiняв ïï вигляд. Бiльшi темнi очi зверталися в темнi щiлинки, чорнi брови пiднiмалися нагору, рот розкривався в посмiшцi, оголюючи бiлi рiвнi зуби, i лунав задерикуватий смiх. У моєï бабусi були гарнi чорнi волосся, у молодостi вона заплiтала ïх у довгi коси. До останнього дня життя в неï не було сивих волось. Я часто згадую свою бабусю й шкодую, що люблячi нас люди зрештою йдуть iз життя, залишаючи нам лише спогаду


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/ja_hochu_rozpovisti_pro_svoy_babusy.dhtml