КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/narodniy_odjag_tvir_mistectva.dhtml

	Народний одяг — твIр мистецтва Сучасний одяг може багато що сказати про свого власника — про його виховання й доходи, професiï й почуттi смаку. Але ще тисячу рокiв тому одяг був набагато красноречивей. I помиляються автори старих iсторичних романiв, коли вважають наших предкiв дикунами, якi не готовi були виготовити гарних зручних речей. Сучаснi дослiдники затверджують: тi грубо зшитi сорочки на давнiх слов'янах сидiли не гiрше, нiж ïхня власна шкiра. Одяг був iдеально зроблений по фiгурi, i незважаючи на те, святкова вона була або повсякденна — прикрашена вишиванками й прикрасами-оберегами. Так, у тi давнi часи жодна сережка або намисто не були якi-небудь.
 Вони були знаками, символами богiв-заступникiв або парфумiв предкiв i несли в собi примiтивну, але могутню, з погляду давнiх слов'ян, магiю. Який-небудь атрибут божества або предка-заступника забезпечував ïхню присутнiсть i у випадку потреби — допомога. Оберегами були не тiльки ювелiрнi прикраси — гривнi, намиста, перснi, а й вишиванки. Жодного зайвого стiбка не робили давнi майстринi, але вони прикрашали всi деталi одягу й взуття. А оскiльки в кожному селi були своï хоронителi-предки, у кожнiй водоймi — свiй водяник, а в полi, лузi й лiсi — особливi, своï, хоча й дрiбнi, божества, те й вишитий оберiг, що повинен був викликати на допомогу або захистити, був особливий. Вiн вiдрiзнявся вiд тих, якi вишивали майстринi iз сусiднього села, по кольорi й формi. Тому в давнину, зустрiвши зовсiм незнайомоï людини, треба було лише подивитися на його одяг, щоб довiдатися, хто вiн i звiдки. Тому й було заведено в тi часи зустрiчати по одязi. Пiсля прийняття християнства люди поволi забули змiст вишиванок, хоча й продовжували по звичцi прикрашати сорочки рiзнобарвними вишиванками. Одяг залишився функцiональноï — у нiй так само зручно працювати або витанцьовувати бойовий гопак, i гарноï. Але на вишиванках кольору й, фiгури перемiшалися мiж собою. I лише ентузiасти-дослiдники можуть сказати, хто й навiщо носив деякi з них, вiд якого зла хотiв себе захистити.
 Тепер це — начебто слова забутоï мови або ноти мелодiï, який нiколи нiхто не заграє. Ми, звичайно, знаємо, що й мова була дуже складний i музика була зовсiм iнша. Але вони належали до зовсiм iнший свiту, де демократiю не вiдстоювали, а використовували; де слова ближче до Заходу писали лише на географiчнi картах


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/LITERATURA_SVITOVA/TVORI_NA_VILNU_TEMU/narodniy_odjag_tvir_mistectva.dhtml