КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/lybov_do_batkivshini.dhtml

	Любов до батькIвщини, почуття патрIотизму Люблю вiтчизну я, але странною любов'ю… (Лермонтов)
 Любов до батькiвщини, почуття патрiотизму… Як ïх пояснити? За що мати любить своєï дитини? А за що ми любимо своïх матерiв? Адже далеко не всi дiти, якщо уважно придивитися, гiднi материнськоï любовi. Але це — погляд сторонньоï людини
 Так i любов до батькiвщини. Вона є, тому що є краïна, у якiй народила тебе мати, де народилися й спочивають iз миром на цвинтарях твоï предки. Саме в цiй краïнi, а не в iншiй. I невидимi нитки зв'язують тебе iз твоïм родом, отже й з батькiвщиною. Тому ти й любиш ïï тiєю любов'ю, що пояснити важко: бачиш всi ïï недолiки й все-таки любиш. Є рiдна мова , що ти чуєш iз дитинства, що ти виговорив першi слова. I тебе зрозумiли. Прочитав першу книжку рiдною мовою, i вона тобi дуже сподобалася. Багато книг ще прочитаєш у майбутньому. Може, i iншими мовами. Але рiдний буде мова твоєï мами, мова, якою говорять всi навколо у твоïй краïнi. I рiдне слово, рiдна мова — це теж частина твоєï батькiвщини
 Є мир твого дитинства. З нього багато чого запало в душу. От дорогий дiдусь вийшов з пiд'ïзду подивитися, як я вперше йду в школу. До кiнця нашоï вулицi я вiдчував його погляд. А от у недiлi поïхали на озеро. Я ще не вмiв плавати й дуже боявся, що батько у водi випустить мене зi своïх рук. Але рука батька була й мiцноï й надiйною. Менi стало соромно за своє боягузтво. Так я почав учитися плавати. А мiцна рука батька — це теж моя батькiвщина
 Є школа, де ми слово батькiвщина уперше прочитали по складах. Є в шкiльному коридорi наше вiкно. Сiдаючи на його пiдвiконня, ми iз хлопцями й будували плани на майбутнє й спостерiгали за дiвчиськами, любувалися найкрасивiшоï з них — Зиной Фiлатовоï, у яку ми були закоханi всi по черзi. Цi спогади будуть iз мною завжди. Вони — мiй шкiльний причал, моя батькiвщина
 Є в нашiм мiстi одне заповiтне мiсце: улюблений нами, моïми однокласниками, гiдропарк. Навеснi й восени вiн дуже гарний, але головне — не багатолюдний. Тодi нам здається, що вiн тiльки наш. Якi верби купають своï галузi у водi! Якi галявини! Як там весело грати у волейбол! Пiсля випускного вечора ми пiдемо туди зустрiчати свiтанок. Хоча це може комусь здатися дивним, але наш парк — це моє рiдне, моя батькiвщина Зовсiм недавно менi стали бiльше зрозумiлi почуття М. Лермонтова, описанi у вiршi Батькiвщина:
 З вiдрадою, многим незнайомоï,
 Я бачу повне гумно,
 Хату, покриту соломою,
 З рiзьбленими ставнями вiкно
 Статок селян радував поета. Поняття про статок зараз iнше, а почуття тi ж самi. Коли я бачу богатые будинку iз садибами, з iномарками бiля гарних ворiт, у мене немає бажання промурмотати: Звiдки в людей такi грошi? Немає нiякоï заздростi, тiльки незнайома многим вiдрада. Тому що чим бiльше багатих i забезпечених людей — тим краще моïй батькiвщинi. А руïни, занедбанiсть, убогiсть — це повинне залишитися впрошлом.
 Я люблю свою краïну, але любов моя не слiпа. Я бачу багато чого, що викликає в менi бiль i злiсть, досаду й обурення. Я чую потоки брехливих обiцянок ощасливити народ. Але цю злiсть i обурення я не переношу на весь свiй народ. Не треба узагальнень Наш народ нiколи не навчиться чесно працювати! Так, вистачає ще в нас ледарiв, утриманцiв i просто нечистих на руку. Але не вони персонiфiкують наш народ. Мiй народ — це моï улюбленi батьки й учителi, старший брат, друзi, добрi сусiди, спортивнi наставники. Це моï улюбленi поети й письменники, артисти й музиканти. Вони — моя батькiвщина. Дивними виглядають, напевно, моï мiркування, за що я люблю батькiвщину. Але хiба обов'язково любити за щось?


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/lybov_do_batkivshini.dhtml